„Негомоґенний дискурс” як мірило української „патріотичности

[Max]

Днями спілкувався в соціальних мережах із редакцією одного суспільно-політичного часопису, який нехтує загальноприйнятими правилами українського правопису і послуговується своїми власними. Пояснюють це тим, що редакція принципово проти „гомоґенного дискурсу” – тобто проти єдиної позиції української громади з найважливіших питань сьогодення, навіть з огляду на війну.
Мені видалася показовою лексика опонентів. Наприклад, уживання слова „гомоґенний”, причому з літерою „ґ”. З одного боку, це слово грецького походження, де буквосполучення „γε” читається як „є”. Немає звука [g] перед „е” ні в англійській, ні в романських мовах. Зате є в російській. Відтак виходить, що копіювати російську вимову, навіть якщо це порушує норми української орфоепії – суперпатріотично?
А з іншого боку, це слово означає не що інше, як ‘однорідний’. У російській мові віддають перевагу запозиченому слову, тому що від „однородный” неможливо утворити похідні лексеми, які означають „гомогенизировать”, „гомогенизированный”, „гомогенизация”. Українська мова має більш розвинені словотвірні засоби і здатна утворити відповідні слова з національного кореня: „зодноріднювати”, „зодноріднений”, „зодноріднення”. Мені видається також, що вживання прикметника „гомогенний” щодо дискурсу є надто вільним застосуванням метафоричного засобу висловлення думки.
На мій погляд, уживання запозичень – та ще й у такій формі, як „гомоґенний” – свідчить про фонетичну та граматичну прив’язаність наших „найзапекліших” патріотів до російської мови. І саме такого способу мислення нам слід позбуватися. І виробляти своє власне мислення: не проамериканське, на пропольське, не проросійське, а саме українське.
А що думає шановне товариство з цього приводу?

[sikemo]

бачите, згомоґенізування з собачою, російською мовою, у дискурсі дописувача теми, виникає лише з його уявлень, а не якоїсь передісторії питання, чи інших супозицій комуніката, коїм виступає журнал [часопис, денник].
---
мої рефлексії на оте -ґенізований инші. Я раз поспитав знайому грецьку заробітчанку, та й перепитував не раз, то вона все стверджувала, що ота ґамма читається як ґ. Хоч, за літературними джерелами. не мало б, мало б бути г. Але все їдно, йму віри…
---
тт, дотримуюсь думки, що прив'язувати все можна, але не все потрібно