Пыльник

[Andriy]

1. м. Верхняя часть тычинки, содержащая пыльцу (1*).
2. м. устар. 1) Накидка, плащ, предохраняющие от пыли. 2) Летнее, легкое пальто свободного покроя.

1) пильничо́к (-чка), пило́чня, голо́вка (тичи́нки)
2) (накидка, плащ или пальто) пи́льник, пильня́к

[краєзнавець]

2) також пиловик.

[Andriy]

2) також пиловик.

це звідки таке?

[Кувалда]

додано

[краєзнавець]

Дякую, що мою пропозицію враховано, хоча і в несподіваній для мене формі - пильовик замість пиловика.
Адже український пил на відміну від російської пыли м"якого знака не має. Звідки ж він в поданих у статті українських перекладах слова пыльник?
Пильник і пильовик у мене особисто асоціюються не з пилом, а з людиною, яка заробляє на тартаку - пиляє дерево. Те, що російською називається пильщик.

[Кувалда]

А чого ця форма для Вас несподівана? Ви ж недавно читали Шкляра. Я от ще не дочитав, але вже двічі трапився "пильовик"
А звідки м’яке л в словах пилю́га́, пилю́ка, пиля́ка, пилю́ра?
Може, тут і логічнішим було б тверде л (пиловик), але ж маємо ще слово пиловий (від пили): Пилово́й – пилови́й. -вы́е зубья – пилові́ зубці́.
Хай вже залишиться пильовик