r2u.org.ua / e2u.org.ua

Cherepaxa писав:Правопис слов’янських власних назв узагалі йде окремо (і це цілком виправдано).

Чому виправдано?

Анатолій писав: Чому виправдано?

Гадаю, тут діє багато чинників. Насамперед маємо чимало спільних коренів (маємо й міжмовні омоніми).
То чому ми маємо ламати язик, намагаючись повністю відтворити морфему, яка в укр. мові побутує в іншому фонетичному варіанті? Все одно на 100% не наблизимося до чужої вимови.
До того ж є ряд топонімів, які побутували в мовах кількох сусідніх народів. Для українців це був Холм (як приклад), а для поляків Хелм (і вони вже ніколи не називатимуть його інакше).
Але я не хочу розвивати цю тему тут.
Вважаю слушними міркування проф. Пономарева щодо правопису іншомовних слів (наприклад, щодо передачі згадуваної тут фонеми ґ у слов"янських власних назвах).
Звісно, він не міг зробити того, чого не зробила за стільки років Академія наук (одна людина як не як).
В українській мові ніколи топоніми, похідні від Рось не вимовлялися з подвоєнням, і чи вимовляються вони так у російській мові, до речі, - це теж питання.

Cherepaxa писав:

Анатолій писав: Чому виправдано?

Гадаю, тут діє багато чинників. Насамперед маємо чимало спільних коренів (маємо й міжмовні омоніми).
То чому ми маємо ламати язик, намагаючись повністю відтворити морфему, яка в укр. мові побутує в іншому фонетичному варіанті? Все одно на 100% не наблизимося до чужої вимови.
До того ж є ряд топонімів, які побутували в мовах кількох сусідніх народів. Для українців це був Холм (як приклад), а для поляків Хелм (і вони вже ніколи не називатимуть його інакше).
Але я не хочу розвивати цю тему тут.
Вважаю слушними міркування проф. Пономарева щодо правопису іншомовних слів (наприклад, щодо передачі згадуваної тут фонеми ґ у слов"янських власних назвах).
Звісно, він не міг зробити того, чого не зробила за стільки років Академія наук (одна людина як не як).
В українській мові ніколи топоніми, похідні від Рось не вимовлялися з подвоєнням, і чи вимовляються вони так у російській мові, до речі, - це теж питання.

І Таллінн не вимовляється з подвоєнням ні в середині, ні в кінці. Чи неслов’янське походження назви конче має підпадати під інше правило.

Анатолій писав: І Таллінн не вимовляється з подвоєнням ні в середині, ні в кінці. Чи неслов’янське походження назви конче має підпадати під інше правило.

Не конче. Але вважаю слушним, що правопис слов’янських власних назв відрізняється від решти.
Я не великий знавець цього питання, але, мабуть, науковці чимось керувалися, коли визначалися (і ще, як бачимо, до кінця не визначилися).
Зберегаючи подвоєння, ми максимально передаємо написання, а з ним і певну схему словотвору (можливо, хоч, напевно, не в усіх випадках).
Для пересічного мовця це, може, мало важить, і в багатьох країних є чимало прихильників т. зв. спрощеного правопису ("пишемо як чуємо"). Їхні опоненти закидають їм серед іншого й те, що тоді ми втратимо "внутрішню форму" слів, а зними і "пам"ять" (вказівки на етимологію).

Це неактульно у випадку слов"янських мов.

А я підтримую п. Анатолія. Як ми намагаємося уникати подвоєння в загальних назвах іншомовного походження, так і у власних воно небажане (окрім, звісно, кількох винятків). І хай би як хотів топонім Таллінн вимовити з подовженням (подвійним) - марно. Воно просто не відчувається. А щодо "внутрішньої форми" слів у нас є свої норми і правила, яких ми повинні дотримуватися.

Cherepaxa писав:Не конче. Але вважаю слушним, що правопис слов’янських власних назв відрізняється від решти.

а що таке слов’янські власні назви? Москва — слов’янська чи фіно-угорська, Санкт-Петербург — російська чи німецька, Дрезден — німецька чи лужицька, Херсон — слов’янська чи грецька…

Українське слово хліб - це також запозичення...
Можна ж у цьому до абсурду дійти.

Для мене особисто (як для особи. яка не заглиблювалася в це питання) наразі таки вистачить орфоррафічного словника й загальних рекомендацій правопису.
Недаремно ж правопис власних назв належить до найскладніших питань. А ми тут намагаємося у кількох рядках щось довести (і то без підготовки - коли ця тема варта кількох дисертацій ).
Тому я з цікавістю почитаю аргументи інших дописувачів.
Може, виправлю в себе у словнику .

Анатолій писав: [І Таллінн не вимовляється з подвоєнням ні в середині, ні в кінці. Чи неслов’янське походження назви конче має підпадати під інше правило.

Невже і в середині не вимовляється з подвоєнням?
А які саме власні назви вимовляються з подвоєнням?
І як щодо "слов’янсько-неслов’янських" - Ганна (Анна), Геннадій, Ілля, Аннопіль, Іллічівськ і т. д.? Їх теж писати без подвоєння чи занести до винятків?

Листопад писав:

Анатолій писав: [І Таллінн не вимовляється з подвоєнням ні в середині, ні в кінці. Чи неслов’янське походження назви конче має підпадати під інше правило.

Невже і в середині не вимовляється з подвоєнням?
А які саме власні назви вимовляються з подвоєнням?
І як щодо "слов’янсько-неслов’янських" - Ганна (Анна), Геннадій, Ілля, Аннопіль, Іллічівськ і т. д.? Їх теж писати без подвоєння чи занести до винятків?

У Ганні подвоєння відчутне. А от Таллінн... Хоча, у кого яка вимова.

Цікаво інше: які мають бути критерії відбору для написання з подвоєнням чи без? Вимова? Тоді чия?