Спроба поверхового аналізу
1) Саме слово «самоустраняться» пережило певну еволюцію.
В «Толковом словаре русского языка» под ред. Д. Н. Ушакова (1935-40): «САМОУСТРАНИТЬСЯ самоустранюсь, самоустранишься, сов. (к самоустраняться), от кого-чего (нов.). Устраниться от своего собственного дела, перестать заботиться о своем деле, следить за ним. Самоустраниться от руководства работой.» До того ж з позначкою нов. (що, вочевидь, орієнтуючись на інші слова словника, означає «новое»).
В «Толко́вом слова́ре ру́сского языка́» под ред. C. И. Ожегова и Н.Ю.Шведовой («однотомный нормативный словарь русского языка, созданный С.И.Ожеговым на основе «Толкового словаря русского языка» под редакцией Д.Н.Ушакова. Первое издание словаря С.И.Ожегов, бывший одним из основных авторов «Толкового словаря русского языка» Д.Н.Ушакова, выпустил в 1949 году», а на сьогодні вже понад 20 видань) ми вже бачимо суттєву відмінність: «САМОУСТРАНИТЬСЯ, -нюсь, -нишься;сое., от чего. Самовольно устраниться от своих обязанностей, перестать заботиться о порученном деле, о ходе работы. II несов. самоустраняться, -яюсь, -яешься. II сущ. самоустранение,-я, ср.»
В пізнішому «Толковому словаре русского языка» под редакцией Т. Ф. Ефремовой взагалі: «самоустраняться [самоустраняться] несов. Самовольно устраняться от выполнения своих обязанностей». Маю підозру, що авторка зекономила на папері і не розшифрувала, про які обязанности йдеться, тому, враховуючи таке «партацтво»
, надалі цей словарь не розглядатиму.
З цього видно, що спочатку це слово стосувалося усунення від своєї справи (Ушаков), а згодом набуло негативного відтінку — усунення від обов’язків або дорученої справи (хоча в Ушаковому прикладі (не тлумаченні!) теж негативом тягне
). Тому заувага Кошик «зрікатися» стосується першого випадку (Ушакова), «нехтувати обов’язками» — другого (Ожегова).
2) Стосовно «само». Якщо зробити на сайті пошук само*ти* знайдемо лише кілька дієслів в АС: самово́лити (во́льничать), самоти́тися (обособляться, замыкаться в себе), самопоті́ти (коптить, о лампе) (правда, враховуємо що статтей Р – Я нема) і декілька в інших словниках – самозбу́джуватися, самовизначатися. У словнику Грінченка є багато іменників і прикметників, які починаються на «само», але тільки одне дієслово — вже згадане «самопотіти» (Самопотіти, -почу, -тиш, гл. Коптить, испускать копоть. Вона (лямпа) самопотить. Шух. І. 104.). А в «Правописному словнику» Голоскевича й того нема.
Отже, можна зробити висновок, що дієслова на «само», м’яко кажучи, не були поширені в українській мові. Тут варто провести дослідження, але якщо без цього, то, вочевидь, вони почали потрапляти в мову вже десь від тридцятих років і, думаю, це були переважно кальки з російської, як, зокрема» «самоусунутися». Інші дієслова на само-: (самобичеваться) самобичуватися, самокатуватися, (самовзрываться) самовибухати, (самовозгораться) самозайматися, (самовозобновляться) самовідновлюватися, (самовоспламеняться) самозайматися, (самовыражаться) самовиражатися, (самодурствовать) самодурствувати, (самозакаляться) самогартуватися, (самозатачиваться) самозагострюватися, (самоизолироваться) самоізолюватися, (самобеспечиваться), самозабезпечуватися, (самоокупаться) самооплачуватися, самоопыляться (самозапилюватися), (самоочищаться) самоочищатися, (самопередвигаться) самопересуватися, (самопрограммироваться) самопрограмуватися, (саморегулироваться) саморегулюватися, (самоснабжаться) самопостачатися, (самосовершенствоваться) самовдосконалюватися, , (самоуплотняться) самоущільнюватися, (самоуправляться) підлягати самоврядуванню, (самоуспокаиваться) самозаспокоюватися, (самоустраняться) самоусуватися, (самоутверждаться) самостверджуватися тощо. Загальний сенс таких слів на прикладі: самобичуватися=самому себе бичувати. І, як бачимо, деколи без цього «само», матимемо відмінний зміст: бо якщо самобичуватися=бичуватися, то самопересуватися і пересуватися трохи різняться.
Хоча загалом погоджуюся з заувагою про доречність каькування «само» — як на мене, майже завжди без «само» (в дієсловах) можна і варто обійтися. Деколи «само» може означати щось відмінне від «самому», скажімо «самозакоханість» – тут само = в самого себе, тобто насправді мало б бути слово на кшталт «себелюбства». Власне, саме слово «самоусуватися» в Ушакова — самому себе усувати, а в Ожегова уже — самовільно себе усувати. Тобто, маємо ще одне розуміння «само». До того ж це розуміння цілком скалькували в українську мову. І маємо вже не просто кальку, а кальку в квадраті: причепили до дієслова «усунутися» слово «само», та ще й надали останньому (за російським прикладом) «дивного» змісту – «самовільно»
.
3) стосовно ухилятися
В чому різниця між «ухилився» і «самоусунувся». На прикладі, скажімо, випускника університету ім. Тарапуньки, який не хоче попасти в таку «школу життя», як армія, і тому переховується де тільки можна від виконання свого священного обов’язку. Тут доречне слово «ухилятися». Щодо випускника того ж славного закладу, який ризикнув і вже тягне лямку, скажімо, на офіцерській посаді, але тиждень на ній не з’являється, бо «підійшла закваска» і треба їй давати раду, то тут доречне слово — самоусунувся (саме від виконання дорученої справи (обов’язків), попри те, що своїм обов’язком він може вважати самогоноваріння). Візьмімо наведені приклади: «На Львівщині підприємець ухилився від сплати податків на суму понад 1 млн грн.» і «Зокрема, у масштабах області це характерно майже для третини платників, 124 з яких взагалі самоусунулися від сплати фіксованого податку (З преси)». У першому випадку журналісти правильно вжили слово. Бо сплата податків не є роботою чи справою життя цього підприємця (хоча є обов’язком). У другому ж реченні, з цієї ж причини, слово «самоусунулися» вжито помилково. Доречнішим його вжиток був би у такому реченні: 121 податківець самоусунувся від стягування податків (бо це їхній обов’язок — стягувати, і робота в них така).
Підіб’ю підсумки. До слова «самоустраняться» в Ушаковському розумінні відповідник «усунутися» (тут «само», погоджуюся цілком з Листопад, зайве, бо не додає ніякого нового змісту), в Ожеговському – «самоусунутися» – квадратова калька. Її варто викинути, але тоді ми втратимо негативний відтінок і щоб це поправити доведеться додавати слово «самовільно». Тоді прийнятне слово (іменник) «самоусунення» тре́ буде розуміти як усунення самого себе без жодного негативного відтінку. Отже: Самоустраняться, самоустраниться – усуватися, усунутися; самовільно усуватися, усунутися.
Поки так. До надходження заперечних аргументів.