Загалом так стосовно «вузу», але й з «вишем» є одна проблемка
. Справді, від початку відповідником до російського «вузу» був «виш». В 30-х з ним «розібралися», але на початку 90-х в «Російсько-українському словнику», здається Олійника, вже «виш» йшов першим відповідником до «вузу», а другим був сам «вуз». В Законі про вищу освіту нема ні «вузу» ні «вишу». Найчастіше використовують абревіятуру ВНЗ (не дуже зручну). Професор А.Свідзинський пропонує новотвір «вназ» (як на мене, невдалий). У Жайворонка в «Російсько-українському словнику» (рекомендація від Ін-ту мовознавства НАНУ) стаття вже така: «вуз (высшее учебное заведение)
устарев. вуз, -у (вищий навчальний (
разг. учбовий заклад), виш, -у (вища школа)…» Попри супровід словами
устаревшее, разговорное на перше місце поставили «вуз», усвідомлюючи згадану вище незугарність, але й водночас й те, що, на жаль, «виш» не «пішов» в маси (хоча медії його вживають, і здається, частота зростає). До речі, до «вишу» радить повернутися і О.Пономарів в своїй «Культурі слова».
Яка ж проблемка з «вишем». Незрозуміло, чому тут маємо ступенювання прикметника, тобто, чому замість логічного «початкова, середня, висока» освіта маємо «початкова, середня, вища», адже «вища» була б логічна в ряду «нижча, середня, вища». Тут було б цікаво з’ясувати, як в інших слов’янських мовах, а також в романо-германських. Хоча загалом, це все ж не проблема, а проблемка. А також як в інших мовах з перекладом «довузовского».
Але є й проблема
. Слово «підготовка» не менш «гарне» в українській, ніж «вуз». У нас таких слів на -овка взагалі може з десяток (головка, коновка, московка тощо) і вони не віддієслівні. АС дає відповідники "готування, підготування". Інші словники пропонують ще "підготова". Поки найкращим відповідником бачу довишівська (доуніверситетська) підготова. Доуніверситетська — бо практично навчальних інститутів й академій не залишилось
