Знахідний множини другої відміни

[Andriy]

З проєкту правопису

У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову або з називним, або з родовим відмінком множини, причому:

1. Іменники, що означають істот, мають закінчення, однакове з родовим відмінком множини: вчителі́в, геро́їв, кравці́в, лікарі́в, о́ленів, робітникі́в, хрущі́в (але піти́ в солда́ти, перейти́ в робітники́).

Примітка. Назви деяких свійських тварин мають переважно форму, однакову з родовим відмінком: волі́в (і воли́), ко́ней (і ко́ні).

2. Усі инші іменники мають форму, однакову з називним відмінком множини: береги́, трактори́; вантажі́, олівці́; міста́, се́лища; моря́, обли́ччя, поля́, узви́шшя.

http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/

гібон:
знахідний гібо́на гібо́ни, гібо́нів
знахідний во́вка вовки́, вовкі́в
нахідний ску́нса ску́нси, ску́нсів
...

Тож чи є правильною формою знахідного множини та, що збігається з називним: гібони, вовки, скунси? Бо якось «знайти гібони в джунглях дуже важко» мені не звучить

[lelka]

Тут мовне чуття вас не підводить. Справді, знайти гібони - екзотично звучить. Одначе правопис і не закликає до цього - там ідеться про деяких свійських тварин, передусім про коні, вівці, корови, воли, телята, поросята, кури та ін. Правопис не опускається до тонкощів історичної граматики, а проте ці паралельні форми успадковані з давньоукраїнської мови. У деяких діалектах Західної України досі пасуть корови і гуси, а не корів та гусей. Але гібони і скунси сплять спокійно: їх це не стосується, бо ці іменники в нашій мові з'явилися значно пізніше і їхня відмінкова парадигма формувалася вже за нормами сучасними. Словом, це з тієї ж опери, що піти в солдати: не знаючи історичної граматики, цього не зрозуміти, треба просто запам'ятати
Ой, аж тепер побачила покликання на "Словники України он-лайн". Ну, це ж несерйозно .По-моєму, кількість помилок там зашкалює. Тож не беріть собі до серця/голови всі ті дурниці

[Andriy]

І чого я класика одразу не прочитав?
Синявський про це добре каже:

Знахідний множини § 46.

Окремих закінчень для знахідних відмінків множини в іменниках немає, їх заступають або форми назовних, або родових відмінків. В усіх назвах речей, а також звичайно й тварин, знахідний відмінок множини дорівнюється назовному, а в назвах людей звичайно дорівнюється родовому: на дуби, по коні, про корови, за телята, ведмеді, карасі, жуки і т. ін., але на ковалів, про гостей, за молодиць, на хлопців.

Указані тут загальні норми на те, коли знахідний відмінок множини дорівнюється назовному, а коли родовому, дуже ускладняються тими причинами, що про них буде мова в синтаксі в §§ 162, 164. Навіть у назвах речей ми частенько можемо вжити при тому самому дієслові додаткового слова то в формі назовного множини, то в формі родового, напр.: "купив зошити" і "купив зошитів", "шукаю ножиці" і "шукаю ножиць" і т. ін. Із них знахідні, звичайно, тільки перші, а другі родові, але це вживання при тих самих дієсловах додаткових слів то знахідного, то родового відмінку спричиняється до поплутань форм знахідних відмінків множини взагалі (порівн. § 38 1 дрібн. шрифт). І назви живих істот (тварин) частенько подибуються при тих самих дієсловах то в формі знахідного відмінку (= назовного), то в формі родового. Через те стали можливі від таких слів форми знахідного = формам родового, а саме після прийменників, що вимагають знахідного: "посідали козаки на коней" (з народн. вуст) і т. ін. (досить відоме і в літературній мові). Навпаки, знахідний відмінок від назов людей не завсіди дорівнюється тільки родовому, а ще й назовному. Це навіть обов’язково в тих випадках, коли таке додаткове слово після прийменника разом із цим останнім сталося прислівниковим виразом чи хоч наблизилося до прислівника, напр.: "вийти в люди", "піти в учителі", "записатися в міщани", "пошитися в дурні" тощо. Навіть і в інших випадках знахідний відмінок множини від назов людей може дорівнюватися назовному, а не родовому, як от "хустки на молодиці" тощо, а в Шевченка, напр., такі вирази, як "серце люди полюбило", досить звичайні і становлять одну з стилістичних особливостей його.