Ширпотреб

[Кувалда]

тоді як Ви перекладете: яблоко (яблочко) от яблоньки недалеко падает.
Як варіянти:
Яблучко від яблуньки не відкотиться (недалеко відкотиться). Яке коріння, таке й насіння. Який корінь, такий і паросток (пагінець, відмолодок). Який дід, такий його й плід. Яка пшениця, така й паляниця. Яке дерево — такий клин, який батько — такий син. Від доброго кореня добрі й окоренки. Яка хатка, така й пані-матка.

[краєзнавець]

Якщо перекладається, приміром, російський художній твір, з російськими персонажами, що діють в російському середовищі, то й переклад має бути таким, щоб було видно, що це саме російське прислів"я. На мій погляд, було б дивним, якби в перекладеному українською тексті персонажі-росіяни вживали не свої, а суто українські прислів"я. Наприклад, замість "яблочко от яблони" казали "яка хатка, така й паніматка". Так само, як дивно було б, якби у "Тисяча і одна ніч" персонажам-арабам в уста були вкладені українські прислів"я замість перекладених українською арабських.
Якщо ми перекладаємо, то треба перекладати, а не підміняти переклад суто українськими аналогами.
Якщо росіянин в оригіналі каже "яблочко от яблони", то і в українському перекладі має бути "яблучко від яблуні".

[Кувалда]

я зрозумів: якщо в арабів є 1000 слів на позначення верблюдів, то кожне з них тре’ тягнути і в українську, щоб було найточніше. А мо' простіше не перекладати?

[краєзнавець]

я зрозумів: якщо в арабів є 1000 слів на позначення верблюдів, то кожне з них тре’ тягнути і в українську, щоб було найточніше. А мо' простіше не перекладати?

Ваш закид справедливий, але не стільки до моєї позиції, стільки до практикованого тут підходу.
Адже це ми тут замість дати конкретний переклад конкретному слову висипаємо на нього всіх своїх 1000 шкап.

[Кувалда]

не плутайте грішне з праведним . ми даємо синонімічний ряд, бо залежно від тексту можливі різні варіянти, розуміючи при цьому, що не можемо часто дати стовідсотковий відповідник, а тільки наближений, і що не обов’язково навіть при цьому прагнути до прямих перекладів.

[Кувалда]

і саме тому, ми не пхатимо в мову 1000 назв верблюда (як в арабській) чи 30 назв снігу (як в ескімоській). Це може й був би дуже точний переклад, але навіщо він нам такий потрібен?

[краєзнавець]

1.Так, але це коли немає точного відповідника. Але ж ми ведемо цю розмову на гілці ширпотреб, а тут аж два варіянти точного відповідника вже знайдено й без мотлохів чи фігні.
2.Знову ж таки, не розумію Вашого закиду про 1000 верблюдів саме мені, який намагається запобігти безмежній кількості версій перекладу, пропонуючи зосередитися на точних відповідниках принаймні там, де такі є, і не флудити притягнутими за вуха.

[Кувалда]

А кому ж закидати, адже, здається, Ви один тут противник синонімії
Загалом є різні підходи до перекладу. Ви прихильник буквального, але він не єдиний. Навіть не уявляю, як тоді б перекладали поезію, чи на що були б схожі переклади Лукаша. Але якщо Ви хочете бути послідовним, то тоді маєте погодитися з тим, що нам доведеться запхати в мову всі слова, які мають якийсь сенс в мові-оригіналі, але яких нема в нашій мові, і то тільки тому, щоб якнайточніше передати оригінальний сенс. Тобто перекладаючи арабський роман про верблюдів, можливо, доведеться зробити приблизно 1000 запозичень, які стосуються різних верблюжих станів. Але ж ми цього однаково не зможемо уявити, як і влізти в шкіру ескімоса і почати відрізняти 30 станів снігу.

[краєзнавець]

Та я ж кажу, це коли немає точного відповідника.

[лекс]

У словникових гаслах слід дотримуватися золотої середини і подавати відповідники-синоніми тією мірою, якою вони висвітлюють різні грані слова в оригіналі, самі мають відмінні нюанси й через це можуть стати в пригоді при перекладі. При цьому враховувати, що не можна (і не потрібно) намагатися заткнути до гасел усі можливі контекстні відповідники (це в багатьох випадках і неможливо) або ж усі можливі синоніми. Завдання словникаря полягає, зокрема, в тому, щоби профільтрувати мовний матеріал.
З іншого боку, питання це а) досить суб'єктивне б) залежить від концепції словника. Якщо укладачі поставили за мету максимально подати праву частину, то це, в принципі, їхнє право. Користувачам залишиться лише вирішити, наскільки такий словник цінний для них і придатний до користування.

А тепер до конкретики. Див. гасло ширпотреб:
http://r2u.org.ua/s?w=%D1%88%D0%B8%D1%8 ... ghlight=on
У ньому:

ширпожив (широке споживання, поживання)

Як на мене, "поживання" не потрібне, бо його взагалі не вживають, натомість всюди користовують "споживання". Тому немає сенсу додавати й "ширпожив".

• что это за ширпотреб (фігня)? – що це за мотлох?.

"Фігня" треба прибрати. Тут "ширпотреб" має контекстний відповідник "мотлох". Тобто мотлох тут на місці -- у прикладі, який ілюструє специфічне, емоційно-забарвлене вживання рос. слова. А от у статті, серед інших відповідників, "мотлох" був би недоречний.