Автівка

[Анатолій]

Додано в такій редакції:


Авті́вка, -и, жін., розм. Те ж саме, що й автомобіль.
[1. Ти приречений заходити, ніби у воду, в порожні вересневі провулки, де листя засипає автівки й з вікон на вулицю викидають старі меблі (С. Жадан, «Вогнепальні й ножові»). 2. Як пояснити, що можна просто йти вулицею чи загубитися серед натовпу, говорити про щось незначне і неважливе чи взагалі мовчати і знати — навкруги нікого! Ні вулиці, ні дерев, ні людей. Тільки ми. І це відчуття не порушить ніщо — ні галас, ні шелест листя, ні сигнали автівок (Люко Дашвар, «Рай. Центр»). 3. У словникових гаражах — // Авто, без права на відмінки. // А у розмові та думках — // Хурчать та хвацько мчать автівки (З інтернету). 4. Молодий і самовпевнений спортивний автомобіль, маленьке містечко провінційних автівок, старе й мудре авто, молода приваблива автівка-юрист, шлях до порозуміння через терни взаємних образ, дружба й любов — це добре, а перемога за будь- яку ціну — це погано; одним словом, традиційний набір готових до вжитку жартів і моральних істин. (Дмитро Десятник, «Невже це, нарешті, відбулося…», газета «День», №106, 2006 р.). 5. — Як Ви ставитеся до слова автівка? — Позитивно. Можна казати автó (множина — áвта), їхати автóм, але можна й автівкою (Із блогу професора О. Пономарева).]

відмінок .......однина ..........множина
називний .......авті́вка ..........авті́вки
родовий ........авті́вки ..........авті́вок
давальний .....авті́вці ..........авті́вкам
знахідний ......авті́вку.......... авті́вки
орудний .........авті́вкою ......авті́вками
місцевий .......… авті́вці ........… авті́вках
кличний .........авті́вко ..........авті́вки