СУМ:
1. Який щиро виявляє почуття, думки; чистосердечний, правдивий, прямолінійний. Пригадала собі те, що Ви писали про повість «Жаль», добре, що з Вас такий одвертий критик (Леся Українка, V, 1956, 51); Ластівка був людиною чесною, відвертою, прямолінійною (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 195);
// Який виражає прямоту й щирість. В його кремезній постаті і в одвертому погляді було щось владне (Петро Панч, Іду, 1946, 32); Входить майор Дрозденко. Це вродливий, ставний чоловік з мужнім, одвертим обличчям (Іван Кочерга, II, 1956, 381); Відверта розмова.
2. Неприхований, незамаскований, помітний для стороннього ока. Хлопець відгадав у тоні цих слів їдку насмішку, відверте глузування (Олесь Донченко, І, 1956, 403); Гвоздь подивився на мене з відвертим презирством (Іван Микитенко, II, 1957, 53).
У сполуці «відверта бесіда», що його навів пан Andriy, цілком правильно вжито цього прийменника, бо він виражає почуття, прямоту, щирість (див. п.1 визначення). Прикметник «відвертий» узгоджується з імениками, що виявляють почуття, емоції, події тощо. Щодо речей, то правильніше було б, як на мене, вживати не прикметника "відвертий", а прислівника «відверто» для посилення іншого прикметника, що характеризує певний предмет: наприклад, відверто оголене тіло, відверто радикальні погляди (якщо йдеться про політичні погляди, а не про чуттєві, залицяльні
)... Звісно, можна сказати просто «оголене тіло», але з прислівником «відверто» з’являється новий нюанс, підсилюється «фарба»...
Щодо одягу, з якого розпочиналася ця тема, то може як варіант: визивний одяг (рос. – вызывающая одежда)?
