Хол
Re: Хол
О.Синявський: Літерою г в українській мові визначається дзвінкий протиснений і досить легкий гортанний – придих (на зразок німецького, латинського h), на означення ж дзвінкого проривного (моментного) звука (як у німецькій, латинській мовах g, в рос. г), звука, що відповідає до глухого к, як б до п, ж до ш тощо, є літера ґ: гав (собачий) – ґав (ґава), гуля – ґуля, ге-ге-ге (про людей) – ґе-ґе-ґе (про гусей), гніт (гнітити) – ґніт (ґноти).
Те, що г дуже легкий придиховий звук, спричинилося до випаду його в одних словах і появи в других там, де раніше його не було. Важко вказати правила, коли слово з г, а коли без нього. Зокрема ж слід писати, гострий, горіх, галун, Ганна, гарбуз, гостинець, Григорій, грабунок, але остюк, орати, Орина, Олена, Орися, кукурудза, завсіди, де, тоді, іноді. Не слід плутати г із ґ і треба писати зграя, господар.
Зверніть увагу: на зразок німецького, латинського h
Те, що г дуже легкий придиховий звук, спричинилося до випаду його в одних словах і появи в других там, де раніше його не було. Важко вказати правила, коли слово з г, а коли без нього. Зокрема ж слід писати, гострий, горіх, галун, Ганна, гарбуз, гостинець, Григорій, грабунок, але остюк, орати, Орина, Олена, Орися, кукурудза, завсіди, де, тоді, іноді. Не слід плутати г із ґ і треба писати зграя, господар.
Зверніть увагу: на зразок німецького, латинського h
Re: Хол
Я це правило знаю, але кожне правило має винятки.Кувалда писав:О.Синявський: Літерою г в українській мові визначається дзвінкий протиснений і досить легкий гортанний – придих (на зразок німецького, латинського h), на означення ж дзвінкого проривного (моментного) звука (як у німецькій, латинській мовах g, в рос. г), звука, що відповідає до глухого к, як б до п, ж до ш тощо, є літера ґ: гав (собачий) – ґав (ґава), гуля – ґуля, ге-ге-ге (про людей) – ґе-ґе-ґе (про гусей), гніт (гнітити) – ґніт (ґноти).
Те, що г дуже легкий придиховий звук, спричинилося до випаду його в одних словах і появи в других там, де раніше його не було. Важко вказати правила, коли слово з г, а коли без нього. Зокрема ж слід писати, гострий, горіх, галун, Ганна, гарбуз, гостинець, Григорій, грабунок, але остюк, орати, Орина, Олена, Орися, кукурудза, завсіди, де, тоді, іноді. Не слід плутати г із ґ і треба писати зграя, господар.
Зверніть увагу: на зразок німецького, латинського h
Є ще й традиція вживання слів.Як тоді, до речі, має перекладатися російське «гол» (м’яч у сітці воріт)?
Re: Хол
До теми не стосується, просто пригадав, читаючи Ваш коментар («Важко вказати правила, коли слово з г, а коли без нього. Зокрема ж слід писати… орати»), що в тій місцевості, звідки родом мої батьки, кажуть тільки «горати».
Re: Хол
Наша мова просто завалена такими винятками. А нащо? в дужках, врешті, вказано "хол" з позначкою совэтизм. Чи Ви вважаєте, що це українські мовознавці такий відповідник придумали? Між творенням омоніма і порушенням загального правила в мене вибір однозначний: на користь омоніма, а ще краще, щоб було на цьому місці українське слово. Зал - цілком охоплює всі функції гола-хола
Re: Хол
Згоден. На півдні Вінниччини (бáтьківщина батьків) взагалі не люблять починати слів із голосного. Акація - вакація, Андрій - Гандрій, Арсеній - Гарсеній, індик - гиндик, інакше - гиначе тощо.Кувалда писав:в моїй кажуть ворати. власне, в, г, - з однієї компанії.
Та це, власне, теми не стосується.