Зусе́біч, зусі́біч присл. З усіх боків, з різних місць, з усякого погляду.
[1. Поліз на скелю, добираючись до захищеного зусебіч місця: коли йому бувало важко, приходив сюди й довго сидів, гріючись на сонці (Валерій Шевчук, «Дзиґар одвічний»). 2. Замість штучного вислову «у всіх відношеннях» відповідно до російського во всех отношениях, наприклад: «Це мені зручно в усіх відношеннях», — слід користуватись давніми українськими висловами всіма сторонами («Славне було Запоріжжя всіма сторонами». — Збірка пісень П. Лукашевича), з усякого (з кожного) погляду («Це вигідно нам обом з усякого погляду». — З живих уст), як не глянь, як не подивись, з усіх боків, усебічно, зусебіч, у всіх планах (Борис Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо»). 2 «Чому визначальні для нас істини приходять так пізно?» — скривилася вона до дзеркала і, звісно, показала самій собі язика. Язик асоціювався з кулястої форми морозивом, що його слід було довго, пристрасно й зусібіч облизувати. «Це телевізійне», — слушно визначила пані Рома (Юрій Андрухович, «Дванадцять обручів»).]
Зусебіч
Re: Зусебіч
Прислівники такого кшталту мають наголос на сполучному звукові (приміром, водно'час, водно'раз, обі'руч, право'руч, ліво'руч, одно'руч, власно'руч, горі'лиць, долі'лиць, голі'руч, само'руч тощо).
Тож правильно зусебіч.
Тож правильно зусебіч.
Re: Зусебіч
Такого кшталту це якого?Наталя писав:Прислівники такого кшталту мають наголос на сполучному звукові (приміром, водно'час, водно'раз, обі'руч, право'руч, ліво'руч, одно'руч, власно'руч, горі'лиць, долі'лиць, голі'руч, само'руч тощо).
Тож правильно зусебіч.