Являть

[Ксандер]

• являть собою (являть собой, являет собой) – становити, бути (становить, є). [10]
Загалом нічого не маю проти, але коли ми вже взоруємося на АС й инші допогромові словники, то маємо зауважити ще ось таке:
АС
Представля́ть, предста́вить –
7) -ля́ть, -вить собою – явля́ти, яви́ти собо́ю, станови́ти (собо́ю) що. [Що явля́в собо́ю Коцюби́нський тоді́, на перело́мі свого́ життя́… (Єфр.). Тут нема́є в’ї́зду, бе́рег стано́вить сторчову́ стіну́ (Корол.). Пореволюці́йні часи́ стано́влять немо́в дру́гу фа́зу ро́звитку Винниче́нкової тво́рчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? – що явля́є він собо́ю тепе́р? Это -ет большие неудобства – це стано́вить вели́кі незру́чності, в цьо́му є вели́кі незру́чності. -вля́ть исключение – станови́ти, дава́ти ви́няток. Что он собой -вля́ет? – що він (вона́) за люди́на?
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) :
Представлять собою, из себя – являти, становити собою; бути.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) :
Представлять, -вить –
5) (составлять что) – становити; п. собою, из себя – являти (становити) собо́ю, бу́ти;
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) :
• Представлять собою (разг. из себя) кого, что – являти (становити) собою кого, що; бути ким, чим.
Гадаю, Ви, п. Кувалдо, не будете заперечувати, що вислови "представлять собой" і "являть собой" є тотожними за значенням. Тому чи послуговуватися конструкцією "являти собою", це Ваша особиста справа (чи, скажімо, моя), але в сучасному словнику варто б і цей варіянт навести. А от робити закиди щодо використання цієї конструкції перекладачами, як на мою думку, є дещо некоректним щодо укладачів вказаних вище словників, які визнали її прийнятною і внесли до своїх словників (навіть коли Вам, мені чи комусь із шанованих мовознавців вона і не до вподоби).

[Кувалда]

я вважаю, що вислів "являти собою" є лосізмом, здертим наживо з російського "являть собой". там хай і залишається. Така от моя думка. Щодо наявності цього одоробала в словниках чи творах, то всі ми помиляємося . Чи варто в сучасному подати цей варіянт? Якщо обґрунтуєте його правильність. Стосовно "А от робити закиди щодо використання цієї конструкції перекладачами, як на мою думку, є дещо некоректним щодо укладачів вказаних вище словників, які визнали її прийнятною і внесли до своїх словників (навіть коли Вам, мені чи комусь із шанованих мовознавців вона і не до вподоби)." Нічого некоректного тут нема. Я висловлюю свою думку. Ну не збігається вона з думкою авторитетів. Се ля ві. Вважаю, що явити можна що, кого, а собою — лосізм

[Усезнайко]

Шановний Ксандере, словник має за мету зібрати багатство мови, а не взорування правильності. Являти собою має непритаманну для вкраїнської мови:
1. складність розуміння (становити є простішим і поширеним);
2. порушення значення являти (являти означає з'являти, тобто з'являти собою звучить по-дурному);
3. незграбну етимологію (являть собой російською означає подаватись кимось, підноситись як, представлятись кимось);
4. складність запису (в українській рідко пишуть собою після дієслова, порівняйте, лише 13 статтей, і переважно собою — себе, тобто: овладеть собой – опанувати себе, жертвовать собой – віддавати себе тощо);
5. змішування з російською (являться — це скорочена форма від являть себя, і не забуваємо, що являтися — також вживають неправильно в значенні бути).

Мені також дуже цікаво, чому на це не звертають увагу мовознавці, але вони не цураються цього вислову, тому, пане Кувалдо, варто додати щонайменше як лосизм.

[Ксандер]

1. Наскільки я розумію, то є два підходи до творення словників, п. Усезнайку. Перший полягає якраз в простому збиранні багатства мови (притаманний давнішим словникам), тоді як другий передбачає певне унормування. Яким підходом послуговувалися творці всіх зазначених словників сказати не можу, але до АС не були перенесені всі багатства, зібрані Грінченком, тому думаю йшлося і про певне унормування.
2. Мені не зовсім зрозуміло ані чому являти оначає з'являти, ані чому з'являти (з'явити) собою звучить по-дурному. Правду кажучи, зовсім не зрозуміло. Хоча ближче не з'являти, а виявляти...
3. Те, що в український мові щось рідко пишуть не доводить, що так писати не можна взагалі.
4. Змішування з російською в нас відбувалося і природно теж, а не тільки силувано. Українська і російська мови досить близькі і не варто викорінювати всі змішування, бо дійдемо абсурду.
5. Вислів "являти собою" є книжним, а книжна мова є природним (хоч і штучним ) доповненням мови розмовної з відповідною сферою вжитку. Хочете ви того, чи ні, а навіть канцеляризми - теж частина мови.
6. Щодо некоректности. Вибіркове взорування є якраз некоректним. Ви навішуєте налички тим самим і на тих людей, яких самі називаєте авторитетами. Кожен має право на епатажну думку, але її висловлення часто і є некоректним. Инша річ, коли б Ви казали, що Вам то не до смаку. Тут нема про що сперечатися. Але ж Ви вкрай категоричні (а поставили Ви себе так, що на Вашу думку маємо зважати ). Вибачте, але коли певна кількість мовців (а кажемо ж не про пересічних мовців, та й до того ж допогромових) вважає певну сполуку нормальною - вона є нормальною. Толеруйте відмінності, п. Кувалдо, в них багатство мови, а Ви, мені так видається, в боротьбі з покручами трохи заступаєте межу. Ну не може Ваша мовна чуйка повністю заступати чуйку инших людей (ще й тих, кого самі ж назвали авторитетами). І нарешті, явити можна й справді що, кого, як ви й написали, але й ким, чим. В прикладі з Єфремова: Що (кого, що) являв собою (ким, чим) Коцюбинський (хто)... А от, до речі й протилежний варіянт: явити себе (кого) чим
теж в АС: Пока́зывать, показа́ть –
-вать себя чем, каким – явля́ти, яви́ти себе́ чим, яки́м; Він яви́в себе́ надзвича́йно вражли́вим.

[лекс]

Я колись, уже давно, затямив, що "являти собою" треба уникати як вогню. Порада з якогось стилістичного порадника. Але тепер маю сильний сумнів, що це питання варто розглядати в термінах "правильне/неправильне".
Такий вислів вживали й до погромів - це факт. Але є й інший факт - після погромів він аж заряснів у текстах. Нині треба відчувати: Як доречніше сказати в конкретному контексті?
"Являти собою" - канцеляризм. У багатьох випадках українська фраза звучить природніше без цього звороту. Але інколи (у відповідному стилі й значенні й досить нечасто) можна вжити й його.

До речі, от що пише Антоненко-Давидович (Як ми говоримо): «А що уявляє собою це явище  — випадок чи закономірність?»  — іноді кажуть помилково, замість правильного: «А що це за явище?», «А що являє собою (або становить) це явище?».

На його думку, "являє собою" - правильна конструкція. Хоча в цьому випадку я сказав би: "А чим є це явище - випадком чи закономірністю?"

[Кувалда]

Дякую за підтримку

я тут трохи назбирав

В Грінченка:
Явля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. яви́ти, явлю́, я́виш, гл. Являть, явить, показывать, показать, предъявлять, предъявить. Старший брат Ігнатів помер, чумакуючи, в дорозі, і про те нігде не явлено і не записано. К. ДС. 5. Набрав він у припіл (жару) та й радіє, що явлено йому чудо таке: не горить пола. Г. Барв. 458..
Не треба ліричному поетові великої словесної науки, щоб явити мирові всю красоту душі своєї. К. Гр. Кв.
Дай нам його дари попереду явити, як передує власть його у світі. К. Бай.

Звідси ми нічого не витягнемо.

Уманця – Спілки:
Явля́ть, яви́ть, ся = явля́ти, виявля́ти, объявля́ти, зъявля́ти, пока́зувати, ока́зувати, появля́ти, яви́ти, ви́явити, появи́ти, зъяви́ти, оказа́ти, показа́ти, ся, перед суд, перед начальство — ста́вити ся, стати, до речі — нагоди́ти ся, несподїванно — навину́ти ся, нагоди́ти ся, швидко — нахвата́ти ся. — Явивсь до його сам Бог. н. к. — Треба було ставитись до мирового. Кн. — Балакаємо про його, аж тут і він нагодив ся. н. о.
Теж нічого.

Вирган – Пилинська:
Представлять собою (разг. из себя) кого, что – являти (становити) собою кого, що; бути ким, чим.
Что он (она) собой представляет? – що він (вона) за людина?; що вона за людина?; (іноді розм.) що він (воно) за один (що вона за одна)?
• И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).

з двох прикладів бачимо і так і так

Правничої мови:
Подавать, показывать -мер – приклад давати (являти).
• Проявить доброту – виявити (показати) [свою] добрість; явити милість; здобритися.

звідси нічого

Підмогильний– Плужник:
Представлять собою, из себя – являти, становити собою; бути.
Что он собой представляет – що воно за людина.
Представлять собою исключение – становити виняток; бути винятком.
Оказывать (большое) влияние на кого, что – (дуже) впливати на кого, що; справляти (великий) вплив на кого, що; являти (велику) силу над ким, чим.
Проявить доброту – показати (свою) добрість; явити милість.

і так, і так, але являти в меншості

АС:
Представля́ть, -вить собою – явля́ти, яви́ти собо́ю, станови́ти (собо́ю) що. [Що явля́в собо́ю Коцюби́нський тоді́, на перело́мі свого́ життя́… (Єфр.). Тут нема́є в’ї́зду, бе́рег стано́вить сторчову́ стіну́ (Корол.). Пореволюці́йні часи́ стано́влять немо́в дру́гу фа́зу ро́звитку Винниче́нкової тво́рчости (Єфр.)].
Представлять, составлять исключение – явля́ти (собо́ю), дава́ти ви́няток, бу́ти за ви́няток.
Пока́зывать, показа́ть –
1) пока́зувати, показа́ти, ука́зувати, указа́ти; (проявлять) вика́зувати, ви́казати, явля́ти, яви́ти, появля́ти, появи́ти, виявля́ти, ви́явити, знак подава́ти, (о мн.) повика́зувати, повиявля́ти и т. д. кого́, що, на ко́го, на що.
Показывать себя чем, каким – явля́ти, яви́ти себе́ чим, яки́м; (притворно) удава́ти, уда́ти з се́бе що
-за́ть чудо всему свету – яви́ти чу́до всьому́ сві́тові.
. Проявля́ть, -яви́ть чудо – проявля́ти, прояви́ти чу́до, явля́ти, яви́ти чу́до.
Обнару́живать, обнару́жить –
2) (выводить наружу, делать явным) вия́влювати и виявля́ти що (редко явля́ти), ви́явити (о мног. повия́влювати) що,
И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го.
Каза́ть –
1) (что кому) явля́ти, яви́ти. [А всі ре́шта, кі́лька ти́сяч, но́са не явля́ють (Рудан.)].
Выка́зывать, вы́казать – виявля́ти, вия́влювати, ви́явити, появля́ти, появи́ти, ока́зувати, оказа́ти, пока́зувати, показа́ти; (себя) пока́зувати (показа́ти) себе́, явля́ти(ви́явити) себе́, ста́витися, ви́ставитися [Ста́вивсь як лев, а зги́нув як му́ха]; визнача́тися, ви́значитися
Оказывать большое влия́ние на кого, на что– ду́же вплива́ти на ко́го, на що, явля́ти вели́ку си́лу над ким.
Проявить доброту́ – показа́ти (свою) до́брість, яви́ти ми́лість, здо́бритися.

АС засмутив

Стилістичний словник Огієнка:
Являти, виявляти з себе або собою: Віче являло з себе всю власть, Фр. "Зах. Б."

здивував

Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Представлять, -вить – 5) (составлять что) – становити; п. собою, из себя – являти (становити) собо́ю, бу́ти;

є

Островські «А українською кажуть так…»
Складати чи становити?
Та сучасним літераторам до цих, інших, дієслів байдуже: вони звикли складати, скласти навіть там, де чітко вимальовуються поняття давати в сукупності або являти собою що чи бути чим і де нормальні (а не зрусифіковані) українці пишуть СТАНОВИТИ, ЯВЛЯТИ СОБОЮ, БУТИ.
составлять исключение являти собою виняток, бути винятком

Культура мови на щодень
представлять из себя что-либо — являти собою що-небудь

«Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича
Уявляти, являти, бути, уява, уявлення
«А що уявляє собою це явище — випадок чи закономірність?» — іноді кажуть помилково, замість правильного: «А що це за явище?», «А що являє собою (або становить) це явище?».

Олександр Пономарів:
Назви багатьох сузір’їв у нашій мові, як і в інших, являють собою кальки відповідних грецьких та латинських найменувань.
Загалом багато у нього "являти собою"

Російсько-український словник (В.Жайворонка):
представлять (яляться) – являти [собою], бути, становити…; он представляет собой воплощение честности – він є втіленням чесності; представлять собой, разг. представлять из себя – являти собою, бути, становити
это дело не представляло ничего особенного – ця справа не являла собою нічого особливого (не була нічим особливим)
являть [собой] - становити, бути

є

Караванський "Російсько-український словник складної лексики":
представлять собой – являти із себе, (виїмок) становити
что он собой представляет? – що він за один?
являть собой = являющийся 3 – що є, що служить, здатний/призначений бути, будучи/бувши.

нема

Практичний словник синонімів української мови
Становити, (на ноги тощо) ставити; (рекорд) установляти, (виняток) являти собою, бути чим; (себе)…

є

СУМ
ЯВЛЯТИ
1. тільки недок., рідко. Уживається як зв'язка в складеному присудку. Національний і соціальний гніт сплетені були між собою тісно і являли один нестерпний бич (Максим Рильський, III, 1956, 40); Дорошенкова майстерня зараз являла всі ознаки того, що використовувалась не за прямим її призначенням. Масивний мольберт був пристосований під своєрідну вішалку (Андрій Головко, II, 1957, 563); Траншея являла жахливе видовище (Олесь Гончар, III, 1959, 61). Являти собою — бути ким-, чим-, яким-небудь. Аміакати являють собою розчини аміачної або кальцієвої селітри в рідкому аміаку (Колгоспник України, 9, 1956, 45); Все, що робив і говорив Макар Нечай, являло собою лише ілюстрацію до характеристики новатора, а не художнє втілення типового характеру сучасника (Укр. кіномист., II, 1959, 90); Колишній партизан являв собою цибатого чоловіка, дуже похмурого (Юрій Яновський, II, 1954, 102); Якщо дивитись зі сцени в залу, то всі чотири столи являли собою друковану букву «Ш» (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 201); Являти себе ким, заст,— удавати з себе кого-небудь, показувати себе кимсь. — Сором тобі, — сказав тоді Шрам чоловікові, — сором тобі із сивими усима [вусами] та блазнем себе являти! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 120).
2. кому, рідко перед ким, книжн. Показувати, демонструвати (у 2 знач.). Ви, Миколо Карповичу, з Вашою щирою любовою [любов'ю] до рідного краю та великим таланом справжнього артиста — явили перед нами необмежену силу людського страждання(Панас Мирний, V, 1955, 388); Діти.., котрі стали під прапор Леніна.., побудували соціалізм і на фронтах Вітчизняної війни явили світові чудеса відваги (Юрій Смолич, VI, 1959, 453); Вийшовши із соціальних низів царської Росії, Максим Горький своїм титанічним трудом піднісся на високості людської культури, явив світові велич генія трудового народу, здобув безсмертя (Радянське літературознавство, 3, 1967, 82); Кращі зразки мистецтва перекладу в поезії являють нам М'. Ісаковський, М. Тихонов, С. Маршак та інші сучасні російські майстри слова (Літературна газета, 19.IV 1951, 4);
// Відтворювати щось у чиєму-небудь уявленні. Усіма нервами приляг [приліг] Мій дух до неї, мила, — І тут вона — аж страх! аж страх! Твій вид мені явила (Іван Франко, XI, 1952, 27);
// Зображувати, показувати кого-, що- небудь у художніх образах. Глянув ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: — Ну, прощайте, вмираю,— тихенько ліг і вмер.. Артист, який являтиме людству незначну дідову персону, повинен., мати ряд особистих гідностей, без яких ніякі мистецькі хитромудрощі не поможуть йому зберегти усмішку після смерті (Олександр Довженко, І, 1958, 67); Відтворивши розклад старого світу, неминучу перемогу нового, його [М. Горького] книги явили нового героя, активного борця (Радянська Україна, 28.IIІ 1968, 1);
// Виявляти, робити явним, відчутним (про почуття, стан, наміри і т. ін.). Я не забув твого листа. Яка у ньому теплота і щирість, що явила ти (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 33); Чи ти вагаєшся й досі у подвигах мужність явити? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 253).
♦ Носа не являти (не явити) — те саме, що Не показувати (не показати, не потикати, не поткнути) носа (див. ніс). [Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (Іван Кочерга, II, 1956, 29); Являти (явити) милість (милость) див. милість.

Являтися
2. тільки 3 ос, рідко. Уживається як зв'язка в складеному присудку. Франко явився новатором у галицькій літературі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 36).
Том 11, стор. 621.

В Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови
являти/явити нема

Щоб не проводити якісь глибокі розвідки: а коли з’явилось і в кого, коли поширилося тощо, зроблю декілька припущень: думаю, що в Вовчка, Мирного, Нечуя, Коцюбинського його нема, або одинокі випадки. Швидше за все появилося воно десь від 10-х років. І то швидше в публіцистиці, літературознавстві.
Думаю, вкоренилося з 20-х.
Підмогильний "Місто": Людина не могла б вигадати багатоособових богів, не бувши сама різноманітна, бо, являючи собою дивне поєднання разючих противенств, потребувала втілення для кожного з них, і прагнення створити одного великого бога з маленьким чортом знаменує вже нормалізацію людської істоти, тобто всихання її уяви.
До всього почував невситиму цікавість, невтишну жадобу знати й розуміти і кожного нового, з ким бачився, силкувався уявити цілком, розпитуючи непомітно його і про нього — цікавився його побутом, поглядами, роботою, постерігав його мрії й захоплення, жадав прийти в той таємничий музей, що людина з себе являє, музей зужитих думок і похованих чуттів, музей спогадів, пережитих тривог і збляклих надій, в той архів людини, де в безлічі шухляд сховані її оперативні плани й діловодство минулих днів.
У першому випадку вимушений ужиток, бо вже є недалеко "бувши". Тре’ було щось на кшталт такого написати: бо дивно поєднуючи [в собі] разючі противенства…
у другому – яким людина є
Власне, справа така. сполука "являти собою" є калькою російських представлять собой/являть собой. Нема жодного випадку де б її не можна було замінити є/бути тощо. Чи порушує сполука мовні норми? Ні. Як не порушують, скажімо, приналежність чи протиріччя. Більше. Нормативна мова — продукт угоди. Ми домовляємося, що скажімо срака-банька означає комп’ютер. І якщо нас підтримає спільнота, так надалі комп і називатиметься, хоча особливо вперті називатимуть його простіше (по-старому).
Користі від "являти собою" я не бачу жодної: вона велика, вона даремно розширює вжиток являти (до цього являти можна було кого, що, тепер ще й чим/ким). Не знаю може вона красива/милозвучна? А може наукуватіша? Він являє собою типового мовознавця, звучить, певно, солідніше за Він типовий мовознавець. Не сперечатимусь. Хочете – майте . Буде з позначкою рус.

[Ксандер]

п. Кувалдо, Ви може дещо невірно розумієте мою логіку, або ми маємо з Вами різні підходи. Облишмо наразі цю конкретну сполуку. Ви говорите "краще", я кажу "можна й так". Я не стверджую, що так краще чи гірше. Кращий варіянт може бути внесений Вами. Я тільки обстоюю толерантність і можливість авторського вибору без навішування одразу ж наличок "неправильно", "мінуси" і т.ин. Якщо текст рясніє такими висловами без потреби (якою може бути стилізація чи певний художній прийом), то це, звісно погано. Само ж собою ще ні. Що ж до того, чи має слово бути внесеним до словника, чи ні, коли є краще, то це вповні стосується новотворів (авторських чи народних). Коли ми говоримо про слово (конструкцію), що є широко вживаною, закріпленою словниками й літературою, то цього вже достатньо для його внесення. Навпаки треба обґрунтовувати його невнесення (кажу не про даний випадок, а загалом) і аргумент "є краще" вочевидь недостатній. Є краще, але можна й так. Підлягають викоріненню тільки очевидні покручі, чия "мерзенна суть" викрита й доведена (як от неприродно утворені слова із зайвими -ир- та ин.)
І ще одне, вже за темою: явити можна й справді кого, що, але ж Ви не будете заперечувати, скажімо, такого: Цим (чим?) він явив нам (ще й кому?) свою силу (а оце вже що?).
P.S. Сподіваюся, що моя вищою мірою конструктивна критика не образила Вас, а може десь підштовхнула до роздумів щодо навіть давно з'ясованих питань, як то роблять зі мною Ваші відгуки й зауваги з різних питань.

[Кувалда]

налички, як Ви кажете, я роблю у своїх дописах, бо вважаю, що це мінус, неправильно тощо. І з цього приводу я вже висловлювався. 1. Я так вважаю. 2. Я привертаю увагу. Я не розтлумачую в кожному дописі, чому я так вважаю. але в більшості з них є пояснення принаймні одного якогось "неправильного" випадку. мова - не математика. Якщо людина вирішить, що щось правильно, то так і писатиме й спробуй тут щось довести . Тим паче, якщо пошукати, то можна знайти приклади на будь-який ужиток практично
стосовно конструкції. я не заперечую, що вона не порушує якоїсь видимої норми. я стверджую, що це калька з російської, без якої варто обійтися. це даремна калька
"Коли ми говоримо про слово (конструкцію), що є широко вживаною, закріпленою словниками й літературою, то цього вже достатньо для його внесення".
Це, може, добре в англійському випадку, але не в нашому, ми переважно не творці слів, а позичальники. До того ж не прямо, а через другі руки. А це призводить до накопичення різних винятків. Частина мовців, може, з ними й справиться, просто запам’ятає або обійдеться й так, але в частини і дах може поїхати. От свіжий приклад, щойно читав "Критику" ( це дуже високий рівень мови). "преса... почала відстежувати події". Оце ось здерте з російського "отслеживать" слівце. за якою нормою прописалося в українській? Чи це ми вирішили розширити функцію "від".
Або. "Виборчий. Який стосується проведення виборів та різних заходів, пов’язаних з ними. Вж. зі сл.: акт, бюлетень, голос, закон, округ, агітація, дільниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори".
Звідки в українській тоді передвиборча програма, яка насправді є виборчою? Це, до речі, ще з АС: передвыборная кампания – передви́борча кампа́нія. Це кампанія, яку проводять до початку виборчого процесу? Добре, але зміст же вкладають у неї такий, що це насправді виборча кампанія. А тепер дивіться, до чого це призводить. Стаття називається "Передвиборча кампанія". А далі йде: "Виборча (передвиборна) кампанія офіційно починається з дня проголошення акту про призначення виборів". от і маємо постраждалих . А Ви говорити, про широку вживаність, закріпленість тощо . А куди нагальнішим є оздоровлення мови

[Кувалда]

Ваша критика найвищою мірою конструктивна так і продовжуйте. Жорстка критика - один із стовпів укладання будь-якого добротного словника