r2u.org.ua / e2u.org.ua

Мариэтта Шагинян: «И Ленин удивительно выдумывал слова — например, у него мне в первый раз встретилось слово „читабельный“, „читабельны“…»

А колись гордились!

додав прочи́тність, зручночи́тність, легкочи́тність.
якщо воно нрк, то його не треба подавати серед відповідників, а в прикладах-поясненнях (чому саме воно нрк.).
варваризм, думаю, варто подавати тільки тоді, коли нема пристойнішого відповідника. Читабельний - це не варваризм, це саме нрк. Варваризмом був би який-небудь рідабельний.

якщо воно нрк, то його не треба подавати серед відповідників, а в прикладах-поясненнях (чому саме воно нрк.).

Тоді чому в деяких статтях фігурують відповідники з позначкою "лосизм"? Варто бути принаймні послідовними.
Загалом же вважаю, що нерекомендовані форми (але тільки такі, що вже поширені, трапляються на письмі і в усному мовленні) варто подавати з належною позначкою.

Досі бачу в статті "легке (приємне) читво (читанка)". Це не прямий відповідник до "читабельность". Він вимагає зміни конструкції. Подавати його в одному ряду з іншими -- неграмотно НМСД. Варто також приклад перекладу з ним додати.

В чому різниця між лосизмом і нерекомендованным : лосизм стосується слів, які на позір норм мовних не порушують (за формою), але вони безглузді за змістом (або зміст не відповідає позначенню). Приклад: «вчене звання» — це безглузда сполука (звання не можна навчити, це не кіт), але за формою норм вона не порушує. Ця сполука в усіх актах стирчить (починаючи від законів), її не можна просто викинути (чого вона, поза сумнівом, заслуговує), але й не можна подавати, наче вона «пристойна». З нерекомендованими ситуація інша: вони незграбні насамперед за формою. Читабельний, зокрема, незграбне тому, що до українського кореня причепили величенький неукраїнський суфікс і до того ж, як ми бачимо, є цілком «пристойні» відповідники. Але я не заперечую, що "лосизмів" можуть траплятися невідповідні цьому високому званню.
Щодо "Досі бачу в статті "легке (приємне) читво (читанка)". Це не прямий відповідник до "читабельность"". З словника Ожегова: ЧИТА́БЕЛЬНЫЙ, читабельная, читабельное; читабелен, читабельна, читабельно (разг.). Такой, что легко, приятно читать.
Останнім часом накопичились трохи задавнених тем і навіть непомічених. Деколи про них тре’ нагадувати

Читабельность - ознака (стосується предмету), читанка - позначення самого предмету. Тому й невідповідність.

З нерекомендованими ситуація інша: вони незграбні насамперед за формою.

Це вузьке тлумачення "нерекомендованого" мені досі було невідоме, як, власне, й авторова інтепретація "лосизму"
Але моє питання, здається, залишається відкритим. Я за те, щоби слова, які побутують в мовленні, не ігнорувати, а подавати з відповідними позначками. Це корисно під різними поглядами. Читабельний - таки незграбне, однак вживане. Варто подати з позначкою нрк.

Раніше предмет, але тепер вживають не тільки як предмет. От, скажімо, http://www.credo-ua.org/category/coffee-readings
А чим тоді гірша, наприклад, скамейка? Вживана ще частіше, ніж читабельний. І що заважає написати речення, чому читабельний — кепське слово і розмістити як пояснення?

Трохи неточно був сформулював свою думку Спробую ще раз. "Читабельность" вживають як прикметник до іменника: читабельность чего-нибудь. Тобто це слово позначає ознаку чи властивість предмета "наскільки легко можна щось прочитати". "Читанка" ж не є позначенням ознаки. Так, про щось можна сказати: Це легка читанка. Але якщо Ви хочете сформулювати цю думку російською, вживши слово "читабельность", без зміни конструкції і згадки предмета не обійдетеся. Саме тому не варто подавати читво і читанка просто так серед інших відповідників, НМСД.

"Написати речення, чому читабельний — кепське слово і розмістити як пояснення" -- можливий розв'язок. Але при такому підході словник не фіксує саме слово "читабельний" як мовну одиницю. А це -- прогалина. Он Оксфордський словник фіксує навіть слова, які не існують (позначаючи їх знаком "хрестик") - це, зокрема, помилкові написання (не всі, звісно, а ті що трапляються в поважних джерелах). Поляки мають словник
Nowy słownik poprawnej polszczyzny PWN. Pod red. A.Markowskiego. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2000. – 1786 s.
який реєструє різноманітні неправильні слова й форми і вказує правильні. Українська мова цього теж потребує. Звісно, не йдеться про реєстрацію всіх можливих і неможливих спотворених слів. За критерій можна взяти хоча б слова, які фігурують в наявних тлумачних і перекладних словниках укр. мови.

перепрошую. поправив.
Стосовно читабельності. Стаття не обмежується тільки відповідниками. вона містить сполуки, приклади і пояснення. Читабельному місце серед пояснень. Не треба його тулити до прийнятних слів. Не треба тримати сміття в хаті, з табличкою "сміття" (щоб всі розуміли, що воно теж частина хати, тільки "гірша"). Його тре’ викинути на смітник, але при цьому можна пояснити, чому воно там, а не в хаті.

Щодо "сміття в хаті": що ж, це можливий підхід -- прескриптивний.

лекс писав: Тоді чому в деяких статтях фігурують відповідники з позначкою "лосизм"? Варто бути принаймні послідовними.

Якщо в словнику, який претендує на те, щоб бути в однім ряду із словником А.Кримського та іншими, викладеними тут, є позначка лосизм (ну, не знайшлося до таких слів загально усталеного відповідника, довелося велосипед винайти), то читабельність - цілком навіть майже літературне слово, особливо з огляду на задекларовану "всеохопність", як на мене.