Правочин

[Анатолій]

Правочи́н, -у, чол. Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
[Однією із перших ластівок таких змін є запровадження нещодавно в правничу практику нового терміна правочин на означення договору (збірник «Проблеми української термінології»).]