Зауваги щодо тактики інформаційної війни з Росією

Статусне планування, статистика, події тощо

Модератор: Анатолій

Відповісти
Max
Повідомлень: 165
З нами з: П'ят грудня 28, 2012 4:34 pm

Зауваги щодо тактики інформаційної війни з Росією

Повідомлення Max »

Останнім часом з’являються корисні дослідження щодо організації інформаційної протидії російській агресії. Це, зокрема, розробки Інституту дослідження Росії, де слушно вказано на необхідність підготовки матеріалів, орієнтованих на різні цільові групи, книга Михайла Лукінюка «Руйнуймо міфи», стаття Ігоря Каганця «Три правила тотальної війни» (http://ar25.org/node/29660)та багато інших.
Стосовно впливу на населення Росії. Безперечно, матеріали повинні бути російською мовою. І тут важливо усвідомлювати, що Росія дуже неоднорідна: там є чимало порядних людей,які не схвалюють політику Путіна. Це наші потенційні спільники, нехтувати підтримкою яких ми не можемо собі дозволити. Для них має бути інформація вишуканою літературною російською мовою, яка спокійно й об’єктивно описує події в Україні і особливо в Росії. А для зазомбованого і відверто ворожого до України населення потрібно готувати інші матеріали: агресивні, з застосуванням маніпулятивних технологій і,можливо, з використанням зниженої лексики.
Матеріали,зорієнтовані на українського читача, мають бути написані літературною, якісною українською мовою. Тут не повинно бути ані російських матюків, ані новомодних правописних збочень, які не відображають особливостей і тенденцій української мови і тому її тільки псують. Це, зокрема, „абикання” (заміна нейтрального сполучника „щоб” емоційно забарвленим „аби”), „докання” (заміна українського прийменника „в/у” на польский „до”) – „зазирнути до словника”, „гекання” (відтворення англійської „h” українською „г”) – „нов-гав”, „гіт-парад”,„гайвей”, „Гокінг” тощо, а також вишукування замість звичного слова чи терміна іншого, аби тільки не схожого на російські (гелікоптер замість вертоліт, послід замість результат, мапа замість карта, тямка замість поняття тощо). Більш детально про це можна прочитати тут:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/M ... 10_114.pdf
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/V ... ulenko.pdf
http://papers.univ.kiev.ua/literaturozn ... _15883.pdf
http://www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/n ... ulenko.pdf
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/han ... sequence=1
Важливо також перехопити ініціативу щодо впливу на світову спільноту. Тут потрібно компетентно і доступно розвінчувати міфи, які російська пропаганда нав’язує західноєвропейському та американському обивателю. Це не тільки розкриття походження України від Київської Русі, а й пояснення суті сучасних мовно-інформаційних баталій, які породжують чимало незрозумілих для західного читача новотворів-екзотизмів.
У Росії для одурманення світової спільноти працює потужна і добре підготовлена агітаційна машина. Ми ж можемо протиставити їй лише асиметричну відповідь. Такою відповіддю можуть бути вивірені удари по чутливих точках російської пропаганди.
Наприклад, для розкриття справжньої історії Київської Русі та її справжніх спадкоємців необхідно чітко пояснити світові, що означають поняття «Русь», «русин», «русич», «руський», «російський»,«великорос», «малорос», «Україна» тощо. На жаль, сучасний рівень підготовки наших перекладачів не дає надій на успіх. Традиційно перекладачів навчають підлаштовувати переклад під особливості мови-реципієнта. От вони і вживають англійське «Russian» і для «руський», і для «російський», а назву нашої країни записують у російському варіанті: Ukraina. Саме те, що потрібно кремлівській пропаганді. «Привласнення» Київської Русі відбувалося не без «допомоги» недолугого перекладу відповідних понять на англійську мову, який сплутує цілком різні для слов’ян речі. А що можна заперечити росіянам, коли вони стверджують, що ми самі не хочемо вживати українську мову, якщо навіть назву нашої держави у міжнародному спілкуванні записуємо по-російському?
Така адаптація може бути слушною для речей глобального масштабу, але для відображення специфіки українського буття цей підхід не годиться. Якщо йдеться про явища, притаманні якійсь окремій країні, мові, народу чи території, слід застосовувати транслітерацію – відтворення оригінального тексту латинськими літерами за принципом еквівалентності вихідного й транслітерованого текстів. Наприклад, у назві наукової статті «МАГНЕТ чи МАГНІТ, ХЕМІЯ чи ХІМІЯ?» йдеться про специфіку українського, а не англійського написання – тому в перекладі англійською не можна вживати англійські відповідники magnet, chemistry, тим більше їх спотворені варіанти. Тут не обійтися без взаємнооднозначної транслітерації українських термінів, який дає українська латиниця:maghnet, maghnit, khemija, khimija. Те саме і для важливих для українців історичних назв, і для сучасних новотворів.
Більш детально про систему взаємнооднозначної транслітерації українських текстів, яка враховує особливості історичного розвитку української мови, див. тут:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/B ... df#page=15
http://www.philolog.univ.kiev.ua/php/4/ ... 97_504.pdf
http://papers.univ.kiev.ua/article/A_Cy ... n_Na_14836
Окремо слід наголосити на транслітерації української літери «г». На мою думку, спроби накинути відповідність «г» – «h» є проявами не патріотизму, а хіба що меншовартісності. І не лише тому, що фонема /h/ у більшості світових мов виконує дуже обмежені функції. Українська літера «г» походить від грецької гами, якій у латинографічних мовах відповідає літера g: George, geology тощо. Тому якщо ми хочемо відстояти історію української мови, мусимо зберігати знак g і при транслітерації «г». Інакше всі наші прагнення відновити історичну справедливість щодо Київської Русі залишаться хіба що у мріях.
Відповісти

Повернутись до “Мовна політика”