Кинодива

[Andriy]

правило дев'ятки для запозиченого diva?

[Наталя]

Та ну!Дівчина, діва, дівка - жодних запозичень.
Чи помиляюся?

[Olesya_Gomin]

Кам он, якщо діву дивою назвати, знову буде посміховисько для народу. Як, знаєте, Чахлик Невмирущий та іже с нім.

[Andriy]

Та ну!Дівчина, діва, дівка - жодних запозичень.
Чи помиляюся?

Ну давайте зазирнемо в словники:

ДІВА, и, жін., заст., поет. Дівчина
ДІВЧИНА, и, жін. Молода неодружена особа жіночої статі

Рос. відповідники:
Де́ва, Де́вственница

А тепер означення:

дива (дивы), ж. (ит. diva, букв. божественная) (театр. арго устар.). Знаменитая, первоклассная певица.

Як бачимо, окрім жіночої статі нічого спільного. Зокрема в рос. теж є «дева» і «дива», перше слов'янське, друге запозичене.

Тобто шукаємо відповідник до італійського diva (букв. божестве́нна, богиня).

Тре лише вирішити чи йдемо за правилом дев'ятки як зробив А.С., чи плюєм на нього (Кувалда напевне буде не проти, але Наталя буде не в захваті ) і вносим омонімію?

[Наталя]

Наталя опирається на здоровий ґлузд (читайте комент Олесі). А Кувалда може тут таких див наклепати (аби усупереч Наталі).

[Дмитро]

Я б написав кінодива. Кінодіва — це, мабуть, з фільмів тільки для повнолітніх. Хоч можна, мабуть, і кінобогиня.

[Наталя]

Можна написати будь-що. Але чи правильно...
Тут я на боці Кувалди - "дев’яте правило" передало куті меду.

[Дмитро]

Думки пана Кувалди щодо цього слова я ще не чув. Гадаю, що вона не буде аж така однозначна. Річ у тім, що в італійській мові всі приголосні перед і вимовляються твердо. Тим-то вимовою італійська diva — це зовсім не українська діва. Це щось середнє між дива й діва. Така вимова характерна і для деяких українських говірок, де, залежно від значення слова, приголосні перед і можуть вимовлятися то твердо, то м'яко. Ну а я, як Вам відомо, послідовний прихильник правила, бо в деяких говірках, географічно ближчих до мене, говорять і плинтус, і помидор (згадайте-но давні запозичення бурмистер, лимон, лиштва). Тож гадаю, що правило "дев'ятки" — слушне й компромісне. Або ж треба повертатися до твердої і м'якої вимови шелестівок перед і, хоч цю рису відживити повсюдно буде дуже важко. Тому для мене й справді нелогічно писати див (міфологічний персонаж), індивід, але діва (не плутати з українською дівою).

[Наталя]

Тож гадаю, що правило "дев'ятки" — слушне й компромісне.

Не до всіх іншомовних слів потрібно тулити "правило дев’ятки". Є винятки, примітки - називайте, як заманеться. Кіно-, теле-, опердИву народ не підхопить - хай там що підказує Ваша прихильність.

[Дмитро]

Кіно-, теле-, опердИву народ не підхопить - хай там що підказує Ваша прихильність.

І правильно зробить, Наталю. Бо ці всі титули звичайним людям за всі, як то кажуть, голови. Це слова зі сфери "зірки про зірок". А люди називатимуть усіх своїми іменами: акторка (актриса), кіноакторка (кіноактриса), співачка і т. д. А скільки чудових епітетів можна дібрати до цих слів: чудова, неперевершена, видатна, визначна, талановита, неповторна і т. д. Саме так і казатимуть люди. Дива — то для зіркових журналістів.