Самобранка

[Анатолій]

Самобранка фолк. — самобранка*.
скатерть-самобранка — скатертина-самобранка*, скатерка-самобранка**, скатерть-самобранка***;
самобраннная скатерть — скатертина-самобранка*, скатерка-самобранка**, скатерть-самобранка***.

* — Російсько-український словник за ред. проф. В. В. Жайворонка.
** — Казка.
*** — Тлумачний словник.

[краєзнавець]

А вас не бентежить, що бранка українською - це полонянка? І, відповідно, слово самобранка - можна розуміти як жінка, яка сама себе утримує в неволі. У схимі, наприклад.
Скатерть-самобранка - це скатертина, при розстиланні якої на ній самі зявляються наїдки і напитки.
То може це скатертина-годувальниця?

[Анатолій]

А вас не бентежить, що бранка українською - це полонянка? І, відповідно, слово самобранка - можна розуміти як жінка, яка сама себе утримує в неволі. У схимі, наприклад.
Скатерть-самобранка - це скатертина, при розстиланні якої на ній самі зявляються наїдки і напитки.
То може це скатертина-годувальниця?

Якщо це не бентежило наших пращурів, які створювали казки, то чому це має бентежити мене? Чи ви вважаєте, що українці лише недавно таке слово запозичили? Та й з такою "народною" етимологією далеко не заїдеш. Бо можна сказати, що, наприклад, "самовладний" — це не той, який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти, а хто сам собою володіє.

[краєзнавець]

[quote="Анатолій] Якщо це не бентежило наших пращурів, які створювали казки, то чому це має бентежити мене? [/quote]

А хіба ті наші пращури, що створювали казки, говорили сьогоднішньою чи хоча б близькою до сьогоднішньої мовою?
Згадайте "Слово о полку Ігореве". Його без перекладу вже далеко не кожен розуміє.
В мові тих наших пращурів слів бранець чи бранка, можливо, й не було.
Я не наполягаю на своїй пропозиції, вона, можливо, не досить обгрунтована.
Але й Ваш аргумент, погодьтеся, не зовсім коректний.

[Анатолій]

[quote="Анатолій] Якщо це не бентежило наших пращурів, які створювали казки, то чому це має бентежити мене?

А хіба ті наші пращури, що створювали казки, говорили сьогоднішньою чи хоча б близькою до сьогоднішньої мовою?
Згадайте "Слово о полку Ігореве". Його без перекладу вже далеко не кожен розуміє.
В мові тих наших пращурів слів бранець чи бранка, можливо, й не було.
Я не наполягаю на своїй пропозиції, вона, можливо, не досить обгрунтована.
Але й Ваш аргумент, погодьтеся, не зовсім коректний.[/quote][/quote]
"Слово о полку Ігоревім" написано не повністю народною живою мовою. Але до чого тут "Слово…"? Чи варто відмовлятися від давніх слів лише тому, що тепер вони можуть наштовхувати на якусь іншу етимологію. До того ж чи не всі словники подають слова "бранець", "бранка" з позначкою народно-поетичне, тож слово, вочевидь, давнє. Та й слово "брань" як синонім до "війна", "битва" давнє. Чи не так? І щось мене наштовхує на думку, що "брань" (а з ним і похідні "бнанець", "бранка") — з церковнослов’янської мови, а не з народної живої.

[краєзнавець]

"Слово о полку Ігоревім" написано не повністю народною живою мовою. І щось мене наштовхує на думку, що "брань" (а з ним і похідні "бнанець", "бранка") — з церковнослов’янської мови, а не з народної живої.

1. А звідки нам знати живою чи не живою мовою написано "Слово"? Ні підтвердити, ні спростувати цього не можна. Адже Грінченків або Далів, які б склали словники тодішньої живої мови, не знайшлося. Отож і доводиться орієнтуватися на літописи та "Слово".
Звичайно, літературні твори живою мовою, як правило, не пишуться. Однак є й винятки, як "Енеїда" Котляревського. Вона написана мовою, дуже близькою до тієї, що й сьогодні широко вживається на Полтавщині.
2.Церковно-слов"янську знають тільки ті, хто її спеціально вивчав у православних семінаріях та академіях, або вузькі спеціалісти-філологи. Слово ж бранець відомо далеко поза цим вузьким колом осіб. Ми знаємо його як не з живого мовлення, то з художньої літератури, і то не з давньої.
Та менше з тим - самобранка так самобранка.
Я тільки висловив сумнів.

[Анатолій]

1. А звідки нам знати живою чи не живою мовою написано "Слово"? Ні підтвердити, ні спростувати цього не можна. Адже Грінченків або Далів, які б склали словники тодішньої живої мови, не знайшлося. Отож і доводиться орієнтуватися на літописи та "Слово".
Звичайно, літературні твори живою мовою, як правило, не пишуться. Однак є й винятки, як "Енеїда" Котляревського. Вона написана мовою, дуже близькою до тієї, що й сьогодні широко вживається на Полтавщині.

Ну, власне порівняльна лінгвістика й займається цими прадлемами. Достеменно не відомо, якою саме була жива мова того часу. Як з якихось же причин вважається, що "Слово…" написане не повністю живою мовою.

2.Церковно-слов"янську знають тільки ті, хто її спеціально вивчав у православних семінаріях та академіях, або вузькі спеціалісти-філологи. Слово ж бранець відомо далеко поза цим вузьким колом осіб. Ми знаємо його як не з живого мовлення, то з художньої літератури, і то не з давньої.

Не зовсім розумію, що з того, що церковнослов’янську знають тільки ті, хто її спеціально вивчав? Хіба це значить, що слів церковнослов’янського походження в українській мові немає. Зовсім не всі вболівальники знають англійську мову, але словами "футбол", "рефері", "офсайд", "хавбек", "голкіпер" користують часто.

[краєзнавець]

Мова формувалася так довго, тисячоліттями, що вже далеко не завжди можна визначити, звідки яке слово до неї прийшло. Та, власне ВСІ слова різними шляхами до неї прийшли. Чим слово бранець, якщо воно справді з церковно-словянської, гірше за слово мати, яке з санскриту?

[Анатолій]

Мова формувалася так довго, тисячоліттями, що вже далеко не завжди можна визначити, звідки яке слово до неї прийшло. Та, власне ВСІ слова різними шляхами до неї прийшли. Чим слово бранець, якщо воно справді з церковно-словянської, гірше за слово мати, яке з санскриту?

Нічим не гірше і не краще. Просто кажу, що слово «самобранка» — фольклорне й створено з живої жови, а «брань», «бранець», «бранка» — з церковнослов’янської, якою прості люди, що створювали казки, не користувалися. Тож їх в принципі не могло збентежити друга частина слова (-бранка), то чому ж вона має бентежити нас, тим паче, що нині частіше послуговуються словами «полонянка», «полонена».

І ще: з чого ви вирішили, що слово «мати» прийшло до нас із санскриту?

[краєзнавець]

Просто кажу, що слово «самобранка» — фольклорне й створено з живої жови, а «брань», «бранець», «бранка» — з церковнослов’янської, якою прості люди, що створювали казки, не користувалися.
І ще: з чого ви вирішили, що слово «мати» прийшло до нас із санскриту?

Я не думаю, знаю, бо цікавився і читав про те, що основоположні слова, як мати, батько, син, дочка, сестра, брат тощо прийшли в українську - та, власне, у всі словянські, германські, романські мови саме з санскриту. Просто протягом тривалого часу в мовах різних народів вони модифікувалися. Але й тепер можна доволі легко переконатися, що всі ці слова у різних мовах мають однакові корені.
Мати - мать - matka - mutter - моther...
Cестра - sister
брат - brother
син - son
дочка - daughter/
На жаль, не будучи поліглотом, не можу для кожного випадку будувати достатньо довгі ланцюжки.