Родовий відмінок слова "сайт"

[Наталка]

Як правильно буде родовий відмінок слова "сайт" - "сайта" чи "сайту"? Різні джерела дають різні віріанти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови, ред. - В. Т. Бусел, 2007 р., 250 тис. сл. на стор. 1284 подає:
"сайт -а, Сторінка для викладення інформації зі своєю адресою в Інтернеті",
отож тут "сайт" - це чітко окреслений предмет на зразок "олівця, плаща, замка, малюнка",
відтак, правомірно при відмінюванні вживати закінчення "а" як, до речі, і в словах стенд, блог.

[Анатолій]

Як правильно буде родовий відмінок слова "сайт" - "сайта" чи "сайту"? Різні джерела дають різні віріанти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови, ред. - В. Т. Бусел, 2007 р., 250 тис. сл. на стор. 1284 подає:
"сайт -а, Сторінка для викладення інформації зі своєю адресою в Інтернеті",
отож тут "сайт" - це чітко окреслений предмет на зразок "олівця, плаща, замка, малюнка",
відтак, правомірно при відмінюванні вживати закінчення "а" як, до речі, і в словах стенд, блог.

Сайт — чітко окреслений предмет і його можна помацати руками???

[Наталка]

Як правильно буде родовий відмінок слова "сайт" - "сайта" чи "сайту"? Різні джерела дають різні віріанти.

Сайт — чітко окреслений предмет і його можна помацати руками???

В мене, можливо, зовсім "нелогічна" логіка, але сайт - це сторінка,(за аналогією до сторінки книги, скажімо).
Доки вона залишається віртуальною, її можна сприймати лише зором (тобто залучати лише одну сигнальну систему), але при потребі її можна роздрукувати і помацати руками (залучити дві системи)!
Так я це пояснюю для себе, а яким правилом керується ВТССУМ - годі уявити!

[Усезнайко]

Логіка є. Воно навіть відміняється за тим же правилом, що я навів, бо вона є складовою аркуша(книжки, зошита тощо). Але йдеться-таки дещо про інше. Сторінку ви може доторкнутись. А сайт — ні. Я керуюсь логікою, яка передбачає сайт як обов'язкову складову інтернету, а інтернет, відповідно, не може бути без нього.

[Наталка]

Не збагну, про що ви говорите? До чого тут розміщення чогось?

а сайт — це як музей, в нього є адреса, в нього є кімнати/світлини/картини, в нього є відвідувачі; і те що він є розміщеним в місті не дає права йому відмінюватися на -а

[/quote][/quote]

Річ зовсім не в дислокації (розміщенні)!
Як свідчить курс лекцій з морфології, "музей" - це іменник м'якої групи ІІ відміни, а тому має закінчення -ю і є "назвою установи, закладу, організації".

[Кувалда]

Головний редактор видавництва “Перун” Бусел якось заявив: «Якщо обговорювати проблеми загальнодержавного характеру, то вважаю, що в Україні з дня смерті наших видатних лексикографів Жлуктенка і Білодіда припинилося словникарство і почалася сурогатна його заміна. Фізик Широков і ваш покірний слуга, який теж за освітою фізик, викладач теормеханіки англійською й автор дитячих казок, тягнучи цей віз, запізналися з такою проблемою: потрібно створювати галузеву термінологію».
Фізик Широков – це директор Українського мовно-інформаційного фонду НАН України (зокрема «Словники України» on-line). Тому не важко припустити, що укладаючи свої словники, обидва тягачі воза Бусел (чи «Перун») і Широков керуються правилами видатного лексикографа Білодіда. Але от яка колізія, в Широкова на сайті – «сайту» (http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?class=view), «блогу» (http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?class=view). І що цікаво, стосовно «блогу» у Широкова зазначено – «щоденник в Інтернеті», а вже сам «щоденник» в родовому – «щоденника». Це можна розглядати як втілення видатного совєтського мовознавства. Цим лексикографам самим би розібратися. (Це, звісно, не означає, що не треба користуватися їхніми працями, але підходити треба критично )
Якщо виходити з правил офіційного правопису, то тлумачити можна по-різному і відповідно обґрунтовувати. Можливо, варто просто домовлятися (а правописці (українські) колись це узаконять), що терміни (іменники 2 відміни) з інформаційної сфери мають закінчення -у. Ну, не -а ж! До речі, якщо зробити пошук в гуглі, то чітко простежується перевага "сайту", а це, можна сказати, свідчить про природний вибір.

[Усезнайко]

Якщо виходити з правил офіційного правопису, то тлумачити можна по-різному і відповідно обґрунтовувати. Можливо, варто просто домовлятися (а правописці (українські) колись це узаконять), що терміни (іменники 2 відміни) з інформаційної сфери мають закінчення -у. Ну, не -а ж! До речі, якщо зробити пошук в гуглі, то чітко простежується перевага "сайту", а це, можна сказати, свідчить про природний вибір.

Буде цілком достатньо, якщо Ви напишете серйозну рецензія щодо цього пункту і вже ерудованим користувачам інтернету буде куди послатись, на відміну від теперішньої ситуацій, — Ви будете монополістом.

Я не дуже розумію, чому має бути саме -у. Ні, я розумію, що мовне чуття підмовляє. Однак, тут є нюанс. Багато таких милиць є в нас у вигляді назв машин та їхніх деталей, органів і частин тіла. Так само авта, тіла, сайта. Ви ж не пишете нема малюнку, якщо він цифровий на комп'ютері? Тому я не вважаю за доцільне робити відчуження таких понять.

У групі -у натомість нічого такого нема. Дивимось:
д) Переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо: абзацу, валу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру, але: горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, майданчика, ставка, ярка.
Лише той, факт, що тут нема нічого нематеріального, багато про що говорить. До простору, зрозуміло, це не відноситься. Чи, може, це абстрактне поняття?

Вочевидь, аргументації не вистачає.

[Кувалда]

Ну, щоб зовсім не було, то ні. Наприклад, якщо взяти пункт «з) Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.». От під це «й т. ін.» можна було б додати інформаційні слова, тим паче, що під цим пунктом є «класово» досить близькі «літературознавчі терміни».
Виходжу з того, що сфера слів на -а, як на мене, не повинна розширюватися (поки не аргументуватиму), а, навпаки, її варто ще звузити. Наприклад, чому «документа», «акта», але «закону»? Тут, до речі, цікаво, що в «Правописному словнику» Голоскевича стосовно «акта» написано: акт, а́кта (документа) і -ту (дії) в а́кті; а́кти, -тів. (І так в теперішньому правописі). Так оце «(документа)» написано насправді як «документу» і лише в кінці словника вказано, що це помилка і треба виправити на «документа». А щодо «документа» (як окремої позиції в словнику) написано: доку́ме́нт, -ту, -тові, в -нті; -ме́нти, -тів. Тобто тут вже «документу» .
Сайт не є предметом (на відміну від малюнка, а електронний малюнок вже просто є спадкоємцем звичайного), не є частиною тіла (це зрозуміло), не є елементом будови (наприклад інтернету, так само як книжка не є елементом будови бібліотеки). Так що з обґрунтуванням -а поки теж не дуже. Можливо, все вирішить мовний тиск.
Десь на початку 2010 року на цьому сайті буде розміщено підсайт: «Корпусне планування мови», де будуть, зокрема, статті з питань правописних негараздів і шляхів розв’язання.

[Усезнайко]

Ну, щоб зовсім не було, то ні. Наприклад, якщо взяти пункт «з) Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.». От під це «й т. ін.» можна було б додати інформаційні слова, тим паче, що під цим пунктом є «класово» досить близькі «літературознавчі терміни».

Приклади можна? Бо якраз «клас» дещо інший, як на мене.

Виходжу з того, що сфера слів на -а, як на мене, не повинна розширюватися (поки не аргументуватиму), а, навпаки, її варто ще звузити. Наприклад, чому «документа», «акта», але «закону»? Тут, до речі, цікаво, що в «Правописному словнику» Голоскевича стосовно «акта» написано: акт, а́кта (документа) і -ту (дії) в а́кті; а́кти, -тів. (І так в теперішньому правописі). Так оце «(документа)» написано насправді як «документу» і лише в кінці словника вказано, що це помилка і треба виправити на «документа». А щодо «документа» (як окремої позиції в словнику) написано: доку́ме́нт, -ту, -тові, в -нті; -ме́нти, -тів. Тобто тут вже «документу» .

Це хибна думка трактувати закон як юридичний документ, бо він ним не є. Це здавна так — закон ніколи не називався документом, навіть той самий кодекс. Для цього є Конституція.

Сайт не є предметом (на відміну від малюнка, а електронний малюнок вже просто є спадкоємцем звичайного), не є частиною тіла (це зрозуміло), не є елементом будови (наприклад інтернету, так само як книжка не є елементом будови бібліотеки). Так що з обґрунтуванням -а поки теж не дуже. Можливо, все вирішить мовний тиск.

Зрозуміло, що все вирішить лише відповідний пункт в правописі або принцип «головне, щоб не так, як у росіян». Либонь, я вважаю, що це — конкретний термін, і йому місце серед групи -а, бо -у надто абстрактне і неточне — у кожного може бути своє розуміння чогось. А сайт, це щось загальноприйнятне, як на інших.

[Кувалда]

От не хотів я тепер цим займатися . Питання потребує зусиль (дослідження, деталізації тощо). Тому поки так.
Оскільки оливи в огонь підлила Наталка, то почну з її повідомлення. Виходячи з Буселового означення «сторінка для викладення інформації зі своєю адресою в Інтернеті», вона робить висновок, що сайт – чітко окреслений предмет. Приймемо на віру, що Бусел дав точне означення, але з нього не випливає, що сайт є предметом. Що правильно зауважив Анатолій. На що Наталка зауважила, що це такий собі віртуальний предмет. Хороший хід стосовно віртуальності, але невдалий стосовно предмета, бо інформація залишається інформацією, хоч в електронному вигляді, хоч в друкованому (вже не кажучи про те, що роздрукована інформація втрачає «місце» в інтернеті (а це як ми пам’ятаємо входить в означення сайту). (Є ліс, а є фотографія лісу).
Ви керуєтеся логікою, «яка передбачає сайт як обов'язкову складову інтернету, а інтернет, відповідно, не може бути без нього». Я далекий від цієї галузі, але, з мого ламерського погляду, це не так. За аналогією: млин призначений молоти, але зерно, мельник, вода не є його складниками; пасажир, водій, бензин не є складниками машини (фантастику не розглядаю), книжка – бібліотеки, картина – музею тощо: млин залишається млином без зерна, мельника, води і т.д. Зрозуміло, що без них втрачаємо призначення, але маємо речі в «чистому вигляді». Інтернет залишиться інтернетом, навіть якщо прибрати всі сайти (і це вже інша річ, кому він такий потрібен).
Щодо сайту це справедливо, якщо виходити з вищезазначеного означення. Якщо ж означення взяти на кшталт такого: Інтернет – штука, яка складається з сайтів (тобто сайт стає складником інтернету), тоді і в цьому випадку «сайт» аж ніяк не набуває закінчення -а в родовому відмінку, бо тоді він стає подібним до «розділУ» книжки, чи її «АбзацУ», «уривкУ» тощо (див. згадуваний пункт д) правопису).
Чому «класово» близький до «літературознавчих» термінів? Інформаційністю. Роман (роману), опис (опису), нарис (нарису), журнал (журналу) (до речі, блог – це своєрідний журнал), твір (твору), текст (тексту), файл (файлу) тощо.
Загалом тема потребує ґрунтовного дослідження (можливо, його вже хтось провів – врешті в Україні тисячі мовознавців), я ж поки можу сказати, що чуйка(!) мені підказує, що історично рух іде від -а до -у, крім того, що стосується чужомовних слів на позначення нечітко оформлених речей, то панування -у безспірне.
П.с. хай закон - не документ, заміню його на наказ (наказу), указ (указу) тощо. Сутті це не міняє.