Відеокліп, -у, чол. Короткометражний відеофільм, що супроводжує який-небудь музичний номер, естрадну пісню, рекламу тощо: кліп; новотвори: виднограй; видноспів. [Там праворуч, на стіні одного з будинків я завжди бачу таке ґрафіті – RCB – тобто Рейґан, Клінтон, Буш. Там намальовані ці троє хлопців, такі мультиплікаційні, з якимись, курва, пістолетами в руках. На Рейґані ще ковбойський капелюх. Так от, якщо їх одного дня там не виявиться, то це буде доказ. Доказ того, що все це – примара, а режисер нікчема і він таки проколовся і просто забув умонтувати їх цього разу у мій щоденний відеокліп (Юрій Андрухович, «Таємниця»).]
Тре’ віддавати перевагу в давальному -ові. Бажано поміняти місцями. Пам’ятаймо (Синявський):
Давальний однини § 39.
Закінчення давального відмінку однини досить виразно розмежовуються за трьома родами іменників: в іменниках чоловічого роду майже виключно -ові, -еві (-єві), ніякого – -у (-ю) і жіночого – -і (-ї). Дещо переплітаються щодо закінчень тільки іменники чоловічого та ніякого роду.
1. Як уже сказано, звичайне, нормальне закінчення в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду -ові в твердій групі, -еві в мішаній та м’якій (-єві після голосних та апострофа): братові, батькові, вовкові, пролетаріятові, вітрові, будові, слухачеві, повістяреві, товаришеві, Корнієві, солов’єві і т. ін.
У § 34 вже зауважено, що в іменниках мішаної групи на -яр у ненаголошених закінченнях тут буває -ові: сто́лярові... На підставі того, що сказано в кінці § 36, такі іменники, як ледащо, Санчо, в давальному однини повинні приняти закінчення -ові: ледащові, Санчові тощо.
В іншому ж слід додержуватися норми зокрема іменники м’якої групи на -ьо відмінювати так, як і на -ь: татуневі від татуньо і татунь тощо.
Тільки в деяких випадках іменники чоловічого роду приймають тут закінчення -у (-ю), а саме завсіди іменники з закінченням -ів, -їв, -ов: Львів – Львову, Драгоманів – Драгоманову, Київ – Києву, Воробйов – Воробйову, Стеблів – Стеблеву, острів – острову, болиголов – болиголову тощо.
Зрідка трапляється воно і в інших іменниках, напр., у старовинних виразах, як "козацькому роду нема переводу", при збігові однакових закінчень: товаришеві вчителеві Гавришу тощо. 2. Навпаки, звичайне і нормальне закінчення для іменників ніякого роду -у (у твердих і мішаних іменниках) та -ю (у м’яких): дереву, селу, дворищу, лицю, обличчю, знанню, підзамчю, подвір’ю і т. ін. і тільки зрідка -ові – головним чином у назвах живих істот на -ко: ягняткові, дитяткові, навіть і лихові, серцеві, сонцеві тощо.