Пудофет

[Наталя]

ПУДОФЕТ, - а, чол., жарг. Неповоротка, важкоруха, млява людина.

[Послав йому Господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він пудофет, а у матір, бо жінка його була невсипуща господиня (Валерій Войтович, Антологія українського міфу: Потойбіччя). Так ви, бачу, всі легкодухи, передо мною так, як мухи, і пудофети наголо (І. Котляревський, Енеїда). А ви, гладкі яриги, пудофети / Важкі на мисль, глухі на солов’я,/ — Ти ви ж вночі усі як захропете, / Хіба ж на місяць дивитесь, як я?! (Ліна Костенко, Сніг у Флоренції). ]

[Анатолій]

Опрацьовано.

[Наталя]

Леся Ставицька внесла цю лексему до жаргонного словника. Чому не подав ремарки?

[Анатолій]

Що ти розумієш під словом «жаргонізм»?

[Наталя]

Тобі витяг зі словника дати?

[Анатолій]

Можна зі словника, можна своїми словами.

[Наталя]

ЖАРГОН, у, чол. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі. Крім територіальних діалектів, бувають ще й «класові» діалекти, жаргони, які не мають жодних елементів своєї граматичної будови (Нариси з діалектології української мови, 1955, 4); Твори Шекспіра, Шіллера, Пушкіна на жаргоні акторів і театральних робітників звуться «готичними» п'єсами (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 117);
// Умовна, штучна говірка, зрозуміла лише в певному середовищі; арго. Взявши під паху свою шапку — в нашім [учнівськім] жаргоні се була «обергірканя», — звільна, хлипаючи, пішов із класу (Іван Франко, IV, 1950, 238); — Перекажіть своїми словами.. — Навряд чи зумію. Тут він [Сава] пише таким спеціальним жаргоном (Андрій Головко, II, 1957, 481).

[Анатолій]

Тобто слово «пудофет» викоритовують лише люди з якоїсь соціальної чи професійної групи? Якої? Котляревський до такої групи належав, я так розумію.

[Наталя]

Сказала б запитати у самої Ставицької, та, на жаль, не вийде вже (земля їй пухом).
Я лиш зауважила те, що мала зауважити.