Зауваги п. Листопад змусили помізкувати (за що їй дякую!) й проконсультуватися. Наразі вимальовується така картина:
1. Формант само- доречний в недієсловах.
2. В дієсловах типу само...ся -- рівень доречності різко падає, бо має місце дублювання ознаки самочинності. Але дублювання - не заперечення, тому слова можуть і не різати вухо. Хоча якщо задуматися, то помічаєш "перебір"
3. В багатьох випадках можна обійтися без само-, коли дієслово має -ся.
4. Формант само- викликає асоціацію із "сам". В деяких контекстах замість дієслова "само...ся" можна вжити "сам ...ся" (
сам усунувся від виборів).
5. Поширенню дієслів типу "само...ся" сприяє, цілком можливо, принцип аналогії: якщо є "віддієслівний" іменник само...ння (самозаймання, саморозряджання, зрештою самоусування), то автоматично й легко заповнюємо місце відповідного дієслова - самозайматися, саморозряджатися, самоусуватися. Тобто якщо інші віддієслівні іменники на -ння утворюють пару з відповідним дієсловом, то так само має бути і в випадку іменників типу само...ння.
6. Щодо термінів проконсультувався з авторами "Англійсько-українсько-англійського словника наукової мови". У цьому словнику - маса іменників і прикметників на само-, але лише жменька дієслів:
самогартува`тися//самозагартува`тися self-harden
самозапа`люватися//самозапали`тися self-ignite
самозайма`тися//самозайня`тися self-ignite
самоліквідува`тися//самозліквідува`тися self-destruct
самони`щитися//самозни`щитися self-destruct
самоочища`тися//самоочи`ститися self-clean; self-purify
самоперерива`тися//самоперерва`тися squeg
саморозряджа`тися//саморозряди`тися self-discharge
саморуйнува`тися//самозруйнува`тися self-destruct
Автори виходили з таких міркувань:
"Ми не могли викидати слова лише тому, що вони нам не подобаються. Ті кілька дієслів, що їх подано в словнику, є поширеними в літературі. До того ж часом є додатковий наголос на самоспричиненості, як у самогартуватися (під дією зовнішніх чинників, але без втручання виробника), бо гартуватися сталь може після того, як її занурено у відповідний розчин - це вже самочинний, хоча й не самоспричинений процес."
Питання: Чи не варто вживати дієслово без само- й додати до нього уточнювальне слово на кшталт "самостійно"?
Відповідь авторів словника:"Можна, але слова із само- дуже зручні, особливо в назвах процесів (саме тому так багато іменників та прикметників). ми подавали лише ті дієслова, що фігурують в достатньо авторитетній літературі, хоча я не бачу крамоли у вживанні також інших дієслів - можливо, вони з часом будуть усталеними та звичними."
Питання: Чи має право на життя "самоусуватися"?
Відповідь авторів словника: "Усуватися - це вже самочинний процес (на відміну від усувати), тому само- тут зайве. у цьому випадку, як і в багатьох інших, спрацьовує звичка до кальок з російської (самоустраняться), хоча в рос. мові такі форми є нормою, а в нас, як на мене, ні."
Кому піп, кому попадя, а кому і попова дочка. 