ГАНДЖАР, - ру, чол. Широкий двосічний кинджал, закривлений на кінці.
[У нього в руці ганджар - конечно ганджар, бо що ж із безборонним робити? (Андрій Чайковський. Сонце заходить). Мiсто вiдповiдi Iскра потягнув його ганджаром по шиї. Турок захарчав i повалився в судорогах на землю (А. Чайковський. Сагайдачний). Ти стій ось тут біля мене з ганджаром і дивися на кожний мій рух (А. Чайковський. Олюнька). На чорному морі чорний камінь лежить, на чорному камені чорний огонь горить, коло чорного огня чорний чоловік сидить, чорна шапка, чорна кошуля, чорні чоботи, чорне м'ясо пече, чорним ганджаром крає (Л. Кононович. Тема для медитації). Рухома стіна підсунулася до ворога зовсім близько, так що навіть ганджаром годі було розмахнутися (Юліан Опільський. Твори у чотирьох томах: оповідання, повісті). Татарина в-пень стинає, бунчук, ганджар, лук довжезний, ворон коня відбірає (Сидір Воробкевич. Над Прутом).]
Ганджар
Re: Ганджар
В родовому, очевидно, таки -а. Додано.
Re: Ганджар
Український правопис:
2)Іменники чол. роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:
в)Назви предметів: гвинта́, замка́, малю́нка, ножа́, олівця́, піджака́, плаща́, портфе́ля, стола́ (й сто́лу).