Извиняющийся
Извиняющийся
Вибачливий, благальний (тон)
Re: Извиняющийся
Як виявилося в мові вибачливий тон може належати тому, який просить вибачення і який вибачає 
А це якось не дуже. Тре’ подумати 
АС:
3) (содержащий извинение) виба́чливий, виба́чний, проба́чний. [Написа́в виба́чного листа́ (М. Грінч.). Го́лос ти́хий, виба́чливий (Крим.)].
склонный извинять – виба́чливий. [Любо́в довготерпели́ва і виба́члива (Крим.)].
Прости́тельный – проще́нний, виба́чний, виба́чливий. [Це ще не тяжки́й гріх і проще́нний (Куліш)].
Сл.Гр.:
Виба́чний, -а, -е. Извиняющій, прощающій. Бу́дьте виба́чні. Извините, простите. Вх. Лем. 397.
СУМ:
ВИБАЧНИЙ, ачна, ачне. Який вибачає кому-небудь щось, ставиться поблажливо до когось.
Будьте вибачні — вибачте, не вважайте за провину. — Най пан будуть вибачні, — мовив з лукавою покорою один селянин (Іван Франко, II, 1951, 265); — Частуйтеся і будьте вибачними, якщо неповний лад на вдовиній бесіді буде (Леся Українка, III, 1952, 403); Несподівано господар запитав: — Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте? (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 14).
ПРОБАЧЛИВИЙ=ПОБАЧНИЙ, а, е. Здатний пробачати; вибачливий.
ВИБАЧЛИВИЙ, а, е.
1. Який виявляє поблажливість; несуворий. З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (Олесь Донченко, I, 1956, 475).
2. Який виражає прохання вибачити. Щоб загладити свою провину, вибачливим тоном промовив [Клименко]: — Справді, друже, сьогодні не можу (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 162).
А це якось не дуже. Тре’ подумати АС:
3) (содержащий извинение) виба́чливий, виба́чний, проба́чний. [Написа́в виба́чного листа́ (М. Грінч.). Го́лос ти́хий, виба́чливий (Крим.)].
склонный извинять – виба́чливий. [Любо́в довготерпели́ва і виба́члива (Крим.)].
Прости́тельный – проще́нний, виба́чний, виба́чливий. [Це ще не тяжки́й гріх і проще́нний (Куліш)].
Сл.Гр.:
Виба́чний, -а, -е. Извиняющій, прощающій. Бу́дьте виба́чні. Извините, простите. Вх. Лем. 397.
СУМ:
ВИБАЧНИЙ, ачна, ачне. Який вибачає кому-небудь щось, ставиться поблажливо до когось.
Будьте вибачні — вибачте, не вважайте за провину. — Най пан будуть вибачні, — мовив з лукавою покорою один селянин (Іван Франко, II, 1951, 265); — Частуйтеся і будьте вибачними, якщо неповний лад на вдовиній бесіді буде (Леся Українка, III, 1952, 403); Несподівано господар запитав: — Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте? (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 14).
ПРОБАЧЛИВИЙ=ПОБАЧНИЙ, а, е. Здатний пробачати; вибачливий.
ВИБАЧЛИВИЙ, а, е.
1. Який виявляє поблажливість; несуворий. З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (Олесь Донченко, I, 1956, 475).
2. Який виражає прохання вибачити. Щоб загладити свою провину, вибачливим тоном промовив [Клименко]: — Справді, друже, сьогодні не можу (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 162).