Фемінітивна мізогінія і девальвація жіночності

Питання та відповіді щодо української мови

Модератор: Анатолій

Відповісти
Max
Повідомлень: 165
З нами з: П'ят грудня 28, 2012 4:34 pm

Фемінітивна мізогінія і девальвація жіночності

Повідомлення Max »

Останнім часом у суспільстві активно обговорюють фемінітиви. Навколо цієї проблеми вже є чимало політики, маніпуляцій, емоцій, грантової шибуршні та інших ненаукових і навколомовних речей: https://oke.io/02MsdPIz. Щобільше, активізувалися й професійні тролі: https://oke.io/hv1c. Усе це свідчить, що ситуація серйозна. Тому варто насамперед спокійно розібратися, які є суто лінгвістичні підстави та застереження щодо вживання фемінітивів. У цьому можуть допомогти фахові публікації:

Вакуленко Максим. Декілька зауваг щодо фемінітивів в українській мові // Вісник НАН України. 2018. №1. С. 86-89. https://oke.io/hituW;
Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. Київ: Вид. дім Дм. Бураго. 2019. 444 с.
Сюди ж можна додати видиво виступу спікера Інституту української мови НАН України, доктора філологічних наук, професора Катерини Городенської: https://oke.io/NMfjFe, 00:00 – 02:50.
Трохи та з гумором про стилістичні особливості та тонкощі семантики вживання фемінітивів ішлося в дописі «Фемінітивненьке…»: https://oke.io/hituW.

А зараз про це поговоримо серйозніше.

Спочатку пригляньмося до загальновідомих і поширених в українській мові фемінітивів: балерина, співачка, вчителька, стюардеса, лікарка. В усіх подібних словах відбувається акцентуація, підсилення семи «жінка»: ці заняття або ж – унаслідок історичних обставин – є характерними саме для жінок, або пов'язані з суто жіночими особливостями організму. Наприклад, співачка має переважно вищий голос, ніж чоловіки; балерина танцює жіночу партію балету, яка передбачає швидкість і грацію рухів, але не потребує значної фізичної сили рук.

Сюди ж можна зарахувати фемінітиви, які здавна вживають у спорті і які відображають розділення чоловіків і жінок на змаганнях: фігуристка, бігунка, футболістка, плавчиня, борчиня тощо.

А що ж відбувається, коли всі оці фемінітиви застосовують щодо професій чи занять, які не передбачають розділення за статтю? Це відразу привносить у таку форму всі асоціації, які вже склалися в мові. Отож виходить, що «директорка» - це не зовсім директор, а така жінка, яка тільки прикидається директором, але виступає в спеціальній «жіночій» категорії – очевидно, нижчій. Або ж така, що отримала цю посаду і виконує обов'язки суто по-жіночому, а не так, як написано в переліку службових обов'язків. Те саме стосується форм «прокурорка», «педіаторка», «метеорологиня», «археологиня» тощо.

З погляду теорії терміна такі небажані асоціації є ознакою того, що вжита словоформа невдала. Див. дет. у монографії «Українська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз» (https://oke.io/hituW).

У колі знайомих і друзів автора цих рядків є чимало жінок, які є професіоналами (не професіоналками) своєї справи і виконують її не тільки не гірше, а подеколи й краще від чоловіків. І жодна з них не прагне «фемінітизуватися». Щобільше, багато з них ображаються, коли їх прозивають фемінітивами.

Дивно, чому б це? Можливо, тому що вони реалізувалися як особистості і як професіонали? Можливо, тому що не відчувають потреби штучно й недоречно виділяти свій «гендер», який усього лише відображає біологічну стать? Можливо, тому що не відчувають себе ображеними й обійденими? Можливо, розуміють, що недоречні фемінітиви принижують? Можливо, тому що вони люблять українську мову?

Крім таких негайних негативних наслідків, невдалі фемінітиви – тобто ті, що вжиті щодо гендерно нейтральної професії чи заняття – мають іще й серйозні віддалені наслідки.

Значення слів змінюються з часом, і на цю зміну впливає слововжиток. Уявімо, що фемінітивна навала взяла гору, і слова «директорка», «прокурорка», «біологиня» набули такого ж поширення і такого ж «ожіночнювального» значення, як і давно усталені фемінітиви «авторка», «вчителька» тощо.

Тут варто згадати дослідження особливостей значення слова «авторка», проведене Maksymus’ом: https://oke.io/ErY0hBo. Авторка – це не просто людина, яка пише тексти. Це насамперед жінка. З усіма її переживаннями й особливостями стилю. Наприклад, жінку-автора так званих «жіночих романів» цілком логічно і доцільно називати авторкою.

Так само поетеса чи поетка – це не просто особа, яка віршує. Це жінка, яка пише про речі, які хвилюють насамперед жінку. По-жіночому яскраво, емоційно й виразно. Так, як чоловік не зможе написати. Отож Ліна Костенко для автора цих рядків – це поетеса.

Вчителька – це не просто людина, яка навчає. Це берегиня, порадниця, іноді навіть як близька родичка. Це людина, з якою існує тісний емоційний зв’язок на довгі роки. Яскравим прикладом такого значення є «Пісня про вчительку» Платона Майбороди на вірші Андрія Малишка.

Феміністки й феміністкині (а надто бенефіціар/ки/ині/иці/ниці/чині/чиці/чихи/еси фонду імені Рози Люксембург) прагнуть, щоб уся ця гама значень зникла зі слів «авторка», «поетеса», «вчителька» та інших. Щоб слово «поетка» означало лише, що автор – жінка. І про це можна здогадатися тільки за фемінітивом, тому що її стиль не має нічого суто жіночого. Щоб «учителька», як і «прокурорка» з «директоркою», означало лише, що вас чи вашу дитину навчає представниця славного й мужнього жіночого гендеру. І ніяких там сантиментів.

Шановний читачу, чи хочете ви, щоб така девальвація значень і справді відбулася?

Авторові буде цікаво почути ваші думки і обговорити їх у фейсбуку.

Міркуйте, пишіть.


P. S. 08.02.2021

Учасник групи «Проти правопису – 2019» Radiy Radutny передає слова письменниці Марини Гримич:
"Вживаю чоловічий рід не тому, що не поважаю прав жінок (якраз я постійно борюся художнім словом і нехудожнім ділом проти патріархатних атавізмів), а тому, що знаю, що так історично склалося в слов'янських мовах, що в багатьох випадках чоловічий рід семантично відіграє роль "унісекс" і "гендерно нейтрального". Це унікальна особливість і української мови. Люблю її. Вибачайте хто не згоден. Вишколені лінгвісти зрозуміють мене."
Відповісти

Повернутись до “Мовні консультації”