Стоить
-
Наталя
Re: Стоить
...або вартувати життя.Анатолій писав:Это может стоить жизни — це може коштувати життя???
Але бачу, що цей вислів у словнику вже є.
это стоило ему жизни – це коштувало йому життя
-
Olesya_Gomin
- Повідомлень: 698
- З нами з: П'ят серпня 31, 2012 2:49 pm
Стоить
Стоить своих денег-?
Думаю, буквально перекладати не варто, а як тоді? Бути вартим своєї ціни?
Думаю, буквально перекладати не варто, а як тоді? Бути вартим своєї ціни?
Re: Стоить
гріш ціна (зі запереченням вартости), вартний
вартний (ССУМ) 2т Бурачок
—————————————————————————————
ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); - Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, - вимагали колгоспниці. - Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); - Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); - Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький).
гі́дний
-а, -е.
1) Який заслуговує або вартий чого-небудь.
2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця України, 1958, 41); // Ділком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця (Олесь Донченко, V, 1957, 517). Гідним чином — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Юрій Яновський, I, 1958, 433).
3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга... коли гідний друг, Коли зумів спокутувать провину (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся. Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Павло Тичина, II, 1957, 117).
до вартости:
гідний
ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ), ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ), ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙ розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПОРЯ́ДНИЙ розм., ЛЕ́ПСЬКИЙ розм., ВА́ЖНИЙ розм., ВАЖНЮ́ЩИЙ підсил. розм., ДОБРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ГОДЯ́ЩИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ПРЕХОРО́ШИЙ підсил. розм., ПРЕГА́РНИЙ підсил. розм., НА СЛА́ВУ розм., БРА́ВИЙ діал., ФА́ЙНИЙ діал.
вартний (ССУМ) 2т Бурачок
—————————————————————————————
ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); - Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, - вимагали колгоспниці. - Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); - Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); - Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький).
гі́дний
-а, -е.
1) Який заслуговує або вартий чого-небудь.
2. Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний. Наша республіка [Українська] займає гідне місце на міжнародній арені (Визначні місця України, 1958, 41); // Ділком відповідний у даному випадку; потрібний. Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця (Олесь Донченко, V, 1957, 517). Гідним чином — належно. Таку великодушність було гідним чином віддячено, і малюк дістав дозвіл шарпнути за дротинку гудка, власноручно прогусти (Юрій Яновський, I, 1958, 433).
3. Такий, що має високі позитивні якості; достойний. — Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] бог навернув, — говорить [Максимиха] спроквола (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 191); [Коренєв:] Навчись прощати заради друга... коли гідний друг, Коли зумів спокутувать провину (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 403); Озернилось, як колосся. Стало бойове і гідне — Слово наше рідне! (Павло Тичина, II, 1957, 117).
до вартости:
гідний
ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ), ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ), ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙ розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПОРЯ́ДНИЙ розм., ЛЕ́ПСЬКИЙ розм., ВА́ЖНИЙ розм., ВАЖНЮ́ЩИЙ підсил. розм., ДОБРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ГОДЯ́ЩИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ПРЕХОРО́ШИЙ підсил. розм., ПРЕГА́РНИЙ підсил. розм., НА СЛА́ВУ розм., БРА́ВИЙ діал., ФА́ЙНИЙ діал.