r2u.org.ua / e2u.org.ua

I. Яд, я́ду, чол.
1. заст., діял. Те ж саме, що й отру́та.
[Гадючий яд він виссав лиходійством (Пантелеймон Куліш).]
2. (Datura stramonium L.) Дурман звичайний.
[Див. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Ю. Кобів.]
3. (Galium verum L.) Підмаренник справжній.
[Див. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Ю. Кобів.]

II. Яд, я́да, чол. Указка, що використовується для читання Тори.
[Подовгастий стрижень «яда» закінчувався стилізованим зображенням руки з витягнутим вказівним пальцем (Олександр Ляшенко, «Збірка єврейського художнього металу у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України»).]

Я б усі значення, крім другого, розглядала в межах одного слова, адже вони семантично пов'язані. До речі, не впевнена щодо закінчення -а у 3-му і 4-му значенні. Чи є приклади вжитку?

Згоден, у 3-му й 4-му значенні закінчення -у.
Поправив статтю. Ще б приклад до яда як указки знайти...