Довільний, за Грінченком:
Дові́льний (-ній), -а (-я), -е (-є).
1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. НВолын. у.
2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк.
3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у.
4) Произвольный.
За СУМ:
ДОВІЛЬНИЙ, а, е.
1. Нічим не обмежений.
2. Який виникає, здійснюється за власним бажанням.
3. Який не випливає з чого-небудь; необґрунтований, позбавлений аргументації.
4. рідко. Те саме, що достатній.
Догові́рний, -а, -е. Заключающійся въ договорѣ, причитающійся по договору.
Обумовлений договором.
Тому, як на мене, договірні ціни - це ціни, встановлені в результаті домовленості: на базарі чи через укладання контракту.
Довільні ціни - які-завгодно, виходячи суто з бажання продавця, необґрунтовані. Позаяк вони які-завгодно, то теоретично охоплюють і проміжок "договірних цін", але договірна ціна передбачає участь у її встановленні щонайменше 2 сторін, тоді як "довільна ціна" залежить від бажання того, хто її встановлює. Як в совєтському анекдоті про півня [звичайна базарна ціна якого була декілька рублів]: — По чім півень? — 100 рублів. — А чого так дорого?!
— Та знаю, що дорого, але дуже гроші потрібні.
