Чуни - ?
У Даля:
ЧУНИ - , чуны, чунги ж. мн. новг. твер. ряз. симб. каз. пеньковые лапти, шептуны, босовики, носимые дома; зимние, теплые лапти, из пачеси; | твер. влад. валенки, катанки; | суконные ПОРТянки.
Чуни
Re: Чуни
В Ушакова це Пеньковые, веревочные лапти.
А В Ефремовой:
1. Пеньковые веревочные лапти.
2. Рабочая обувь в виде галош без подкладки с утолщенными бортами и подошвами, которые надевают на необутую ногу.
У Грінченка: Верзун, -на, м. Кожаный лапоть.
В АС: (кожаный, верёвочный) верзу́н (-на́)
Тому верзун, мабуть, годиться (якщо веревка, звісно, пеньковая). хоча я в гуглі не надибав на мотузяні.
Постіл, -тола, м.
1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Нп. (О. 1861. II. Объясн. слов.).
6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы.
Лича́к, -ка́, м.
1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. О. 1861. II. 6. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. Ном. № 11806.
2) Веревка изъ лыкъ. Вх. Зн. 33.
3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв’яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками. К. ЧР. 64.
З постолами і личаками якось не дуже. та й верзун з застереженнями.
отут ще розглядали чуні http://ua-etymology.livejournal.com/35153.html
А в СУМі:
ЧУНІ, ів, мн. (одн. чуня, і, ж.). 1. Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував у прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 516).
2. Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош з потовщеними бортами й підошвами. Була одна пара повстяників, а друга — чуні у склеєні з автогуми у— цим користалася вся родина в міру потреби (Юрій Яновський, Мир, 1956, 156); На ногах мав [Коваль] валянки з чунями, клеєними з автомобільної камери (Кучер, Прощай.., 1957, 275).
Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки – це як гумові валянки
заплутана справа
А В Ефремовой:
1. Пеньковые веревочные лапти.
2. Рабочая обувь в виде галош без подкладки с утолщенными бортами и подошвами, которые надевают на необутую ногу.
У Грінченка: Верзун, -на, м. Кожаный лапоть.
В АС: (кожаный, верёвочный) верзу́н (-на́)
Тому верзун, мабуть, годиться (якщо веревка, звісно, пеньковая). хоча я в гуглі не надибав на мотузяні.
Постіл, -тола, м.
1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Нп. (О. 1861. II. Объясн. слов.).
6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы.
Лича́к, -ка́, м.
1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. О. 1861. II. 6. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. Ном. № 11806.
2) Веревка изъ лыкъ. Вх. Зн. 33.
3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв’яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками. К. ЧР. 64.
З постолами і личаками якось не дуже. та й верзун з застереженнями.
отут ще розглядали чуні http://ua-etymology.livejournal.com/35153.html
А в СУМі:
ЧУНІ, ів, мн. (одн. чуня, і, ж.). 1. Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував у прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 516).
2. Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош з потовщеними бортами й підошвами. Була одна пара повстяників, а друга — чуні у склеєні з автогуми у— цим користалася вся родина в міру потреби (Юрій Яновський, Мир, 1956, 156); На ногах мав [Коваль] валянки з чунями, клеєними з автомобільної камери (Кучер, Прощай.., 1957, 275).
Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки – це як гумові валянки
заплутана справа