Ба більше, Наталю, він у цьому словнику він подає Маґелан і Маґеланова протока.
Нема під рукою його "Фонеми Г і Ґ", тому скористаюсь з вікіпедійної статті "Стиль" (там Думка професора О. Д. Пономаріва взята з цієї книжечки:
* проривний Ґ і фрикативний Г слов'янських мов завжди відтворюються українським Г, оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах (пол. głowa — голова, чес. mohutný — могутній та ін.);
* у всіх грецизмах вживається тільки Г (агностик, агонія, Галилея, Голгофа, Гомора та ін.);
* у запозиченнях з інших мов фонема H послідовно передається через Г, а не Х (гобі, гумор (лат. humor), гуманіст (лат. humanist) та ін.);
* G у давно засвоєних словах також відтворюється українським Г (гусар, гравюра та ін.). Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок, та інших ономастичних об'єктів (Англія, Голландія та ін.);
* у неслов'янських антропонімах, а також у новіших загальних назвах розрізняємо H та G, що передаються відповідно через Г та Ґ: Hegel — Геґель, Copenhagen — Копенгаґен.
Тако от, якщо дотримуватися цих пунктів, має бути Маґелан, але Магеланова протока. Бо остання вже топонім, а виняток О.Пономарів зробив тільки для неслов’янських антропонімів, і новіших загальних назв. "Новіших", мушу сказати, це теж дуже точне формулювання
Наїжджаєте, краєзнавцю
. У будь-якому разі до кожної проблемної статті "приписане" обговорення і жодна заувага не пропаде.
.
