Щемящий

[Анатолій]

Щемящий — який (що) стискує (стискає, щемить и т.п.); (ноющий, тупой, мучительный, гнетущий) щемливий, щі(е)мкий, тоскний, терпкий, разг. скімлячий и скім’ячий.
щемящая боль — щемливий (щемлячий, щі(е)мкий и т. п.).

Джерело: Російсько-український словник за ред. проф. В. В. Жайворонка.

[Кувалда]

опрацював

[Ксандер]

щемящая боль також "щем".
СУМ-11
ЩЕМ, у, ч.
1. рідко. Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням.
2. перен. Відчуття неспокою, тривоги, хвилювання, збудження. Мені хочеться плакати. Я почуваю себе глибоко нещасним.. Болючий щем охоплює душу (Валентин Речмедін. Твій побратим, 1962, 54); Старенький, вигорілий на сонці жакет, в якому Поліна приїхала до міста, досі зберігав запах рідної хати. Жалісний щем взяв за серце ще дужче (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 166); Війна! Смертельна небезпека нависла над цими мирними, до болю, до душевного щему рідними полями (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 44); Він думками перекидався в Чувашію, до щему в серці відчував, що вже встиг засумувати за рідною землею, за рідним словом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 86); Сергій занімів у подиві. Ще ніколи не бачив такої ночі. Вона лилася в серце, осідала в ньому солодким щемом (Юрій Мушкетик. Чорний хліб, 1960, 14).
Том 11, стор. 580.

[Кувалда]

додано