Реекспорт смислу

Перекладацька майстерня
Відповісти
Анатолій
Повідомлень: 4553
З нами з: Чет червня 18, 2009 4:16 pm

Реекспорт смислу

Повідомлення Анатолій »

Реекспорт смислу

У книжці про дипломатичні фронти Другої світової трапився епізод: Берія щось сказав ... «на одній дивній вечірці у Луб’янській в’язниці».

Надворі 1940 рік. Вечірка у в’язниці?

Автор справді написав a bizarre dinner party held in the Lubyanka prison. А перекладач сумлінно переклав його слова. Тільки по дорозі до читача смисл трошки заграв (рос. забродил).

На цьому прикладі зручно показати як влаштовано контекст, як із нього видобути смисл і як цей смисл передати словами.

Що відбувається?

1. Автор пише популярну книжку для масової аудиторії. Йому треба коротко означити, що таке Луб’янка, бо навряд чи це входить у культурний багаж пересічного англійського читача. Для цього він вживає слово prison — the Lubyanka prison. Автор виготовляє контекст — робить так, щоб виклад був зрозумілий.

Він «імпортує» конкретно-історичну деталь, яку українському читачеві можна не розжовувати. Наш читач, якщо історію не прогулював, уявляє, що таке Луб’янка на площі Дзержинського у Москві: будівля НКВС—КДБ—ФСБ. Йому більш-менш зрозуміле дискурсивне поле: «залізний Фелікс», соловецький камінь, Сандармох. Його не дивують черные фары у соседних ворот, люки, наручники, порванный рот... Усе це проходять у школі.

(А достатньо старому читачу може згадатися жарт Жванецького. На дверях КДБ було написано: «Приём граждан круглосуточно». Жванецький дотепно спитав: «А выдача когда?». На флігелі СБУ справа від центрального входу є аналогічна табличка, будете гуляти — зверніть увагу.)

2. У цьому місці перекладачу треба зробити «реекспорт» — повернути Луб’янку. І він її повертає разом зі словом «в’язниця» — тобто в упаковці, створеній для англійського читача. Для вітчизняного читача ця упаковка не дуже годиться, бо Луб’янка для нього — не зовсім в’язниця, її смислове поле інше.

Луб'янка — це передусім контора, «офіс», кабінети. (У дисидентському гуморі КГБ було Конторой глубокого бурения.) Ходімо ближче: на Володимирській, 33 у Києві сидить СБУ. Хто з киян і гостей столиці вважає будинок СБУ «в’язницею»? А вона там є. У ній сиділи Стус, Дзюба, Світличний. І Луб'янка, і СБУ на Володимирській, і будівля РСХА у «17 мгновениях весны» («Штирлиц шел по коридору...») — це величезні будівлі спецслужб, і десь там за фасадом є каземат. Але все це не зовсім в’язниці. Принаймні не в тому самому смислі, що, скажімо, Лук’янівська в’язниця в Києві чи Владимирский централ, ветер северный.

3. Так що робити перекладачу? Просто пропустити слово prison. Воно йому не потрібне, воно приносить хибну смислову ноту, в акорді виникає дисонанс (а словосполучення — це акорд). Не треба нав’язувати українському читачу упаковку, створену для читача англійського. Загальне правило: не треба перекладати всі слова з оригіналу.

У цьому місці наша «вечірка у Луб’янській в’язниці» стає «вечіркою на Луб’янці». Трохи краще. Але до перемоги лишається ще один крок.

З «в’язниці» вийшли. А що за «вечірка» — a dinner party, — на яку прийшов Лаврентій Берія, нарком внутрішніх справ?

У слово «вечірка» вбудований обертон «розвага». Яка розвага відбувається на Луб’янці? І тут треба згадати стиль життя і роботи радянського керівництва. Його описано в багатьох спогадах (наприклад, киянин Віктор Некрасов, лауреат Сталінської премії, цікаво розповів, що таке випивати з дияволом).

На дачі або десь у кабінеті в наркоматі під ніч збирається начальство — вечеряє, випиває і заразом вирішує державні справи, казнит и милует. Без розваг не обходилося: наприклад, Сталін заставляв Хрущова, першого секретаря ЦК КП(б)У, танцювати гопак. І це не екзотичний епізод епохи, не програма вихідного дня, а модус операнді цих людей — вони так жили.

Наш автор — професіонал. Він усю цю русскую народную кафку знає, тому й уживає прикметник bizarre — a bizarre dinner party. (Завважте вибір прикметника, він потрібен, щоб передати незвичність таких dinner parties, подібного в історичному світі західного читача немає). Чи можна назвати таке «вечіркою»? Гостей туди викликали частіше, ніж запрошували. Що вам каже історико-філологічне чуття?

Весь цей англійський слововжиток призначений для англійського, не для українського читача. Ну що, здавалося б, слова. Але якщо ми перекладаємо тільки їх, можуть виникати побічні смислові ефекти. Краще перепакувати їх у слова та голос.

І тоді «дивна вечірка у Луб’янській в’язниці» стане, скажімо, «гротескною вечерею на Луб’янці» [під час якої Берія щось там сказав]. Такий варіант здається мені історично й стилістично акуратнішим.

Зверніть увагу, звідки він узявся. Ми видобули його не зі слів, які вживає автор, а з контексту, до якого ведуть ці слова. Різниця принципова. Зрозумівши її, перекладач називає Карла Маркса «вождем світового пролетаріату», а не «лідером», хоч в оригіналі справді написано the leader.

Він розбирає оригінал на смислові атоми і перестворює його — збирає за авторськими кресленнями свою конструкцію, вдихає в неї дух оригіналу — його запах, сміх і сльози. Він бачить те, на що дивиться. Грає композитора, а не переписує ноти іншим почерком.
Відповісти

Повернутись до “Порадник”