Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілкуванн

Питання та відповіді щодо української мови

Модератор: Анатолій

Відповісти
Max
Повідомлень: 144
З нами з: П'ят грудня 28, 2012 4:34 pm

Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілкуванн

Повідомлення Max » П'ят грудня 28, 2012 6:00 pm

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/B ... df#page=15

Бібл. вісник, 2012, № 2. – С. 15 21

ПИТАННЯ КИРИЛИЧНО-ЛАТИНИЧНОЇ ТРАНСЛІТЕРАЦІЇ У КОНТЕКСТІ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ДАНИХ

Вакуленко Максим Олегович

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

In this article, the scientific background, transliteration principles and Cyrillic-Latinic transliteration tables for the Ukrainian language, are given in the context of catalogization of bibliographic data. The problems of inculcation of Ukrainian Latinics are reviewed.
Key words: transliteration, alphabet, letter, Cyrillics, Latinics, simple correspondence, complementary distribution, modificator, systematization, standardization.

В работе изложены научное обоснование, принципы транслитерации и кириллично-латиничные транслитерационные таблицы для украинского языка в контексте каталогизации библиографических данных. Рассмотрены проблемы внедрения украинской латиницы.
Ключевые слова: транслитерация, азбука, буква, кириллица, латиница, взаимная однозначность, дополнительная дистрибуция, модификатор, систематизация, стандартизация.

У статті викладено наукове обгрунтування, принципи транслітерації та кирилично-латиничні транслітераційні таблиці для української мови в контексті каталогізації бібліографічних даних. Розглянуто проблеми впровадження української латиниці.
Ключові слова: транслітерація, абетка, літера, кирилиця, латиниця, взаємна однозначність, доповнювальність, модифікатор, систематизація, стандартизація.

Проблема подання української бібліографічної інформації для міжнародного вжитку є нагальною, але через низку позамовних чинників її ще не вирішено. Актуальність роботи зумовлюється тим, що в Україні досі не прийнято відповідний національний транслітераційний стандарт – а це породжує хаос і неоднозначності при записі українських реалій у міжнародному спілкуванні. Метою цієї праці є викладення системи кирилично-латиничної транслітерації української мови – української латиниці, – придатної для міжнародного представлення українських текстів без втрати інформації. Оскільки систематизація залежить від інформаційного наповнення даних [20, с. 26], то вимога збереження інформації при транслітераційних перетвореннях є особливо важливою для потреб систематизації та каталогізації.
Окремі слова однієї мови “вживляються” в іншу на основі транскрибування (відтворення звуків) і підкоряються її правилам та словотворенню: Сімферополь (з еллінської), Orly (з української). Це – запозичені слова. Але інші – і їх більшість – належать до класу іншомовних: вони лишаються приналежними до “своєї” мови і підлягають лише її законам, а змінюється тільки правописна система, в якій записується дане слово. Це передусім національні власні назви (не екзоніми) та ті загальні назви, які не набули окремого переважного вжитку в іншій мові або підпадають під юрисдикцію даної держави. Для таких слів потрібна транслітерація – спосіб запису, який зберігає національні графічні особливості.
Нагадаємо, що транслітерація – це перезапис літер за допомогою іншого правописного укладу, який регулюється орфографічними нормами даної мови. Тому транслітерована форма повністю рівнозначна вихідній: інформація, яку містить текст, при цьому не спотворюється. На такій особливості транслітерації наголошував і Ю. С. Маслов: “Наукова транслітерація повинна будуватися за принципом взаємнооднозначної відповідності між транслітераційними знаками та графемами оригіналу. Це забезпечить стовідсоткову можливіть зворотного переведення транслітерованого запису” [15, с. 284]. Яскравим прикладом транслітераційної відповідності є представлення тексту за допомогою гаєвиці та вуковиці в сербохорватській мові.
В усьому світі набула поширення латинська графіка. Саме тому Китай, Японія, Ізраїль, Еллада (Греція), Болгарія та інші країни виробили для міжнародного спілкування паралельні латинізовані абетки (див. [12; 18; 21; 28, с. 1; 30; 23, с. 238]). Так, назви Hiroshima, Kawasaki, Burma, Hong Kong, Taiwan, Java, Jamaica, Delhi, Afghanistan, Jerusalem, Iraq, Thessalia, Hania тощо записані не англійською мовою, а відповідними національними латиницями. У містах Еллади назви вулиць подаються у двох формах: елліницею та латиницею. Якщо спиратися на загальноприйняті засади міжмовних взаємовідносин, то й Україну на міжнародній арені повинна представляти державна мова. Для “експортного” запису українських текстів латинськими буквами у документах, угодах, паспортах, друкованих виданнях та картах, міжнародних телеграмах, електронній пошті та в інших телекомунікаційних мережах і т. д. необхідна українська латиниця (УЛ), яка є важливим доповненням до нашого правопису.
За світовими мовними правилами, оригінальне написання власних назв у середовищі іншої мови не змінюється: San-Jose (місто в США), Cojijo (провінція Канади), Gijon, Guadalajara, Volkswagen, Johannesburg, Katja (шоколадка німецької фірми “Bossner”), Ljubljana, Sarajevo, Katowice, Ajax, Juventus, Mroczek, Hercules Poirot (герой оповідань Агати Крісті) тощо. В італійській абетці букви j немає – а назва відомого футбольного клубу “Ювентус” зберегла автентичний латинський запис. На таку “недоторканість” власних назв звернув увагу ще О. О. Реформатський [19, с. 96]. Це так звана орфографічна мовна інтерференція, або орфографічна трансплантація [21, с. 25].
Прийняті й резолюції ООН: IV/20 (1982 р.) – “Про зменшення кількості екзонімів” – та V/13 (1987 р.) – “Про переважність національних офіційних форм географічних назв”. Отже, власні назви, що належать Україні, тобто підпадають під її юрисдикцію, мають записуватися не за чужою латинографічною нормою, а українською латиницею – її державною мовою в міжнародному спілкуванні.
Щодо читання. Власна назва не обов’язково підлягає звичним для даної мови правилам – згадаймо поширену фразу “How do you spell your name?”. Навряд чи прізвище Waugh викликає в носіїв англійської мови менше таких запитань, ніж Jakobson (або ж Jakovenko). У самій же англійський мові двознак ch [ч] може прочитуватись: [ш] (attach, Chicago), [х] (Loch-Ness, Gallacher), [к] (Christy). Тому мрії фонетично підлаштуватися під іншу мову (тобто забезпечити “легке” читання) є нездійсненними. Ще О. О. Реформатський застерігав [19, с. 96], що прагнути до адекватного читання власних назв у інших мовах не варто. Як показано в [2, с. 70 71], в англійській транскрипції неминуче спотворюється написання та звучання слова, а прізвища штучно “помножуються”. Це призводить до штучного ототожнення ряду літер із літеросполученнями, зокрема „щ” і „шч”, „ц” і „тс”, „я” та „іа”, „ю” та „іу”, „є” та „іе”, пом’якшених приголосних із твердими. Тому за допомогою таких систем неможливо розрізнити прізвища, імена та назви Шишченко і Шищенко, Сушченко і Сущенко, Галченко і Гальченко, Банкова і Банькова, Паньківська і Панківська, Лялько та Ліалко, Ліана та Ляна, Медіана і Медяна, Міус і Мюс, Возіанов і Возянов, Гундеріан і Гундерян, Годулян і Годуліан, Левицький і Левитський, Брокгауз і Брохауз, Пії та Пій, Лар’їн і Ларін, Мар’ян і Маріан, Прудіус і Прудюс, Малюс і Маліус, Клаузіус і Клаузюс та багато інших (це так званий „синдром Мартина Борулі”). А прізвище Черняцький “помножується” аж ушістнадцятеро: Черніатскиї/Черніатский/Черніацкиї/Черніацкий, Черніацкиї/Черніацкий/ Черняцкиї/Черняцкий, Черніатськиї/Черніатський/ Чернятськиї/ Чернятський, Черніацькиї/Черніацький/Черняцькиї/Черняцький. Також неможливо правильно відтворювати скорочені слова та абревіатури: кг, лісгосп, ЙЕКО, КІІЦА, УНІАН тощо. Для Києва – штучно придуманий витвір Kyiv – якого немає в жодній мові і через що іноземці вживають екзонім Kiev. А назва Україна записується як Ukraina – за російською латинографічною нормою.
Штучно “помножуються” прізвища і внаслідок транскрибування на декілька різних мов. Так, “занглійщений” Шевчук виглядає як Shevchook, “офранцужений” – як Chevtchouc, “онімечений” – як Schewtschuk. А японці, чехи, німці, французи, араби, елліни та інші освічені народи записують своє прізвище завжди однаково – незалежно від мови, в оточенні якої воно з’являється. Офіційна назва Чехії англійською мовою – Czech Republic. І ніхто не прагне прочитати це як “Кзеч” [5, с. 17]. Не зламали язика англомовці ні на іспанському Хіхоні (Gijon), ні на словенській Любляні (Ljubljana), ні на боснійському Сараєві (Sarajevo).
Транскрипційне відтворення реалій якої-небудь мови графічними засобами іншої, якщо ці реалії не належать цій іншій мові, виправдане лише в одному випадку – на початковій стадії вивчення іноземної мови. Наприклад, при вивченні російської мови носіями англійської наводяться словоформи, вимова яких за правилами англійської мови наближено відтворює російську: петух – pyetookh, бабочка – babachka, велосипед – vyelaseepyed і т. п. [27].
Транслітерація кириличної абетки української та інших східнослов’янських мов має орієнтуватися на споріднені слов’янські мови: адже тільки в цьому випадку можна уникнути проблем зі штучним спотворенням інформації. Підкреслимо, що саме такий підхід пропонував і О. О. Реформатський [19, с. 97]. Автор галицького букваря та граматики Йосип Лозинський активно поширював ідею використання латинської абетки в українському письмі, виклавши 1834 року свою позицію в статті „Про запровадження польської абетки в руську писемність” (див. [24, с. 32; 11, 64]). У правилах орфографії знаного українського громадсько-політичного діяча М. Драгоманова замість кириличної літери й уживалася латинська j, а пом’якшення йотованими передавалося за допомогою ь: синьа ‘синя’ (див. [11, с. 10, 162–167]). Цими правилами послуговувався й І. Франко. Відомий український культурний діяч 19 го століття Антін Кобилянський писав латиницею, близькою до графіки сербохорватської та чеської мов – зокрема, уживав відповідність ь – j [24, с. 32]. Пропонував свій варіант УЛ і С. Пилипенко [17, с. 28]. На таких же засадах розробляли транслітерацію кирилиці й видатні російські мовознавці Л. В. Щерба [25], О. О. Реформатський [19], Р. О. Якобсон [26] та інші. Їхня праця стала науковою основою для міждержавного транслітераційного стандарту ГОСТ 16876 71 (Ст. СЭВ 1362 78).
Щоправда, цей стандарт теж має істотні недоліки. Так, відповідність й – jj не відзначається природністю, а транскрипційне відтворення ь – ’ (“кома вгорі”) порушує саму умову транслітераційності. Крім того, транслітерація йшла через посередництво російської мови (в українській частині це стосується передачі літер г – g, и – i, і – ih, ь – “кома вгорі”).
Транскрипційне відтворення пом’якшення комою вгорі (’), крім порушення транслітераційності, не дозволяє розрізнити велику і малу літери для позначення м’якого знака (ь і Ь), що призводить до порушення вимоги зворотливості: так, написи ТЮМЕНЬ (рос.), ВОЛИНЬ (укр.) переходять у ТЮМЕНь (рос.), ВОЛИНь (укр.). До речі, апостроф є не на кожній клавіатурі, і його часто замінюють лапками (“) – а це неминуче породжувало б додаткову плутанину. Отже, “кома вгорі” незручна навіть для росіян. Ще більш незручна вона для українців: адже апостроф (його немає в російській кирилиці) – це знак відділення від йотованої, а не пом’якшення. Як свідчить [11, с. 10 11], у цій ролі апостоф уживається з 1886 року, коли український лексикограф Є. Желехівський запропонував свою правописну систему (а в староукраїнській писемності в цій функції застосовувався так званий паєрок, який уживав у своїй „Абетці” М. Гатцук – див. [11, с. 11, 82, 84]). Ми звикли, що слово “бур’ян” пишеться з апострофом, а “буряк” – без нього, а не навпаки. Ще в статті „Азбучна війна в Галичині 1859 р.” [11, с. 219] Іван Франко критикував неприродне відтворення м’якшення апострофом.
Крім того, комп’ютер іноді сприймає слово з апострофом як два і в деяких іменах (зокрема, після l, al, el) автоматично замінює букву після апострофа на велику: L'Viv, Al'Bert, El'Vira. Відповідно змінюється ім’я та літера, до якого воно прив’язане (Альберт – Берт, Ельвіра – Віра тощо) – а це значно ускладнює пошук потрібного слова. На сайті погоди за адресою http://weather.yahoo.com/regional/UPXX_K.html ми зустріли цікаву назву: Khmel'Nyts'Kyi. Тому вживання апострофа слід обмежити лише притаманними йому функціями.
УЛ повинна враховувати й умову сумісності зі стандартним кодуванням літер у комп’ютерах.
Звичайно, абетка УЛ має бути єдиною правописною системою літер. По-перше, вживання сторонніх (нелітерних) значків типу зірочки, тире (мінуса), плюса, двокрапки, лапок тощо в ролі яких-небудь букв у ній неприпустиме. Всі нелітерні позначки мають цілком визначені функції, які повинні зберігатися в будь-якому правописному укладі – а вигадувати нову азбуку Морзе, мабуть, не варто. По-друге, одна й та ж буква не може мати кількох різних позначень залежно від її місця – скажімо (qh), (’h), (*h).
Загальну УЛ, розроблену Термінологічною комісією з природничих наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ТКПН), яка відповідає українській частині ГОСТ 16876-71 із поправками та доповненнями та узгоджується з затвердженими 18 жовтня 1995 року Держстандартом України принципами транслітерації [3, с. 23; 4, с. 11; див. також http://translit.ndivision.net], подано в Таблиці 1.
Таблиця 1: загальна українська латиниця
А а – A a Б б – B b В в – V v Г г – Gh gh Ґ ґ – G g
Д д – D d Е е – E e Є є – Je je Ж ж – Zh zh З з – Z z
И и – Y y І і – I I Ї ї – Ji ji Й й – J j * К к – K k
Л л – L l М м – M m Н н – N n О о – O o П п – P p
Р р – R r С с – S s Т т – T t У у – U u Ф ф – F f
Х х – Kh kh Ц ц – C c Ч ч – Ch ch Ш ш – Sh sh Щ щ – Shh shh
Ю ю – Ju ju Я я – Ja ja Ь ь – J j **
* на початку слова, після голосних та апострофа; ** після приголосних
Ця таблиця вносить незначні (за кількістю!) поправки до ГОСТ 16876-71: г – gh, ґ – g, и – y, і – i, й – j, ь – j (після приголосних).
Апостроф ставиться перед йотованими ja, ju, je, ji, jo за відсутності пом’якшення і для відділення j від наступних голосних у буквосполуках йа, йу, йе, йі, ьа, ьу, ье: Ghryghor’jev, V’juny, pid’jom, Volynj’aghroprom, raj’uprava.
Літера “г” має давню традицію її представлення в латинографічних мовах. Сам знак кирилиці “г” походить від еллінської літери “ / Г” (гама), і їм відповідають дуже близькі звуки (див. [2, с. 69; 3, с. 24]). Латинська літера g теж виникла з еллінської гами  , внаслідок чого у світових мовах існує графічна відповідність  – g. Це й зумовлює її етимологічний зв’язок з українською “г”: Григорій – Gregory (англ.), графолог – grafolog (чеська), грам – gram (чеська), Грабович – Grabowicz (пол.), Югославія – Jugoslavija (сербохорв.) тощо. Та й потвори типу heohrafija (???) в жодній мові не існує. Отже, латинізоване відображення літери г має неодмінно включати в себе знак g.
З іншого боку, європейська h етимологічно повязана зі словянською х: хата – house (англ.), хліб – hleib (давньонім.), hleifs (гот.), хижина – hûs (давньонім.), Хорватія – Hrvatska (сербохорв.) тощо. За свідченням Агатангела Кримського [11, с. 398 399], послідовники галичанина Якуба Гаватовича, який ще у 1619 році послуговувався польською графікою для української мови, транслітерували літеру „х” як „h”: хрін – hrin.
Знак h традиційно вживається як модифікатор, що унеможливлює неоднозначності сполук ch, kh, sh, shh, zh (specghrupa, p’jatj kgh, lisghosp, Vyshghorod, Zghar). Адже вживання знака h як окремої літери – наприклад, г – призводило б до сплутання ч і цг, ж і зг, х і кг, ш і сг, щ і шг. Це, як зазначено в [2, с. 69; 1, с. 60], враховує і традиції письма в латинографічних мовах світу, де буква h означає невелику зміну фонетичного значення попередньої літери, тобто “модифікує” відповідний елемент: bh, ch, dh, gh, kh, lh, nh, ph, rh, sh, th, wh, zh. Такий вибір відтворює також історію перетворення давньослов’янського проривного [g] в український щілинний [г] – (див. [16, с. 15; 10, с. 82]). Вживання знака "h" як модифікатора дає змогу узгодити сучасну українську латиницю і зі старослов’янським письмом – адже букви іжиця, фіта, юс тощо транслітеруються за допомогою того ж таки модифікатора. Додаткове обгрунтування транслітерації української „г” див у [7; 31; 32].
Відтворення (й, ь) – j забезпечує транслітераційність, нормативність, однозначність і традиційність. У старослов’янській мові голосний дієзний звук переднього ряду [ь] утворював склад і читався як короткий [і] [16, 17], див. також [2,с. 69; 3, с. 24; 4, с. 12] – а саме так зараз інколи називають звук [й]. Отже, літери й та ь мають спільне джерело. Внаслідок такої спільності, йотовані пом’якшують попередній приголосний (якщо немає апострофа). Цю “надлишковість” (це так звана доповнювальність, скалькований з російської термін – додаткова дистрибуція) помітив іще понад 300 років тому відомий слов’янський мовознавець Ю. Крижанич: він навіть пропонував вилучити з кирилиці й: краь, стоь, пеьте, гаь [13, с. 76]. Ось як А. Кримський відгукувався про правопис М. Драгоманова, де замість кириличної й уживалася латинська j, а пом’якшення йотованими передавалося за допомогою ь: „з наукового погляду це був і є найкращий з усіх наших правописів <...> Філологічно цей правопис був би найбільше підхожий для нас, бо він найточніший” [11, с. 407 408]. Високо оцінював цей правопис і М. Скрипник [11, с. 425]: „Всі ці питання безумовно й цілковито відповідають властивостям української мови й дають можливість повніш і правильніш виявити українські слова на письмі”. Сербохорватську розв’язку ь – j вживав Р.О. Якобсон [26]. Застосовується вона і в болгарській латиниці [23, с. 238]. Отже, запис в УЛ відповідає мовній практиці: так, форми Kyjiv, Ukrajina є в чеській та сербохорватській мовах.
Ми передбачили й можливість подавати ь окремо: ~ь~ або jh.
Як і було в ГОСТ 16876 71, буква щ зображується як shh – тобто ш з ”хвостиком” у вигляді h. Це дозволяє також розрізняти прізвища типу Ляшченко (від Ляшко) і Лященко (від Лящ), Сушченко (від Сушко) і Сущенко (від Сущий) тощо.
Транслітерація сприяє й правильному прочитуванню слова – адже в цьому випадку не тільки графічна форма, а й вимова регулюються нормами мови-першоджерела. Так, у записі Kyjiv літера j є показником належності цього слова до слов’янських – отже, й читання має бути відповідним. З іншого боку, штучна форма Kyiv (К‘їв/Кийв/Киів/Київ) такого індикатора не має, а “засобами англійської мови” вона читається хіба що як “Кайв” чи “К’їв”. Самі ж англійці її не сприймають – адже такого витвору не існує в жодній мові. У той же час основна форма – записаний згідно з УЛ автонім Kyjiv – не суперечить численним іншомовним екзонімам, у тому числі англійському Kiev, а сфери їх уживання регулюються згаданими резолюціями ООН. Відповідно до цих резолюцій, автонім Ukrajina (Україна) – це основна форма подання назви нашої держави. Іншомовні екзоніми Ukraine (англ.), Ucrania (ісп.), Ucraina (італ.), Ukraina (пол.),  (елл.) тощо – це допоміжні форми, які можуть уживати носії відповідних мов у внутрішньому спілкуванні.
Практичний додаток до цього стандарту – комп’ютерна програма “Українська латиниця” (вона має доповнення у вигляді російської та білоруської частин), на яку 13.11.1995 видане Свідоцтво № 21 ДААСП України.
Додаткова Таблиця 2, де вживаються діакритичні (надрядкові) знаки, може використовуватися там, де необхідно зберегти кількість позицій для букв: у скороченнях та шифрах. Наявність нестандартних літер дещо звужує сферу її застосування.
Таблиця 2: українська латиниця з діакритичними знаками
А а – A a Б б – B b В в – V v Г г – Ğ ğ Ґ ґ – G g
Д д – D d Е е – E e Є є – Ё ё Ж ж – Ž ž З з – Z z
И и – Y y І і – I I Ї ї – Ї ї Й й – J j * К к – K k
Л л – L l М м – M m Н н – N n О о – O o П п – P p
Р р – R r С с – S s Т т – T t У у – U u Ф ф – F f
Х х – Х х Ц ц – C c Ч ч – Č č Ш ш – Š š Щ щ – Ŝ ŝ
Ю ю – Ü ü Я я – Ä ä Ь ь – J j **
* на початку слова, після голосних та апострофа; ** після приголосних
Як видно з дослідження [20], сфера застосування таких таблиць поширюється на систематизацію та каталогізацію бібліографічних даних.
Додаткова Таблиця 3, що є комбінацією Таблиць 1 і 2, може набути певного практичного використання як більш наближена до реальних латинографічних абеток.
Таблиця 3:
комбінована українська латиниця з діакритичними знаками
А а – A a Б б – B b В в – V v Г г – Ğ ğ Ґ ґ – G g
Д д – D d Е е – E e Є є – Je je Ж ж – Ž ž З з – Z z
И и – Y y І і – I I Ї ї – Ji ji Й й – J j * К к – K k
Л л – L l М м – M m Н н – N n О о – O o П п – P p
Р р – R r С с – S s Т т – T t У у – U u Ф ф – F f
Х х – Х х Ц ц – C c Ч ч – Č č Ш ш – Š š Щ щ – Ŝ ŝ
Ю ю – Ju ju Я я – Ja ja Ь ь – J j **
* на початку слова, після голосних та апострофа; ** після приголосних
Високий науковий рівень цієї розробки відзначають вітчизняні та зарубіжні фахівці (див. [5; 6, с. 16 17]). Андрій Д’яков, Тарас Кияк і Зоя Куделько [9, с. 192, 194] називають цю розробку найкращою на сьогодні системою української литиниці і вважають, що вона „цілком може бути запроваджена як універсальна система відтворення українських слів латинкою”. У новому міждержавному транслітераційному стандарті 7.79–2000 „СИБИД. Правила транслитерации кирилловского письма латинским алфавитом” російська та білоруська частини дуже близькі до запропонованих у наших статтях. Комп’ютерну програму „Українська латиниця” встановлено в ряді державних інституцій, у тому числі – Міністерстві внутрішніх справ України. Надбудову нашої схеми східнослов’янської латиниці, яка доступна на сервісі Google Code: http://code.google.com/p/cyr2url/, – використовують в онлайн-словниках (sum.in.ua, rymy.in.ua) [14]. Транслітераційна комісія, створена за розпорядженням Б. Патона з провідних фахівців відповідних галузей Національної академії наук та Академії наук вищої школи України (листи № 129/444 1 від 24.04.2000, №129/665 10 від 09.06.2000, №129/78 від 16.10.2000), яка є „верховним арбітром” у справах транслітерації, 16 листопада 2000 року схвалила нашу розробку і рекомендувала покласти її в основу майбутнього стандарту та транслітераційного доповнення до українського правопису. Комп’ютерну програму “Українська латиниця” встановлено в ряді державних інституцій, зокрема в НБУ імені В. І. Вернадського та МВС України.
Науковий підхід, реалізований у цій розробці, дозволяє узагальнити її на старо- та новоукраїнські (діахронічні) правописні системи – такі, як граматики М. Смотрицького, О. Павловського, М. Лучкая, М. Драгоманова, М. Куліша, М. Максимовича та інші. Відповідних нормативних таблиць, які б забезпечували взаємнооднозначну транслітерацію таких текстів з урахуванням історичного та порівняльного підходів, поки що немає – а це змушує дослідників і систематизаторів користуватися таблицями церковнослов’янської чи російської мов, що не є виправданим і прийнятним. Отже, йдеться про потребу доповнити вищенаведені таблиці УЛ необхідними співвідношеннями літер, зокрема: θ (тета, фіта) – th / θ, ξ (ксі) – x / ĸ, ψ (псі) – ph / þ, υ (іжиця) – ih / í , s – s, ω – ooh / ǒ, кг – qg, Ђ (ять) – ieh / ē, џ – dh / ď, ў – w, j – j, ы – yh / ý, ë – jo / ö, ъ (у кінці слова) – ah / ǎ, ъ (перед йотованими) – ’, э (на початку слова) – e, û – yhh / ŷ, ê – eh / ê, ô – oh / ô, ŷ – uh / û.
Докладне дослідження латинізації історичних українських абеток буде проведено в наших наступних статтях.
Висновки. Використання латиниці, розробленої в ТКПН, дозволяє поставити проблеми транслітерації українських текстів на наукову основу. Необхідно прийняти національний стандарт УЛ.

ЛІТЕРАТУРА
1. Вакуленко М. Правопис – друга натура? // Українська мова і література в школі, 1993, № 11. – С. 59 61.
2. Вакуленко М. О. Як записувати українські власні назви латинкою // Вісн. геодезії та картографії, 1995, № 1(3). – С. 68 72.
3. Вакуленко М. Про “складні” проблеми українського правопису (українська латиниця, запозичені слова та ін.). – К. : Курс, 1997. – 32 с.
4. Вакуленко М. Українська латиниця як стандартизоване доповнення до українського правопису // Бібл. вісник, 1998, № 2. – С. 10 12.
5. Вакуленко М. Штрихи до фасаду державної мови // Вісн. Книжк. палати, 1998, № 10. – С. 16 17.
6. Вакуленко М. Правописні аспекти науки термінології // Вісн. Книжк. палати, 1998, № 11. – С. 15 17.
7. Вакуленко М. Наукові засади відтворювання запозичених та іншомовних слів: інваріантна транскрипція і транслітерація // Вісн. Книжк. палати, 1999, № 10, с. 6–9; № 11, с. 15–18.
8. Вакуленко М. О. Акустичні інваріанти українських приголосних // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного ун ту. – Філологія, педагогіка, психологія. – Вип. 20. – Київ, 2010. – С. 4–16.
9. Д’яков А. С. Основи термінотворення : семантичний та соціолінгвістичний аспекти : [монографія] / А. С. Д’яков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько. – К. : Вид. дім „Academia”, 2004. – 220 с.
10. Історична граматика української мови / О. П. Безпалько, М. К. Бойчук, М. А. Жовтобрюх та ін. – К. : Радянська школа, 1957. – 475 с.
11. Історія українського правопису XVI XX століття : хрестоматія / упор. В. В. Німчук, Н. В. Пуряєва. – К. : Наукова думка, 2004. – 583 с.
12. Краткий китайско-русский словарь : [около 19000 слов] / сост. Г. М. Григорьев ; под ред. проф. И. М. Ошанина. – М. : ГИС, 1962. – 632 с.
13. Лингвистические задачи / сост. В. М. Алпатов, А. Д. Вентцель, Б. Ю. Городецкий и др. – М. : Просвещение, 1983. – 223 с.
14. Макуха А. В. Ukrainian URL: зворотна транслітерація у будові онлайн-словників та веб-сайтів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://upload.wikimedia.org/wikimedia/u ... rticle.pdf.
15. Маслов Ю. С. Введение в языкознание / Ю. С. Маслов. – [6 е изд., стереотип.]. – М. : Academia ; СПб. : Филол. фак. СПбГУ, 2007. – 304 с.
16. Мейе А. Общеславянский язык. – М. : Иностр. лит ра, 1951. – 491 с.
17. Москаленко А. А. Історія українського правопису (радянський період). – Одеса, 1968. – 39 с.
18. Прядохин М. Г. Пособие по изучению нового китайского фонетического алфавита. – М., 1960. – 22 с.
19. Реформатский А. А. Транслитерация русских текстов латинскими буквами // Вопр. языкознания, 1960. – № 5. – С. 96 103.
20. Сербін О. Систематизація в добу Київської Русі: аналітичний погляд крізь об’єктив каталогізаційної мотивації // Вісник Книжкової палати, 2011, № 8. – С. 26 30.
21. Сердюченко Г. П. Китайская письменность и ее реформа. – М., 1959. – 56 с.
22. Суперанская А. В. Теоретические основы практической транскрипции / А. В. Суперанская. – М. : Наука, 1978. – 284 с.
23. Тилков Д. Граматика на съвременния български книжовен език / Гл. ред. Д. Тилков. – Том 1. Фонетика. – София : Наука и изкуство, 1982. – 299 с.
24. Тимошенко П. Д. Хрестоматія матеріалів з української літературної мови. – Частина II. – К., 1961. – 348 с.
25. Щерба Л. В. Транслитерация латинскими буквами русских фамилий и географических названий / Л. В. Щерба // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка, 1940. – № 3. – С. 118 126.
26. Якобсон Р. О. О латинизации международных телеграмм на русском языке / Р. О. Якобсон // Вопросы языкознания, 1965. – № 1. – С. 111 113.
27. Amery, H. First 500 Words Russian / H. Amery, K. Kirilenko. – Chick-fil-A, Inc. by Frederic Thomas Inc., Naples, Florida, USA, 2003. – 24 p.
28. Dunn C. J. Teach Yourself Japanese / C. J. Dunn, S. Yanada. – London : English Universities Press Ltd, 1965. – 312 p.
29. Ladefoged, P. A Course in Phonetics / Peter Ladefoged. – Orlando : Harcourt Brace ; University of California, 1975. – 196 p.
30. Oesterreichischer Unterstufenatlas / L. Birsak, E. Knabl, J. Breitschopf. – Wien : Ed. Hoelzel, 1989. – 182 s.
31. Vakulenko, M. O. Transliteration Through a Slavonic Latin Alphabet: Saving Information and Expenses / M. O. Vakulenko // Вісн. Київськ. лінгвіст. ун-ту. – Серія Філологія. – Т. 2, №1, 1999. – С. 85 94.
32. Vakulenko, M. Simple-correspondent transliteration through a Slavonic Latin alphabet // J. of Language and Ling. Studies. – Vol. 3, Issue 2. – 2004. – P. 213 228.

See also
http://papers.univ.kiev.ua/article/A_Cy ... n_Na_14836 http://www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/n ... ulenko.pdf http://www.philolog.univ.kiev.ua/php/4/ ... 97_504.pdf

Юрко ЗЕЛЕНИЙ
Повідомлень: 94
З нами з: Чет вересня 22, 2011 6:43 pm
Звідки: Čortkiv-Ternopil-Kyïv
Контактна інформація:

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Юрко ЗЕЛЕНИЙ » Сер червня 12, 2013 8:53 am

Низка статей добродія Максима Вакуленка на підмет УкрЛатинки мене підштовхнула до наступних думок. Цікаво буде послухати критику від Вепрів УкрМови ;)

Šljax peršyj:
vykorystovuvaty nadrjadkovi znaky, na vzireć Čeśkoï movy, Slovaćkoï, itd.:

Жж − Žž
Шш − Šš
Чч − Čč
Ґґ − Ǧǧ
Гг − Gg
ДЬ − Ďď
НЬ − Ńń
ЦЬ − Ćć
СЬ − Śś
ЗЬ − Źź
ТЬ − Ťť
....
Nu i tak dali.
Jakščo vže tak duže zakortyť, to možna i bukvu, skažimo, Şş dlja poznačennja Щщ − aby ne vtračaty naš bratnij zvjazok z Turećkym narodom! ;))

Щодо Ґґ, Гг, Хх
1.
Je napysannja zvukiv − a je pročytannja (vymova) bukv čy bukvospoluk. Ce javyšče prysutnje u vsix movax.
Napryklad, bukvospoluku CH nimeć, francuz ta anglijeć − kožen pročytaje po svojemu. I nixto z ćogo u sviti tragediï ne robyť i ne prymušuje prystosovuvatysja odnu movu do inšoï! Ce aksioma.

2.
Odna i ta sama bukva Гг v UkrMovi ta RosMovi VYMOVLJAJEŤSJA po riznomu.
Ščo nam zaboronjaje tak samo po-riznomu vymovljaty Gg, za umovy, ščo bude šče j Ǧǧ??? Religija? ;))

3.
Do rozvjazku ćogo odvičnogo vuzla superečky mene і naštovxnuly naukovi statti dobrodija Maksym Vakulenka, de vin navodyť tablyci transliteraciï vid riznyx naukovciv i sered inšogo bula taka, de proponujeťsja naše Гг peredavaty jak Ğğ − na turećkyj, tak by movyty, lad ;)

Znovu ž taky Hiroshima – ce ne Гірошіма, а Георгій − ce ne Heorhij.
Grećkyj zvuk Υ (gamma) u rizni movy perejšov po riznomu. U latynci vin stav tverdym Ґґ (Ǧ), a v UkrMovi − Гг: географія, Георгій, toščo.

Cytata vid dobrodija Σεργϊηι Γαλένκοτ zi spiľnoty G+:
в южнослов’янських мовах нашому хХ відповідне hH, і у випадках з гГ пишуть gG:
«Hljeb  je hrana napravljena od tijesta sačinjenog  od brašna različitih vrsta (pšenično, raženo, kukuruzno), izmiješanog sa drugim suhim ili tečnim sastojcima».

в усіх слов’янських мовах де відсутня різниця г-ґ у спільних словах на місці нашого г кажуть ґ, а не х.
Для чималої частини українців звук ґ і зараз не менш чужий ніж «ф» для староукраїнців або літера ѳѲ в старокирилиці .


Nixto ne stane zaperečuvaty, ščo zvuk Гг u nas na try porjadky častiše zustričajeťsja za Ґґ.
Biľše togo! Nadmirne Ǧykannja − ce prjama oznaka nabuttja movoju same rosijśkyx rys.

Vidtak meni ne zovsim zrozumilo stalo, naviščo dlja zvuku, jakyj vykorystovujemo ZNAČNO častiše − robyty skladnišyj znak, tobto koly Гг = Ğğ (z dužkoju), a na značno ridše vžyvaniše Ґґ − pysaty proste Gg?

Tož i zarodylasja proponova, rozvjazaty narešti cej gordiï vuzol! Tomu i postala taka proponova:
Ǧǧ = Ґґ − ǧrunt; ǧava
Gg = Гг − Grygorij; Galyčyna

Jedyne, ščo bukvu Ǧǧ pryviv do odnakovogo vygljadu z inšoju diakrektykoju: Š, Ž, Č, itd − tobto postavyv nad nym «ptašku», a ne dužku, jak to u Turkiv je.
I ščo duže nemalovažlyvo − cej znak je sered standartnyx UNICOD-znakiv!

Ščodo kyrylkovogo Xx, to jogo možna tak i zalyšyty: cja bukva cilkom vidpovidaje Evro-Atlantyčnomu svitogljadu ;))
Vtim, za umovy vykorystannja v UkraLatynci nad-/pidrjadkovyx znakiv, to možna i Xx peredavaty jak Hh.

Ale je šče Šljax Drugyj ;))

Юрко ЗЕЛЕНИЙ
Повідомлень: 94
З нами з: Чет вересня 22, 2011 6:43 pm
Звідки: Čortkiv-Ternopil-Kyïv
Контактна інформація:

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Юрко ЗЕЛЕНИЙ » Сер червня 12, 2013 9:18 am

Šljax Drugyj

Perše, ščo zavždy pidpadaje pid vogoń krytyku v UkrLatynci na «slovjanśkyj» lad − ce diakretyka. Movljav, važko i pysaty i čytaty.
Nuuu, ščodo važkosty čytaty, to zagalom ce sprava zvyčky i odnogo tyžnja trenuvań − znaju po sobi ;))

Ščodo pyśma, to z vlasnogo dosvidu skažu, že pyśmo bez nadrjadkovyx znakiv nevymovno zručniše dlja rukopysnogo napysannja.
Jakym my nyni dedali menše i menše poslugovujemosja.

Ale dlja mašynopysu zaprovadžennja dodatkoyx bukv z diakretykoju, po-suti, ne maje značenja. Tym biľše, ščo kiľkisť liter v abetci zalyšajeťsja pryblyzno takoju samoju, jak i v kyrylkovij: čerez te, ščo znykajuť jotovani Юю, Яя, Єє ta Ьь, itd − natomisť dodajuťsja Źź, Śś, Ćć, Ťť, Ďď, Ńń, Ľľ.

Prote možna peredbačyty i UkrLatynku bez nadrjadkovyx rysočok-ptašok tež! Zreštoju, maty taku abetku − točno ne zavadyť.
Vidtak proponova taka (znovu ž taky: praci Maksyma Vakulenka naštovxnuly):

Ґґ − GH
Гг − G
Xx − Xx
Жж − ZH
Шш − SH
Чч − CH
Щщ = SHH
... itd.

Jak bačymo, za umovy, ščo zalyšajemo Xx jak Xx − rozvjazujeťsja prosto cilyj vuzol pytań!
Bo todi ne potribno lamaty sobi golovu, koly, de i jak pyšeťsja/vymovljajeťsja Hh − cja litera POVNISTJU perexodyť u stan dopomižnogo znaku, jakyj sam po sobi, okremo, ne nese žodnogo značennja (zvuku): cja bukva vykonuvatyme tiľky dopomižni poznačennja našyx «trudnyx» zvukiv ;)

Bude, zvisno, biľše znakiv na pyśmi (ale nyni ž ne na dorogyx perǧamentax pyšemo! − tomu nyni cej čynnyk ne vyrišaľnyj ;))

Otže najavnisť takoï «zapasnoï» abetky, bez diakretyky − dozvolyť pysaty UkrMovoju z buď-jakoï verstaka, z buď-jakoï nabirnyci!
I ščo golovne: bez rozmaïtyx dvoznačnostej, sažimo, u takyx vypadkax, jak zholosytysja, rozholos,, shovyshhe točšo, de ZH možna pročytaty i jak Жж, a SH – jak Шш.

Jak bačymo, odna lyše bukva Xx − taky bagato čogo «rišaje» ;))

Max
Повідомлень: 144
З нами з: П'ят грудня 28, 2012 4:34 pm

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Max » Сер червня 12, 2013 3:44 pm

Дякую, пане Юрку, за інтерес до цієї теми.
Приємно, що є вдумливі люди, яким небайдуже, як виглядає Україна на світовому тлі, і які прагнуть зробити щось корисне в цьому напрямку.
Власне, погляди наші дуже близькі, а низка неістотних відмінностей зумовлена великою мірою досвідом впровадження УЛ і власним розумінням шляху, яким може піти усвідомлення цієї проблеми в маси (наприклад, я особисто прихильно ставлюся до ваших міркувань щодо української літери "г", але в Україні є ще багато різних людей з різними поглядами). Тому я зупинився саме на пропонованому варіанті.
Варто уточнити деяі особливості застосування різних таблиць. Таблиця 1, яка використовує тільки основні ("чисті") латинські літери (з кодами ASCII в межах від нуля до 127) є загальою (дехто називає її універсальною). Це тому, що базові процедури обробки текстової інформації, які широко застосовуються для різноманітних банків даних і лішнгвістични корпусів, використовують саме такі літери. Скажімо, саме такі обмеження діють у машинозчитуваних проїзних документах відповідно до міжнародного стандарту ISO 1073–2 і в Міжнародній асоціації цивільної авіації.
Інші таблиці, які виходять за межі цих кодів, мають бути еквівалентними Таблиці 1. Але, як на мене, більш "природною" (хоча й обмеженою) є Таблиця 3. Отже, всі таблиці потрібні, лише є певні особливості (або обмеження) в їх застосуванні.
А зараз головне - розбудити в свідомості людей розуміння проблеми і правильне ставлення до її розв'язання.

Юрко ЗЕЛЕНИЙ
Повідомлень: 94
З нами з: Чет вересня 22, 2011 6:43 pm
Звідки: Čortkiv-Ternopil-Kyïv
Контактна інформація:

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Юрко ЗЕЛЕНИЙ » Сер червня 12, 2013 5:22 pm

Max писав:Дякую, пане Юрку, за інтерес до цієї теми.
Приємно, що є вдумливі люди, яким небайдуже, як виглядає Україна на світовому тлі, і які прагнуть зробити щось корисне в цьому напрямку.
Pane Makse, vitaju!
Nema, vidverto kažučy, za ščo djakuvaty: koly čoven (UkrMova) vpevnenno jde na dno − varto taky bodaj sprobuvaty jogo vrjatuvaty.
I perše zavdannja: zatrymaty prytik vody i zanurennja pid vodu... ;)
Max писав:Власне, погляди наші дуже близькі, а низка неістотних відмінностей зумовлена великою мірою досвідом впровадження УЛ і власним розумінням шляху, яким може піти усвідомлення цієї проблеми в маси (наприклад, я особисто прихильно ставлюся до ваших міркувань щодо української літери "г", але в Україні є ще багато різних людей з різними поглядами).
mmm, tobto Vy xočete skazaty, ščo zgidni z moïmy mirkuvannjamy stosovno
Гг = Gg
Ґґ = Ǧǧ
u «nadrjadkovij» UkrLatynci, ta
Гг = Gg
Ґґ = GHgh
u «čystij» UkrLatynci?
Ja pravyľno zrozumiv? Koly tak, todi ja nevymovno vtišenyj!
Nu bo dijsno: napysannja Григорій як Ghryghorij − to točno vže troxy ne te-je... ;)

Nu a ščodo «в Україні є ще багато різних людей з різними поглядами», to pro ce znaju ne čužyx sliv: vže jak piv roku pereviv use svoje osobystoe lystuvannja na UkrLatynku, tomu znaju zustrični vidguky ne z čužyx sliv... I do reči, dovgo vagavsja, čy tut pysaty latynkoju, čy kyrylkoju, ale podumav, že oskiľky sama gilka obgovorennja pro UkrLat − to vže sam bog velivk tut pysaty latynkoju! ;)
Max писав:Варто уточнити деяі особливості застосування різних таблиць. Таблиця 1, яка використовує тільки основні ("чисті") латинські літери (з кодами ASCII в межах від нуля до 127) є загальою (дехто називає її універсальною). Це тому, що базові процедури обробки текстової інформації, які широко застосовуються для різноманітних банків даних і лішнгвістични корпусів, використовують саме такі літери. Скажімо, саме такі обмеження діють у машинозчитуваних проїзних документах відповідно до міжнародного стандарту ISO 1073–2 і в Міжнародній асоціації цивільної авіації.
Інші таблиці, які виходять за межі цих кодів, мають бути еквівалентними Таблиці 1. Але, як на мене, більш "природною" (хоча й обмеженою) є Таблиця 3. Отже, всі таблиці потрібні, лише є певні особливості (або обмеження) в їх застосуванні.
Movy nema, ščo kožna z tablyć znajde svoje zastosuvannja!
Odnak z vlasnogo dosvidu i z kupy vže načytanyx statej, zamitok, ludśkyx vidgukiv, itd, možu zrobyty takyj pidsumok, ščo naspravdi my potrebujemo lyše dvi povnokrovni tablyci:
odnu − iz zastosuvannjam nad/pidrjadkovyx «galočok» − ce, tak by movyty, nasampered dlja našogo VNUTRIŠŃOGO užytku;
drugu − bez zastosuvannja diakretyky, na bazi čynnoï anglijśkoï abetky − dlja ZOVNIŠNIX potreb, dlja napysannja imen, nazv «na vyviz».

Ce bude, po-perše, ne skladno vyvčvyty peresičnyx gromadjanam, a po-druge: tut vže same žyttja pokaže vprodovž kiľkox rokiv, jaka abetka je žyttjespromožnišoju: diakretyčna, čy «čysta»?
Max писав:А зараз головне - розбудити в свідомості людей розуміння проблеми і правильне ставлення до її розв'язання.
ta znaju, znaju...
Z odnogo boku, prostota ta logična vybudova i ja b naviť skazav − krasa UkrLatynky ćomu lyše spryjatyme.
Z inšogo, vže mav ne odyn raz taki vypadky, ščo koly ludy zagalom sxvalno stavlaťsja do UkrLatynky, ale na dux ne perenosjať nadrjadkovi rysky-galočky!
Tož koly ïm proponuju otu «čystu» tablyčku UkrLatu − to tut vže prosto nema čym kryty!

Bo proste moje proxannja napysaty imja Григорій latynokoju umyť vidkydaje usi podalši dumky pro te, ščo Гг − to tiko Hh i nijak inakše!
Koly ž dorikajuť, movljav, naviščo nam Xx jak [Xx], todi perepytuju, movljav, dysharmonija − ce дисгармонія, чи таки диШармонія? ;0))

Z inšogo boku, pytannja pro UkrLatynku ne take vže nyni i tyxe!
Ludśki golovy troxy burljať!
Projdiťsja bodaj lankamy:
http://www.artem-bebik.com/2013/04/ukra ... 0644965193
http://vk.com/latynka_ua
http://vk.com/nova_latynka
http://vk.com/club4704942
http://nova-latynka.livejournal.com/
https://plus.google.com/u/0/105281168755285971089/posts
http://latynka.wikispaces.com/Biblioteka
http://ualatynka.blogspot.com/

Nyzka statej z ćoho pytannja u riznyx vydannjax:
http://www.day.kiev.ua/uk/article/podro ... yaroslavni
http://www.wz.lviv.ua/life/121736
http://vkrajina.com/ua/movni-pytannya/u ... chist.html
http://gazeta.ua/articles/mova-zavtra/_ ... nku/448251

Duuuže stara stattja 10-litńoï davnyny:
http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/ukrlatink ... makom.html

Tož jak bačymo, kryga zagalom skresla!
Tož zaraz pytannja, aby to vse napravdu sprjamuvaty u prytomne ruslo i ne daty rozpovztysja kožnomu do «svojeï» latynky, napryklad:
http://vk.com/jurko_zelenyj?w=wall211031540_99 (dyv.vidguk pid vistkoju)
http://vk.com/wall-4704942_147 (dopys vid Виталий Авдейишев)
nu i tak dali...

Tak ščo, pracjuvaty je z kym ;0)

Юрко ЗЕЛЕНИЙ
Повідомлень: 94
З нами з: Чет вересня 22, 2011 6:43 pm
Звідки: Čortkiv-Ternopil-Kyïv
Контактна інформація:

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Юрко ЗЕЛЕНИЙ » Сер червня 12, 2013 5:29 pm

I še, pane Makse, dva koroteńkyx zapytannjačka:

1) a Vy i je Maksym Vakulenko? ;)

2) Jak Vy stavetesja do togo, aby v UkrLatynci bukva Ll ustaleno poznačala mjаke ЛЬ?

Bo tut je svoï ZA i PROTY, ale zagalom ja ostannim časom sxyljajusja do togo, ščo taky krašče, aby Ll bulo «za zmovčennjam» ;0))) mjakym:
Ludmyła, Lviv, lubov − a ne
Ljudmyla čy Ľudmyla, Ľviv, ljubov čy ľubov, itd...

Ščo skažete, jaka Vaša dumka z ćogo pryvodu?

Анатолій
Повідомлень: 4213
З нами з: Чет червня 18, 2009 4:16 pm

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Анатолій » Чет червня 13, 2013 8:58 am

А французи, знай, своє гнуть: Путин = Poutine :)

Юрко ЗЕЛЕНИЙ
Повідомлень: 94
З нами з: Чет вересня 22, 2011 6:43 pm
Звідки: Čortkiv-Ternopil-Kyïv
Контактна інформація:

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Юрко ЗЕЛЕНИЙ » Чет червня 13, 2013 11:02 am

Francuzy tak pyšuť, bo nema ustalenoï rosijśkoï latynky, a vidtak nema ustalenogo napysannja rosijśkyx imen-prizvyšč, geografičnyx nazv, toščo.
Proxannja ne plutaty:
mova ne pro zvyčajnu transliteraciju, a same pro pytomu rosijśku latynku, jakoju b poslugovuvalysja jak standartom u vsix mižnarodnyx zvjazkax!!
Oskilky takoï nema, to farncuzy prizvyšče VVP napysaly čerez fonetyčne vidtvorennja ćogo prizvyšča u francuźkij movi.

Vlasne, pro ce tež jšlosja u statti, ščo vyšče:
За світовими мовними правилами, оригінальне написання власних назв у середовищі іншої мови не змінюється: San-Jose (місто в США), Cojijo (провінція Канади), Gijon, Guadalajara, Volkswagen, Johannesburg, Katja (шоколадка німецької фірми “Bossner”), Ljubljana, Sarajevo, Katowice, Ajax, Juventus, Mroczek, Hercules Poirot (герой оповідань Агати Крісті) тощо...

I dali:
Штучно “помножуються” прізвища і внаслідок транскрибування на декілька різних мов. Так, “занглійщений” Шевчук виглядає як Shevchook, “офранцужений” – як Chevtchouc, “онімечений” – як Schewtschuk. А японці, чехи, німці, французи, араби, елліни та інші освічені народи записують своє прізвище завжди однаково – незалежно від мови, в оточенні якої воно з’являється. Офіційна назва Чехії англійською мовою – Czech Republic. І ніхто не прагне прочитати це як “Кзеч” [5, с. 17]. Не зламали язика англомовці ні на іспанському Хіхоні (Gijon), ні на словенській Любляні (Ljubljana), ні на боснійському Сараєві (Sarajevo).

Ale ros.mova NE maje svogo vlasnogo, oryginalnogo napysannja latynkoju. Tomu ïxni vlasni nazvy kožen i bude krutyty na svij lad!
Tož UkrLatynka potribna zokrema i dla togo, aby unykaty takyx mižnarodnyx pokručiv u našyx vlasnyx nazvax.

Анатолій
Повідомлень: 4213
З нами з: Чет червня 18, 2009 4:16 pm

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Анатолій » Чет червня 13, 2013 11:29 am

Юрко ЗЕЛЕНИЙ писав:Офіційна назва Чехії англійською мовою – Czech Republic. І ніхто не прагне прочитати це як “Кзеч” [5, с. 17].
Цікаво тільки, а на якій підставі, бо
чеською назва країни пишеться як Česká republika;
німецькою Tschechische Republik;
італійською Repubblica Ceca;
французькою République tchèque;
іспанськоюRepública Checa тощо.

І тільки польською маємо Republika Czeska.

Так що нічого страшного в тому, що матимемо Шевчука в різних іпостасях: і як Shevchook, і як Chevtchouc, і як Schewtschuk для різних мов, я не бачу.

Юрко ЗЕЛЕНИЙ
Повідомлень: 94
З нами з: Чет вересня 22, 2011 6:43 pm
Звідки: Čortkiv-Ternopil-Kyïv
Контактна інформація:

Re: Українська латиниця: державна мова в міжнародному спілку

Повідомлення Юрко ЗЕЛЕНИЙ » Чет червня 13, 2013 11:52 am

u prykladi pro nazvu Čexiï Vy ne zovsim vlovyly suť, pro ščo jdeťsja, pane Anatoliju ;)
Jšlosja ne pro te, ščo v inšyx movax nema svogo napysannja − napysannja, tak by movyty, dla vnutrišńogo vžytku.

A bula mova pro te, ščo Czech Republic − zagalom, anglijśkyj napys.
Prote v anglijśkij movi nema dvoznaka CZ, jakyj poznačaje zvuk [Ч], a dvoznak ch, jak bulo pokazano u statti, može maty až potrijnu riznu vymovu.
I popry ce u mižnarodnomu vykorystanni nixto ne namgajeťsja pidignaty nazvu Čexiï bucim jak pid jakyjś jedyny standart, skažio do vygladu:
Chekh Republic − a same tak by zrobyly naši domorščeni mudrageli, jakby sydily u Čeśkyx vladnyx kabinetax.

Dali.
Vy kažete: Так що нічого страшного в тому, що матимемо Шевчука в різних іпостасях...
Zvisno, koly Ševčuka zgaduvatymuť u jakijś statti − to ničogo strašnogo nače nema.
ŽAX nastaje todi, koly mova zaxodyť za napysannja vlasnyx navz v oficijnyx dokumentax, pasportax, toščo...
V odnogo − SERGII, v inšogo − SERHIY, abo naviť SERHYY;
v odnogo − YUSHCHENKO, v inšogo − IUSCHENKO, nu i tak dali...

Xotim by ja podyvytysja na Vaš vyraz oblyččja, koly b, skažimo, do Vas ne dijšov grošovyj perekaz tiľky čerez te, ščo u Vas u pasporti napysano, prypustymo, Shevchook, a poštari sobi zapysaly Vaše prizvyšče, jak Chevtchouc....

Відповісти

Повернутись до “Мовні консультації”