Унизать, унизывать - унизати, унизувати, обнизати, обнизувати, винизати, винизувати
Словник Ожегова:
УНИЗАТЬ, –ижу, –ижешь; –изанный; сов., что. Нанизывая, нашивая, покрыть сплошь. У. воротник бисером. Руки, унизанные перстнями (перен.). Ракушки унизали дно лодки (перен.: облепили во множестве).
| несов. унизывать, –аю, –аешь.
Словник М.Уманця, А.Спілки.
Уни́зывать, униза́ть = вини́зувати, ви́низати.
Словник Б.Грінченка
Обни́зувати, -зую, -єш, сов. в. обниза́ти, -жу́, -жеш, гл. Унизывать, унизать. Усі груди так і обнизала намистом з червінцями. Кіев. г. [12]
СУМ-11
ВИНИЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИНИЗАТИ, ижу ижеш, док., перех.
1. Прикрашати намистом, бісером.
2. тільки док. Витратити увесь матеріал під час низання. Винизала усе намисто, — і намистинки не зосталося (Словник Грінченка).
Том 1, стор. 439.
УНИЗУВАТИ, ую, уєш, недок., УНИЗАТИ, ижу, ижеш, док., перех.
1. Покривати густо або суцільно (намистом, бісером і т. ін.), нашиваючи, нанизуючи.
2. перен. Покривати чим-небудь густо або рядком, подібно до низки. Щойно почало світати. Все було в сивій росі — на гожу днину. Трава так і бризкала нею, обливаючи Танині ноги, унизуючи тугенькі литоч- ки тьмяними перлинами (Дім., І будуть люди, 1964, 30); Коло високих стовпів., гойдається довга вервечка малих непримітних каганчиків, немов зірочки спустилися з темного неба і унизали собою оті високі стовпи (Панас Мирний, III, 1954, 261).
Том 10, стор. 448.
ОБНИЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБНИЗАТИ, нижу, нижеш, док., перех.
1. Суцільно покривати низками чого-небудь. Усі груди так і обнизала намистом з червінцями (Словник Грінченка); * Образно. Напівзабуті й розгублені краплинки її першої юності, перших почуттів спливали й обнизували молодицю, як розтоплена паморозь обнизувала придорожні берези (Михайло Стельмах, II, 1962, 250).
2. перен. Тісно розміщуючись, суцільно покривати поверхню чого-небудь. Горобці неохоче перелітають з калини, обнизують гілку яблуні (Михайло Стельмах, І, 1962, 233);
// Оточувати щось, розміщуючись навколо рядками. Обнизали вони [хатки] кругом низкою глибоку долину (Нечуй-Левицький, І, 1956, 49).
Том 5, стор. 545.