Росія́ни, -я́н, мн. (одн. росія́нин, -а, чол.; росія́нка, -и, жін.).
1. Східнослов'янський народ, нація, основне населення Російської Федерації; представники цього народу.
[Іпатіїв Літопис ясно свідчить, що на півночі росіяни відділяли себе від Русі: «Ростовці, і суздальці, і переяславці с’їхалися к Володимеру (на Клязьмі) і ріша: Князь наш убьєн, синок єго мал в Нові Городі, а братья єго в Русі» (с. 404), — тут ясно виділяється Русь від північних країн (Іван Огієнко, «Історія української літературної мови»).]
2. іст., розм. У країнах Заходу часто — усі жителі СРСР.
[Професор Крутояр якось сказав капітанові Пабло, що Самсонов — вельми поважаний у себе на батьківщині географ. Він знає дуже багато І про їхню маленьку республіку: «Що росіян тут цікавить? — дивувався капітан. — І нащо їм було забиратись у ці глухі нетрі? Лише для того, щоб пересвідчитись Ще раз, що бурхлива Касік’яре витікає з Ріо-Оскуро, а горда й нескорена Кароні, вся перетята порогами й скелями, навпаки, впадає в Ріо-Оскуро? Чи, може, вони прибули сюди, щоб збирати комах і замальовувати до своїх альбомів гордовиті пальми асаї?» (Юрій Бедзик, «Великий день інків»).]