Комп’ю́терник, -а, чол., розм.
1. Фахівець з комп’ютерної техніки.
[— Це їхній комп'ютерник. — Як це? — Ну, комп'ютерник, він у них комп'ютери ремонтує (Сергій Жадан, «Ворошиловград»).]
2. Програміст.
[І раптом я побачив Тінейджера. Я впізнав би його серед тисяч — комп’ютерника з пальцями піаніста і обличчям поета. Посинілий від холоду, обмотаний помаранчевим прапором, він разом з іншими б’є в барабан на тому пагорбі навпроти Кабміну (Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого).]