Щодо позначення часу

[Max]

Стандартизація, сертифікація, якість. - № 4 (65). – 2010. – с. 31-33

ПРО УНОРМУВАННЯ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ ЛЕКСИЧНИХ ЗВОРОТІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЧАСУ

Розвиток української літературної мови вимагає критичного опрацювання ніби вже й звичних фразеологізмів. Особливо це стосується термінологічних зворотів, які підлягають унормуванню та стандартизації.
У різних стилях сучасного мовлення перевагу віддають то кількісним, то порядковим числівникам для характеристики часу. Такий звичний для багатьох мовознавців підхід — нехитре відстежування практики вживання, як це робили Борис Антоненко-Давидович [1:218] та Євгенія Чак [2] — виявляється малоефективним: адже на користь кожної форми можна навести безліч прикладів. До прикладів, наведених в [1], можемо ще додати пісню «Над річкою, бережком» на слова Івана Кутня, де для годин уживається кількісний числівник: «Над річкою, бережком Я гуляла із дружком До дванадцяти годин З чорнобривим, молодим».
В художніх творах нерідко трапляються вирази «о такій-то годині». При цьому автори не розтлумачують, що означає «о шостій годині»: це приблизно шість чи приблизно п’ять? Воно й не дивно: для художнього твору година туди, година сюди великого значення не має. А от в офіційному, діловому та науковому мовленні точність куди важливіша — тому красне письменство тут не може бути єдиним орієнтиром.
Отже, проблема вимагає застосування методів термінології як науки. Ураховуємо, що статистичний метод полягає лише у фіксуванні наявних мовних конструкцій і тому не може претендувати на логічну довершеність і наукову остаточність. Аналітичний же метод передбачає дослідження правильності даного явища. Якщо обидва методи подають одне й те ж правило — його слід рекомендувати до впровадження. Лише так ми можемо убезпечити наш правопис від не надто продуманих змін і революційних перетворень, які, як відомо, користі не додають. Тому у цій статті розглядається проблема вираження часу саме під таким кутом зору.
У більшості випадків українські порядкові числівники означають, що даний проміжок ще триває: третій день (минуло два), двадцяте століття (закінчилося дев’ятнадцять), дві тисячі перший рік (минуло дві тисячі), перша хвилина (ще не спливло жодної). У Грінченка читаємо: «Ой сплю годину, сплю і другу, а вже повертає та на третю» (див. [1:219]). А вираз «м’яч забито на останній, дев’яностій хвилині зустрічі» означає, що гра (триває 90 хвилин) ще не закінчилась і гол зарахований. Отже, заміна кількісного числівника (означує закінчений часовий проміжок) на похідний від нього порядковий (означує незакінчений часовий проміжок) спотворює зміст поняття.
Звертає увагу нелогічність виразу «десята година десять хвилин», де закінчений годинний проміжок описується порядковим числівником, а хвилинний — кількісним. Це виглядає ще абсурдніше, якщо згадати, що годину тому вживався той же числівник: «десять хвилин на десяту». Тому вирази типу «у Києві двадцята година», «о дванадцятій тридцять п’ять» і сприймаються так неоднозначно.
Основні світові мови означують години кількісними числівниками. Зокрема, в англійській: «six o’clock» (шість годин) — а не «sixth o’clock» (шоста година). Те ж саме у французькій, іспанській, італійській, еллінській (грецькій) та інших мовах.
Втім, в угорській мові існує паралельна форма з порядковим числівником при годині — але вираз «п’ятнадцята сорок п’ять» там означає «сорок п’ять хвилин на п’ятнадцяту», тобто чотирнадцять сорок п’ять.
А з якими ж прийменниками можуть сполучатися часові числівники?
У цій функції переважно вживається прийменник «у (в)»: у цьому столітті (році, місяці), у цей день, у цю хвилину, в цю мить, у четвер, навіть у лиху годину, а також уранці, вдень, увечері, вночі — а ще всі вирази зі складними сполучниками типу «у той час як». Часто можна почути також: «у якій годині?». Та й у слові «вчасно» закріпився префікс «в». У науковій літературі також уживається «у (в)»: положення тіла в просторі і в часі. Тобто перебування в певному моменті часу описується, як правило, прийменником (префіксом) «у».
Звернімо увагу на те, що прийменник «о» в українській мові маловживаний, і його застосування практично обмежується лише описом годинних проміжків часу (переважно в художній літературі). Звідки ж узявся такий дивний прийменник? Може, від «об»? Але останній вимагає від доповнення знахідного відмінка: спіткнутися об поріг, битися об заклад тощо. З іншого боку, «о» — так само, як і «в» («у») — пов’язується з місцевим відмінком. Тому теза про походження «о» від «об» видається не надто переконливою. «О котрій годині» — це, очевидно, калька з польської, спровокована акустичною схожістю звуків «о» та «у». Але ж бездумне запозичення сусідських зворотів — не найкращий вибір. Скажімо, в тій же польській мові прийменник «о» має значення, які відповідають українським «з» та «про»: «o smaku» — зі смаком, «o tym» — про те. Цей прийменник характерний також для російської мови, і при перекладі на українську йому відповідають прийменники «про», «з». Отже, скалькованому звороту «о такій-то годині» відповідають українські «з такою-то годиною», «при такій-то годині». Що теж не можливо використовувати — адже вислів «зустрінемося з шостою / при шостій» звучить доволі кумедно. Зустрічаємося ми не «з» певним часом і не «при» якомусь часі, а «у» певний час. Ось яким підступним виявився цей польсько-російський прийменник «о».
Тому слід навести такі рекомендації для відповіді на питання «Котра година?». Якщо означена година ще не виповнилася, вживається порядковий числівник: десять хвилин на першу, пів на восьму. Зауважимо, що така ситуація трапляється найчастіше, а саме вона й вимагає порядкового числівника, який формально добре узгоджується з питальним займенником «котра». Якщо ж виповнилося ціле число годин, уживається кількісний числівник: чотирнадцять годин рівно, нуль годин десять хвилин.
Поряд із кількісним числівником можна вживати й порядковий (це синонімічна форма), додаючи одиницю до повного числа годин. Так, наприклад, вираз «сімнадцята двадцять» семантично тотожний вислову «шістнадцять годин двадцять хвилин». А щоб не було плутанини з уживаними зараз формами, замість «сімнадцята двадцять» краще говорити «двадцять хвилин сімнадцята» або «двадцять сімнадцятої».
Можна навести ще один варіант відповіді на згадане питання, який добре узгоджується з канонами української мови і може вживатися замість невиправданого «шістнадцята двадцять» тоді, коли шістнадцять годин уже виповнилося. У випадку, коли йдеться якраз про завершений проміжок часу третій варіант означування цього моменту часу — двадцять (хвилин) по шістнадцятій.
Таким чином є кілька варіантів відповідей на згадане питання, якщо до повної години лишилося небагато: 12:45 — це без чверті година, або 45 (хвилин) на першу, або 45 (хвилин) по дванадцятій, або за чверть година, або за чверть по першій.
Для позначення закінченого проміжку часу порядковий числівник вимагає уточнення. Правильно було б на питання «котра година?» відповісти: «шоста минула» (якщо це 6:00).
Якщо минає тринадцята, наприклад, 12:59. «Тринадцята година» — це і 12:10, і 12:30, і 12:50. А момент «13:00» – це «минула тринадцята (година)» або «виповнилася тринадцята (година)». Тому, якщо комусь хочеться означити, наприклад, момент часу «10:00» словом «десята (година)», то не слід забувати про важливе дієслово «минула» (або «виповнилася»).
А як відповідати на питання «коли»? У дві години десять хвилин, у чверть на десяту, по двадцятій (тобто у двадцять годин, або о двадцять першій годині). Варто уникати вузьковживаного (бо чужомовного) прийменника «о», обмежившись уживанням відповідного префікса у запозиченнях опівдні, опівночі.
Стандартизуючи українські словосполучення, що позначають час, слід узгоджувати їх із міжнародними нормами, де вживаються кількісні числівники та прийменники, що відповідають українським «в» («у»). Варто враховувати також вимоги однотипності позначень і відсутності хибних кіл. Тому видається доцільним стандартизувати такі вирази.
1. Закінчений часовий проміжок, коли виповнилася певна кількість років, годин, хвилин, секунд тощо. Як основний варіант, уживається кількісний числівник: нуль годин рівно (00:00), сімнадцять годин (17:00), двадцять хвилин, вісімнадцять годин шість хвилин десять секунд (18:06'20"). Як нестандартний варіант, щодо годин можна вживати порядковий числівник, додаючи дієслова закінчилася, виповнилася чи минула (крім нуля годин): виповнилася десята (година) (10:00).
2. Незакінчений часовий проміжок, коли певна кількість років, годин, хвилин, секунд тощо ще не виповнилася. Уживаються порядкові числівники: дві тисячі дев’ятий рік, десять (хвилин) на другу (1:10), пів на першу (12:30). Перед годинним числівником уживається прийменник «на». Щодо годин, хвилин, секунд і т.д. можна паралельно вживати кількісні числівники, які позначають число повних годин, хвилин, секунд і т.д.: (одна) година десять (хвилин) (1:10), дванадцять тридцять (12:30). Як нестандартні варіанти, щодо годин можна вживати порядковий числівник неповної (наступної) години без прийменника «на»: десять хвилин другої (1:10), друга десять (хвилин) (1:10) — або порядковий числівник повної години з прийменником «по»: десять (хвилин) по першій (1:10).
Якщо повна година наближається, то, крім наведених варіантів, можна вживати такі. Стандартні: без чверті година (12:45). Додаткові: за чверть година (12:45), за чверть по першій (12:45).
Відповідь на питання «коли?», «у котру годину?», «по котрій годині?», «у яку годину?», «по якій годині?» повинна містити українські прийменники «у» («в») перед кількісними числівниками (стандартний варіант) та «по» перед порядковими (додатковий варіант): у дві години, по десятій (годині). «О» слід уживати лише як префікс у запозиченнях опівдні, опівночі.
І нарешті, коли ми «визначаємо» і коли «означуємо» час?
Як показано в [3], слову «визначати» відповідає англійське «determine», тобто синонімами до нього є «виміряти», «фіксувати», «досліджувати». Значить, визначаємо час за допомогою секундоміра чи хронометра. З іншого боку, слову «означувати» відповідає англійське «define», тобто синонімами до нього є «описувати», «окреслювати». Дати означення (дефініцію) — це описати словами (і саме тому відповідний член речення має назву «означення», а не «визначення»). Отже, за допомогою числівників ми не «визначаємо» час, а означуємо його.
Таким чином, означення часу — одна з тих показово «складних» проблем українського правопису, яка може бути успішно вирішена за допомогою методів науки термінології. На цій основі різні тенденції в називанні часових проміжків можна поєднати, не втративши нічого з надбань української літературної мови, яка включає в себе не лише художній, а й офіційний, діловий і науковий стилі. Якщо в художньому стилі переважають (і, очевидно, будуть переважати) форми з порядковими числівниками, то інші стилі літературної мови потребують узгодження з думкою фахівців відповідної галузі. З одного боку, є запозичення з польської мови, яке не дуже узгоджується з особливостями історії та розвитку української. З іншого боку, є спеціалісти, які повинні точно та недвозначно вимірювати й фіксувати різноманітні часові проміжки та моменти. І ця точність повинна бути відтворена в нормативних формулюваннях, які відображають моменти часу.

ЛІТЕРАТУРА
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — Київ, 1994. — 254 с.
2. Чак Є. Плекаймо слово! // ДивоСлово. — 1999. — №4.— С.7—9.
3. Вакуленко М. О. Деякі термінологічні нюанси української мови: як не виплеснути з водою дитину. — Вісник НАН України. — 2006. — № 11. — С. 55—64.

See also
http://papers.univ.kiev.ua/literaturozn ... _15883.pdf