Суржик
Додано: Чет березня 13, 2014 5:56 pm
Суржик, чол.
1. -у. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; те ж саме, що й суржанка, суржанок, суріпиця, суропка.
[1. — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Костянтин Гордієнко, «Листи»]
// Борошно з такої суміші.
[1. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці (Словар Грінченка).]
// Борошняний виріб з такої суміші.
[Найпоширеніший вид хліба (в середньовічній Англії. — Ред.), «суржик» («maslin») випікався із суміші озимої пшениці з житом (з інтернету).]
2.-у. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова; мовний покруч.
[1. Наприклад, у багатьох населених пунктах розмовляють «суржиком» — мовою, яка є сумішшю кількох мов (Вікторія Батейко, з інтернету). 2. У «Хроніці міста Ярополя» автор широко вживає так званий суржик, часто вдається до мови, стилізованої під старовинний літопис (журнал «Всесвіт», 1972 р.).]
// Без уточнення — переважно щодо українсько-російського суржику.
[1. Недобре, коли людина, не знаючи гаразд української чи російської мови або тої й тої, плутає обидві ці мови, перемішує їхні слова, відмінює слова однієї мови за граматичними вимогами другої, бере якийсь притаманний саме цій мові вислів і живосилом тягне його в іншу мову, оминаючи традиції класичної літератури й живу народну мову. Так створюється мовний покруч чи, як кажуть у нас, на Україні, суржик (Борис Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо»). 2. Суржик неможливо внормувати, неможливо скласти його граматики — він такий самий безформний, як і сутність обивательської натури. Звідси і суто плебейське — прагматичне і функціоналістичне, чи інструментальне уявлення про мову лише як засіб комунікації... Суржик — це неповномовність. Це брак стилю. Це брак внутрішнього вертикального начала в людині (Ірина Фаріон, «Мовна норма: знищення, пошук, віднова»). 3.Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову... («Антисуржик», за заг. редакцією Олександри Сербенської). 4. Досить згадати бодай білоруський аналог суржику – «трасянку», де до початку дев’яностих незмивні плями білоруськості навіть у мовленні селян лишилися хіба у фонетиці (з інтернету).]
3. -а. Людина мішаної раси.
[Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села (Словар Грінченка).]
1. -у. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; те ж саме, що й суржанка, суржанок, суріпиця, суропка.
[1. — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Костянтин Гордієнко, «Листи»]
// Борошно з такої суміші.
[1. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці (Словар Грінченка).]
// Борошняний виріб з такої суміші.
[Найпоширеніший вид хліба (в середньовічній Англії. — Ред.), «суржик» («maslin») випікався із суміші озимої пшениці з житом (з інтернету).]
2.-у. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова; мовний покруч.
[1. Наприклад, у багатьох населених пунктах розмовляють «суржиком» — мовою, яка є сумішшю кількох мов (Вікторія Батейко, з інтернету). 2. У «Хроніці міста Ярополя» автор широко вживає так званий суржик, часто вдається до мови, стилізованої під старовинний літопис (журнал «Всесвіт», 1972 р.).]
// Без уточнення — переважно щодо українсько-російського суржику.
[1. Недобре, коли людина, не знаючи гаразд української чи російської мови або тої й тої, плутає обидві ці мови, перемішує їхні слова, відмінює слова однієї мови за граматичними вимогами другої, бере якийсь притаманний саме цій мові вислів і живосилом тягне його в іншу мову, оминаючи традиції класичної літератури й живу народну мову. Так створюється мовний покруч чи, як кажуть у нас, на Україні, суржик (Борис Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо»). 2. Суржик неможливо внормувати, неможливо скласти його граматики — він такий самий безформний, як і сутність обивательської натури. Звідси і суто плебейське — прагматичне і функціоналістичне, чи інструментальне уявлення про мову лише як засіб комунікації... Суржик — це неповномовність. Це брак стилю. Це брак внутрішнього вертикального начала в людині (Ірина Фаріон, «Мовна норма: знищення, пошук, віднова»). 3.Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову... («Антисуржик», за заг. редакцією Олександри Сербенської). 4. Досить згадати бодай білоруський аналог суржику – «трасянку», де до початку дев’яностих незмивні плями білоруськості навіть у мовленні селян лишилися хіба у фонетиці (з інтернету).]
3. -а. Людина мішаної раси.
[Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села (Словар Грінченка).]
