Конусува́тий, -а, -е. Схожий на конус; стіжкуватий; гостроверхий.
[1. Майже не вживалися на той час в українській мові термінологічні прикметникові форманти -подібний та -видний. Рекомендувалися суфікси -уват-, -аст-, -ист-: віялкуватий, клинуватий, краплюватий, крапчакуватий, порошкуватий, крапчастий, краплистий. У другій половині 30-х років ці форми повністю замінилися іншими: віялоподібний, клиноподібний, краплеподібний, пунктироподібний, порошкоподібний, хоча такі форми вживалися в науково-технічних текстах паралельно з першими і раніше (замкоподібний, трапезоїдальний, стеблуватий, дудкуватий, конусуватий, кружілястий, кружалуватий, вилкуватий (Ірина Гавриш, «Розвиток українського наукового стилю 20-х років ХХ століття (на матеріалі науково-технічних текстів)»). 2. За кілька годин уже чітко вимальовувалась попереду група дуже високих стрімчастих островів. Конусуватий шпиль Трістану вирізнявся чорними обрисами на світлій блакиті неба, осяяний ранковими променями сонця (Жюль Верн, «Діти капітана Гранта», переклад Тамари Воронович). 3. На екрані виднілися якісь непевні тіні. Нарешті Марцін розгледів стовбури буків, що росли на верхів'ї. А біля них чорні сосни простягали в небо поламане гілля. Шукав очима будиночок. Зрадів, коли побачив, що він стоїть точнісінько такий, яким його залишили: сірий, конусуватий, мов навколишні скелі (Марія Кан, «Блакитна планета», переклад Валерії Врублевської).]
Конусуватий
Конусуватий
Востаннє редагувалось Сер червня 17, 2015 11:00 pm користувачем Анатолій, всього редагувалось 1 раз.