І. Кліп.
1. Також кліп-кліп, невідм. Віддієслівний вигук, що вживається як присудок за значенням кліпати й кліпнути; блим; луп; морг; миг; змиг. [1. Кліп (блим) очима (М. Грінченкова). 2. Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а тоді: «До-обрий!» — І очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Григір Тютюнник, «Вогник далеко в степу»). 3. Я бачив, як найближчий до мене дядько зяпав великим, з пошерхлими губами ротом. Поруч мене витріщилися незмигні очі. Й ще одні — ліворуч, кліпали повіками: кліп-кліп, кліп-кліп. (Юрій Мушкетик, «Гетьманський скарб»). 4. — Льоню, як добре, що я до вас зайшла. — Раїса сльози втерла, на мамку з татком — кліп-кліп. — Такий ти розумний чоловік. Усе чисто роз’яснив. Пробач, що я на твою жінку… наговорила. То з горя. (Люко Дашвар, «Село не люди»).]
2. -у, чол. Один порух повіками. [Від водія до вбивці — один кліп оком. Будь уважний за кермом! (З інтернету).]
♦ у кліп ока перен. Дуже швидко, миттю; як оком змигнути. [1. Життя його минуло у кліп ока. (Юрій Мушкетик, «Яса»). 2. Сухе ріщa зaтріщaло в кліп окa. (Мирослав Дочинець, «Вічник»). 3. Перед очима панотця у кліп ока, як у відеокліпі, пронеслися всі описані в духовній літературі і житіях святих картини огидного спокушення, але такої прекрасної серед них не було. (Галина Тарасюк, «Цінь-Хуань-Ґонь, або Великий перманент»)]
ІІ. Кліп, -у, чол. Те ж саме, що й відеокліп. [1. Всім сподобався новий кліп «Чорнобиль forever», себто назавжди. (Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого»). 2. Отже, подія відбулася. Тепер ми знаємо, що українського глядача інколи люблять. Інколи навіть люблять так сильно, що витрачають величезні кошти на кліпи в сучасній кінематографічній манері (Олена Рибальська, «Кліп як нова форма існування українського кінематографа», журнал «Кінотеатр», №1, 2003 р.)]
♦ музичний кліп. Кліп до певної музичної композиції. [— І що було далі? — Ну, поки ви знімали музичний кліп, я вивчав природу... (Олег Чорногуз, «Гроші з неба»).]
Кліп у значенні «один порух повіками» — чоловічого чи середнього роду? Знайшов приклад, де середнього.
А про це власне і фільм, знятий по книжці, яку Бобі написав (!) у стані “метелика, що потрапив у скафандр”. У це майже неможливо повірити. Але людина на таке здатна. Психолог допомагає Бобі встановити “код спілкування” за допомогою кліпання повікою. Одне “кліп” означає “так”, два – “ні”. Виявляється, цього достатньо для взаєморозуміння. Асистент називає букви алфавіту, і записує ті, на які Бобі реагує своїм “так”… Букви складаються у слова, слова у речення… Так була написана книжка “Скафандр і метелик”.
якийсь Ви дуже нині обережний. так.
Але загалом таке поєднання слів можливе. Наприклад: Одне – кліп, а друге – мац/хап. Але тут уже про рід не йдеться.