Юрій Шевчук – про двомовність, або...
Додано: Нед червня 07, 2015 10:00 am
Юрій Шевчук – про двомовність,
або щодо концепції закоркування мови Колумбійським „диялектом”
(враження від лекції Юрія Шевчука в НаУКМА 02.06.2015)
«Правопис не повинен воювати з мовою і накидати їй те, що їй чуже»
Юрій Шевельов
Велика подяка проф. Ларисі Терентіївні Масенко за запрошення пана Юрія Шевчука, який викладає в Колумбійському університеті Нью-Йорка (тому самому, де раніше працював славнозвісний Юрій Шевельов) і пише підручники з української для іноземців, прочитати у Києво-Могилянській академії лекцію про українсько-російську двомовність. Такі зустрічі корисні насамперед тому, що дають змогу з’ясувати погляди українців із різних куточків світу на нагальні проблеми існування й розвитку української мови, виробити ефективну стратегію й тактику виживання української мови за сучасних обставин, критично переоцінити деякі, здавалося б, очевидні твердження.
Лектор цікавий, уміє сподобатись аудиторії. Але, віддаючи належне ораторському хисту й принциповій патріотичній позиції доповідача, не можна обійти увагою й окремі недоліки його виступу.
Насамперед, прикре враження справляє мовлення пана Юрія, рясно заправлене суржиком. Ось деякі приклади з його виступу: „поїхав до Нью-Йорку”, „мова – поляризуюча проблема”, „це не веде до зникнення проблеми”, „кращого терміну”, „признаюся, що я маю слабість до мого попередника”, „по відношенню до українства”, „ґенерують”, „видумали”, „безкінечними пасивними зворотами”, „я маю два томи позовів”, „українські суди не в стані захистити” тощо. Можливо, такий рівень володіння українською достатній для викладача Колумбійського університету і автора підручників української для іноземців, але в українських навчальних закладах – а в Могилянці й поготів – мовні стандарти куди вищі.
На тлі цього суржику не особливо коректними видалися голослівні закиди лектора на адресу мовознавців Українського мовно-інформаційного фонду НАН України (УМІФ) щодо їхнього нібито недостатнього вживання української мови. Усе не так трагічно, пане Юрію. Російську мову можна почути хіба що від технічних співробітників УМІФ, а мовознавці послуговуються виключно українською. Надто різко прозвучали звинувачення пана Юрія на адресу укладачів сучасного Словника української мови, який буцімто „продовжує русифікацію” і не є науковим. По-перше, така запекла критика повинна базуватися на фактах і доказах, а не на емоціях. По-друге, наукова етика вимагає, щоб робити це в присутності опонентів. А правда життя така, що Україні дуже бракує кваліфікованих мовознавців, які вміють ефективно працювати в сучасній віртуальній лексикографічній лабораторії, де відбувається робота над словником.
Подеколи здавалося, що шановний доповідач спирається на факти принаймні 20-30-річної давнини. Зокрема, його теза про те, що українська термінологія буцімто розвивається за російськими схемами, застаріла ще в 90-х роках минулого століття. Звідтоді з’явилося немало праць, які свідчать про потужний розвиток вітчизняної термінології, яка торує свій власний шлях – див. [1-16] – і якщо тут щось і заважає, то насамперед не „російські схеми”. Наприклад, словотвірні можливості української мови дозволяють уживати питомі терміни там, де в російській змушені вдаватися до запозичень: зокрема, рос. „варизонный полупроводник” (від англ. variable zone) варто перекладати як „зміннозонний напівпровідник” [3; 14]. До того ж, українські віддієслівні іменники здатні описати якість дії значно точніше, ніж російські: наприклад, російському терміну „отклонение” відповідають чотири українських – відхил (явище), відхилення (короткочасна чи разова дія), відхиляння (тривала дія), відхилювання (повторювана дія) [5; 14]. Тому страхи заокеанського гостя з приводу того, що українська фахова мова „недостатньо витончена”, нагадують відомий вірш про сто вовків.
Схоже, заокеанська діаспора слабко уявляє сучасний стан української наукової термінології. І це доволі дивно з огляду на те, що в США існує Американське фізичне товариство, де особливу активність проявляють етнічні українці, а в Канаді функціонує термінологічний центр. Невже дотримуються гасла „чукча не читатель, чукча писатель”?
Навіть приклад із вершковим маслом не видається сьогодні однозначно вдалим. Пан Юрій спитав у залу, як перекласти з російської „сливочное масло”. Коли кілька студенток відповіли: „вершкове масло”, доповідач не зміг стримати гордо-поблажливої посмішки. Мовляв, ось він, приклад зросійщення. Адже в російській мові додають прикметник для того лише, щоб відрізнити масло від олії.
Але ось що спадає на думку. У 90-х роках минулого століття можна було б цілком погодитися з тим, що означення „вершкове” тут зайве. Та реалії сьогодення такі, що на прилавках України повно виробів, які називають маслом, але які не є маслом у повному розумінні цього слова. Тому знову актуальним виявляється словосполучення „вершкове масло” на позначення справжнього масла, зробленого зі справжніх вершків.
Важко сприймати всерйоз рекомендації пана Юрія вживати вираз „потрапити у корок” замість „потрапити у пробку”. Справа в тому, що основне значення слова „корок” – це матеріал, який добувають із коркового дерева. І роблять із цього матеріалу багато корисних речей, насамперед рятувальні засоби. Уживання цього терміна у вузькому значенні „пробка” – це вияв метафори, і вживається він у цьому значенні лише на позначення коркової пробки для пляшки. А ще є пробки в електричних лічильниках, у контейнерах, навіть у вухах... Іншими словами, термін „пробка” має значно більшу вживаність і значно розвиненішу семантику, ніж „корок” у цьому ж значенні. Колумбійсько-ньюйоркський гість пропонує вдруге метафоризувати слово „корок” (тобто зробити метафору з метафори), ігноруючи розвинене семантичне поле слова „пробка”. Мабуть, не варто забувати про міру і про гасло „не нашкодь”.
Подивував лектор і своїми фонетичними міркуваннями: „звук [и] є таким самим, як і в англійському слові mister”, „англійська літера “h” відтворюється українською „г”. Виявляється, він нічого не чув про дослідження автора цих рядків за програмою Фулбрайта, які показали, зокрема, що за своїми акустичними характеристиками англійський звук [І] подібний до українського [і], а англійський [h] – до українського [х] (див. [17-22]). Автор поцікавився в доповідача, чому той наполягає на відповідності „h” – „г”, якщо у працях відомих фонетистів, зокрема Петера Ладефогеда [23] і Кеннета Стівенса [24], звук [h] класифікують як глухий – а отже, відповідний українському [х]. Відповідь була неперевершеною: „У нас така концепція”. Отже, в Колумбійському університеті дотримуються концепції, яка ігнорує мовні факти і результати досліджень провідних фахівців. На нашу думку, такий підхід прийнятний для релігійної секти, але не для знаного в світі навчально-наукового закладу.
Погодьмося, що у нас із паном Юрієм різні думки щодо лексики, фонетики та граматики української мови. І при цьому поглядам шановного гостя, як нам видається, бракує наукової аргументації.
Здавалось би, послідовники і наступники такого визначного мовознавця, як Юрій Шевельов, мусили би продовжувати його науковий підхід до мовних питань. Принаймні прислухатися до його слів, винесених в епіграф. Інакше на думку спадають слова іншого нашого класика – Тараса Шевченка. Про славних прадідів великих…
Література
1. Вакуленко М. О. Тлумачний словник із фізики : [6644 статті] / М. О. Вакуленко, О. В. Вакуленко. – К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 767 с. http://www.twirpx.com/file/267260/
2. Вакуленко М. О. Сучасні проблеми термінології та української наукової термінографії. – Київ: Видавн.-поліграф. центр ”Київський університет”, 2009. – 64 с. http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vmunt.pdf http://www.twirpx.com/files/languages/ukrainian/ http://www.twirpx.com/file/267266/
3. Вакуленко М. О. Розвиток терміносистем і термінотворення / Максим Олегович Вакуленко // Українська мова, № 1, 2010. – С. 88–93. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37675 [09.06.2015] http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Ukrm_2010_1_11.pdf [09.06.2015] http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/han ... sequence=1 [09.06.2015]
4. Вакуленко М. О. Проблеми сучасної стандартизації запозичених і питомих українських термінів // Наук. вісн. Волинського нац. ун ту імені Лесі Українки. Філологічні науки : Мовознавство. – Луцьк, 2010. – № 9. – 407 с. – С. 343–347.
5. Вакуленко М. О. Проблеми вживання віддієслівних іменників в українській науковій мові / Максим Олегович Вакуленко // Studia Linguistica: Зб. наук. праць до 80-річного ювілею професора Нікітіної Фіонілли Олексіївни, вип. 4. – К. : Видавн.-поліграф. центр „Київський університет”, 2010. – 559 с. – С. 353–359. http://www.philology.kiev.ua/php/4/7/St ... 53_359.pdf [09.06.2015]
6. Вакуленко М. О. Проблеми узгодження вітчизняних стандартів наукової етики з міжнародними в галузі української транслітерації // Україна і світ: прагнення змін : Монографія / Відп. ред. Наталія Висоцька. – К. : Дух і літера, 2010. – 448 с. – С. 268 278.
7. Вакуленко М. О. Українська термінологія: трагедії та фарси / Максим Олегович Вакуленко // Мовні і концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ „Київський університет”, 2010. – Вип. 32. – 528 с. – С. 86–91.
8. Вакуленко М. О. Сучасні проблеми та фатальні чинники стандартизації української термінології / Максим Олегович Вакуленко // Мова і культура. (Науковий журнал). – К. : ВД Дмитра Бураго, 2010. – Випуск 13. – Том VІІ (143). – 408 с. – С. 75–81.
9. Вакуленко М. О. Термін і термінологія: сучасні уявлення та концепції / Максим Олегович Вакуленко // Слово и словарь. Vocabium et vocabularium : сб. науч. трудов по лексикографии. Вып. 12 / под ред. В. В. Дубичинского и Т. Ройтера. – Харьков : Видавництво «Підручник НТУ „ХПІ”», 2011. – 230 с. [Wort und Woerterbuch. Vocabium et vocabularium. Band 12: Aktuelle Probleme der Lexikographie / Herausgegeben von Volodymyr Dubichynskyi und Tilmann Reuther. – Charkiv : Verlag “Lehrbuch NTU “ChPI””, 2011. – 230 S.] – С. 140 145. http://uapryal.com.ua/wp-content/upload ... Hast-2.pdf [25.03.2014]
10. Вакуленко М. О. Семантичні особливості вживання українських паронімів і псевдосинонімів у контексті перекладу російських фахових термінів / Максим Олегович Вакуленко // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті академіка Леоніда Булаховського: Зб. наук. пр. – Вип. 15. – К. : Видавн.-поліграф. центр „Київський університет”, 2011. – 468 с. – С. 24–37. file:///C:/Documents%20and%20Settings/Maxim/My%20Documents/Downloads/kdsm_2011_15_6.pdf [09.06.2015]
11. Вакуленко М. О. Особливості семантики паронімів і псевдосинонімів у науковому стилі української мови // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. – Серія „Філологія”. – К. : Видавн. центр КНЛУ, 2011. – Т. 14, № 2. – С. 31–46. http://www.stattionline.org.ua/filologi ... -movi.html [09.06.2015]
12. Вакуленко М. О. Проблеми вживання українських паронімів і псевдосинонімів при перекладі російських фахових термінів // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. – Серія „Міжмовна та міжкультурна комунікація”. – К. : Видавн. центр КНЛУ, 2012. – Т. 2, № 1. – С. 36–44.
13. Вакуленко М. О. Методологічні засади вивчення наукової термінології / М. О. Вакуленко // Термінологічний вісник : Збірник наук. праць / Відп. ред. В. Л. Іващенко. – К. : Інститут української мови НАНУ, 2013. – Вип. 2 (2). – 207 с. – С. 16–21. . http://term-visnyk.net/upload/iblock/77 ... ulenko.pdf [09.06.2015]
14. Вакуленко М. Лексичні та морфологічні особливості українського термінотворення на тлі інших мов / Максим Олегович Вакуленко // Українська наукова термінологія : м-ли наук.-практ. конф. [“Українська наукова термінологія. Фізико-математичні та технічні науки”], (06 грудня 2013 р.). – К. : НВП „Вид во „Наукова думка” НАН України, 2014. – 175 с. – С. 44–66.
15. Vakulenko, Maksym. 2013-2014. Term and terminology: basic approaches, definitions, and investigation methods (Easterm-European perspective). - Terminology Science & Research vol. 24: 12-28. https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [08.06.2015]
16. Vakulenko, Maksym, and Kateryna Meljnyk. 2013-2014. Term properties and modern terminological systems development. - Terminology Science & Research vol. 24: 29-38.
https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [08.06.2015]
17. Вакуленко М. Етимологічні, семантичні та фонетичні аспекти вживання літер „ґ”, „г” і „х” у запозичених термінолексемах / Максим Олегович Вакуленко // Українська наукова термінологія : зб. матеріалів наук.-практ. конф. [“Українська наукова термінологія. Суспільні та гуманітарні науки” № 3], (12 листопада 2010 р.). – К. : НВП „Вид во „Наукова думка” НАН України, 2010. – 311 с. – С. 77–87.
18. Вакуленко М. Акустичний підхід до проблеми відтворення англійського звука [h] в українській мові // Наукові записки. – Випуск 89 (4). – Серія: Філологічні науки (мовознавство) : У 5 ч. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – 364 с. – С. 290–295. http://www.twirpx.com/files/languages/ukrainian/ http://www.twirpx.com/file/267261/ nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/Nz/89_4/Zmist.htm
19. Вакуленко М. О. Акустичні характеристики та інваріанти українських приголосних // Вісник Луганського нац. ун ту імені Тараса Шевченка. Філологічні науки : Збірник наукових праць. – Частина ІІ. – Луганськ, 2010. – № 13 (200). – 352 с. – С. 64–81. http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bi ... &chapter=1 [09.06.2015]
20. Вакуленко М. О. Наукові засади вживання українських літер „ґ”, „г” та „х” у запозичених словах // Вісник Київського лінгвістичного університету. – Серія „Філологія”. – К. : Видавн. центр КНЛУ, 2010. – Т. 13, № 2. – С. 12–18. http://www.stattionline.org.ua/filologi ... lovax.html [09.06.2015]
21. Вакуленко М. О. Правописна традиція українських фонем /ґ/, /г/ та /х/ / Максим Олегович Вакуленко // Мовні і концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ „Київський університет”, 2011. – Вип. 33. – 428 с. – С. 110–114. http://www.philology.kiev.ua/library/za ... 10_114.pdf [09.06.2015]
22. Вакуленко Максим. Реалізація наукового підходу щодо вживання „ґ”, „г” та „х” в новозапозичених словах / Максим Вакуленко // Діалог мов – діалог культур. Україна і світ. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції з україністики. Мюнхен, 3 6 листопада 2011 року, KUBON & SAGNER, Мюнхен, 2012. – 475 с. – С. 34 42.
23. Ladefoged, P. A Course in Phonetics / University of California. 1975. – 196 p.
24. Stevens, K. N. Acoustic Phonetics. – Cambridge : MIT Press, 1998. – 607 p.
або щодо концепції закоркування мови Колумбійським „диялектом”
(враження від лекції Юрія Шевчука в НаУКМА 02.06.2015)
«Правопис не повинен воювати з мовою і накидати їй те, що їй чуже»
Юрій Шевельов
Велика подяка проф. Ларисі Терентіївні Масенко за запрошення пана Юрія Шевчука, який викладає в Колумбійському університеті Нью-Йорка (тому самому, де раніше працював славнозвісний Юрій Шевельов) і пише підручники з української для іноземців, прочитати у Києво-Могилянській академії лекцію про українсько-російську двомовність. Такі зустрічі корисні насамперед тому, що дають змогу з’ясувати погляди українців із різних куточків світу на нагальні проблеми існування й розвитку української мови, виробити ефективну стратегію й тактику виживання української мови за сучасних обставин, критично переоцінити деякі, здавалося б, очевидні твердження.
Лектор цікавий, уміє сподобатись аудиторії. Але, віддаючи належне ораторському хисту й принциповій патріотичній позиції доповідача, не можна обійти увагою й окремі недоліки його виступу.
Насамперед, прикре враження справляє мовлення пана Юрія, рясно заправлене суржиком. Ось деякі приклади з його виступу: „поїхав до Нью-Йорку”, „мова – поляризуюча проблема”, „це не веде до зникнення проблеми”, „кращого терміну”, „признаюся, що я маю слабість до мого попередника”, „по відношенню до українства”, „ґенерують”, „видумали”, „безкінечними пасивними зворотами”, „я маю два томи позовів”, „українські суди не в стані захистити” тощо. Можливо, такий рівень володіння українською достатній для викладача Колумбійського університету і автора підручників української для іноземців, але в українських навчальних закладах – а в Могилянці й поготів – мовні стандарти куди вищі.
На тлі цього суржику не особливо коректними видалися голослівні закиди лектора на адресу мовознавців Українського мовно-інформаційного фонду НАН України (УМІФ) щодо їхнього нібито недостатнього вживання української мови. Усе не так трагічно, пане Юрію. Російську мову можна почути хіба що від технічних співробітників УМІФ, а мовознавці послуговуються виключно українською. Надто різко прозвучали звинувачення пана Юрія на адресу укладачів сучасного Словника української мови, який буцімто „продовжує русифікацію” і не є науковим. По-перше, така запекла критика повинна базуватися на фактах і доказах, а не на емоціях. По-друге, наукова етика вимагає, щоб робити це в присутності опонентів. А правда життя така, що Україні дуже бракує кваліфікованих мовознавців, які вміють ефективно працювати в сучасній віртуальній лексикографічній лабораторії, де відбувається робота над словником.
Подеколи здавалося, що шановний доповідач спирається на факти принаймні 20-30-річної давнини. Зокрема, його теза про те, що українська термінологія буцімто розвивається за російськими схемами, застаріла ще в 90-х роках минулого століття. Звідтоді з’явилося немало праць, які свідчать про потужний розвиток вітчизняної термінології, яка торує свій власний шлях – див. [1-16] – і якщо тут щось і заважає, то насамперед не „російські схеми”. Наприклад, словотвірні можливості української мови дозволяють уживати питомі терміни там, де в російській змушені вдаватися до запозичень: зокрема, рос. „варизонный полупроводник” (від англ. variable zone) варто перекладати як „зміннозонний напівпровідник” [3; 14]. До того ж, українські віддієслівні іменники здатні описати якість дії значно точніше, ніж російські: наприклад, російському терміну „отклонение” відповідають чотири українських – відхил (явище), відхилення (короткочасна чи разова дія), відхиляння (тривала дія), відхилювання (повторювана дія) [5; 14]. Тому страхи заокеанського гостя з приводу того, що українська фахова мова „недостатньо витончена”, нагадують відомий вірш про сто вовків.
Схоже, заокеанська діаспора слабко уявляє сучасний стан української наукової термінології. І це доволі дивно з огляду на те, що в США існує Американське фізичне товариство, де особливу активність проявляють етнічні українці, а в Канаді функціонує термінологічний центр. Невже дотримуються гасла „чукча не читатель, чукча писатель”?
Навіть приклад із вершковим маслом не видається сьогодні однозначно вдалим. Пан Юрій спитав у залу, як перекласти з російської „сливочное масло”. Коли кілька студенток відповіли: „вершкове масло”, доповідач не зміг стримати гордо-поблажливої посмішки. Мовляв, ось він, приклад зросійщення. Адже в російській мові додають прикметник для того лише, щоб відрізнити масло від олії.
Але ось що спадає на думку. У 90-х роках минулого століття можна було б цілком погодитися з тим, що означення „вершкове” тут зайве. Та реалії сьогодення такі, що на прилавках України повно виробів, які називають маслом, але які не є маслом у повному розумінні цього слова. Тому знову актуальним виявляється словосполучення „вершкове масло” на позначення справжнього масла, зробленого зі справжніх вершків.
Важко сприймати всерйоз рекомендації пана Юрія вживати вираз „потрапити у корок” замість „потрапити у пробку”. Справа в тому, що основне значення слова „корок” – це матеріал, який добувають із коркового дерева. І роблять із цього матеріалу багато корисних речей, насамперед рятувальні засоби. Уживання цього терміна у вузькому значенні „пробка” – це вияв метафори, і вживається він у цьому значенні лише на позначення коркової пробки для пляшки. А ще є пробки в електричних лічильниках, у контейнерах, навіть у вухах... Іншими словами, термін „пробка” має значно більшу вживаність і значно розвиненішу семантику, ніж „корок” у цьому ж значенні. Колумбійсько-ньюйоркський гість пропонує вдруге метафоризувати слово „корок” (тобто зробити метафору з метафори), ігноруючи розвинене семантичне поле слова „пробка”. Мабуть, не варто забувати про міру і про гасло „не нашкодь”.
Подивував лектор і своїми фонетичними міркуваннями: „звук [и] є таким самим, як і в англійському слові mister”, „англійська літера “h” відтворюється українською „г”. Виявляється, він нічого не чув про дослідження автора цих рядків за програмою Фулбрайта, які показали, зокрема, що за своїми акустичними характеристиками англійський звук [І] подібний до українського [і], а англійський [h] – до українського [х] (див. [17-22]). Автор поцікавився в доповідача, чому той наполягає на відповідності „h” – „г”, якщо у працях відомих фонетистів, зокрема Петера Ладефогеда [23] і Кеннета Стівенса [24], звук [h] класифікують як глухий – а отже, відповідний українському [х]. Відповідь була неперевершеною: „У нас така концепція”. Отже, в Колумбійському університеті дотримуються концепції, яка ігнорує мовні факти і результати досліджень провідних фахівців. На нашу думку, такий підхід прийнятний для релігійної секти, але не для знаного в світі навчально-наукового закладу.
Погодьмося, що у нас із паном Юрієм різні думки щодо лексики, фонетики та граматики української мови. І при цьому поглядам шановного гостя, як нам видається, бракує наукової аргументації.
Здавалось би, послідовники і наступники такого визначного мовознавця, як Юрій Шевельов, мусили би продовжувати його науковий підхід до мовних питань. Принаймні прислухатися до його слів, винесених в епіграф. Інакше на думку спадають слова іншого нашого класика – Тараса Шевченка. Про славних прадідів великих…
Література
1. Вакуленко М. О. Тлумачний словник із фізики : [6644 статті] / М. О. Вакуленко, О. В. Вакуленко. – К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 767 с. http://www.twirpx.com/file/267260/
2. Вакуленко М. О. Сучасні проблеми термінології та української наукової термінографії. – Київ: Видавн.-поліграф. центр ”Київський університет”, 2009. – 64 с. http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vmunt.pdf http://www.twirpx.com/files/languages/ukrainian/ http://www.twirpx.com/file/267266/
3. Вакуленко М. О. Розвиток терміносистем і термінотворення / Максим Олегович Вакуленко // Українська мова, № 1, 2010. – С. 88–93. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37675 [09.06.2015] http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Ukrm_2010_1_11.pdf [09.06.2015] http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/han ... sequence=1 [09.06.2015]
4. Вакуленко М. О. Проблеми сучасної стандартизації запозичених і питомих українських термінів // Наук. вісн. Волинського нац. ун ту імені Лесі Українки. Філологічні науки : Мовознавство. – Луцьк, 2010. – № 9. – 407 с. – С. 343–347.
5. Вакуленко М. О. Проблеми вживання віддієслівних іменників в українській науковій мові / Максим Олегович Вакуленко // Studia Linguistica: Зб. наук. праць до 80-річного ювілею професора Нікітіної Фіонілли Олексіївни, вип. 4. – К. : Видавн.-поліграф. центр „Київський університет”, 2010. – 559 с. – С. 353–359. http://www.philology.kiev.ua/php/4/7/St ... 53_359.pdf [09.06.2015]
6. Вакуленко М. О. Проблеми узгодження вітчизняних стандартів наукової етики з міжнародними в галузі української транслітерації // Україна і світ: прагнення змін : Монографія / Відп. ред. Наталія Висоцька. – К. : Дух і літера, 2010. – 448 с. – С. 268 278.
7. Вакуленко М. О. Українська термінологія: трагедії та фарси / Максим Олегович Вакуленко // Мовні і концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ „Київський університет”, 2010. – Вип. 32. – 528 с. – С. 86–91.
8. Вакуленко М. О. Сучасні проблеми та фатальні чинники стандартизації української термінології / Максим Олегович Вакуленко // Мова і культура. (Науковий журнал). – К. : ВД Дмитра Бураго, 2010. – Випуск 13. – Том VІІ (143). – 408 с. – С. 75–81.
9. Вакуленко М. О. Термін і термінологія: сучасні уявлення та концепції / Максим Олегович Вакуленко // Слово и словарь. Vocabium et vocabularium : сб. науч. трудов по лексикографии. Вып. 12 / под ред. В. В. Дубичинского и Т. Ройтера. – Харьков : Видавництво «Підручник НТУ „ХПІ”», 2011. – 230 с. [Wort und Woerterbuch. Vocabium et vocabularium. Band 12: Aktuelle Probleme der Lexikographie / Herausgegeben von Volodymyr Dubichynskyi und Tilmann Reuther. – Charkiv : Verlag “Lehrbuch NTU “ChPI””, 2011. – 230 S.] – С. 140 145. http://uapryal.com.ua/wp-content/upload ... Hast-2.pdf [25.03.2014]
10. Вакуленко М. О. Семантичні особливості вживання українських паронімів і псевдосинонімів у контексті перекладу російських фахових термінів / Максим Олегович Вакуленко // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті академіка Леоніда Булаховського: Зб. наук. пр. – Вип. 15. – К. : Видавн.-поліграф. центр „Київський університет”, 2011. – 468 с. – С. 24–37. file:///C:/Documents%20and%20Settings/Maxim/My%20Documents/Downloads/kdsm_2011_15_6.pdf [09.06.2015]
11. Вакуленко М. О. Особливості семантики паронімів і псевдосинонімів у науковому стилі української мови // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. – Серія „Філологія”. – К. : Видавн. центр КНЛУ, 2011. – Т. 14, № 2. – С. 31–46. http://www.stattionline.org.ua/filologi ... -movi.html [09.06.2015]
12. Вакуленко М. О. Проблеми вживання українських паронімів і псевдосинонімів при перекладі російських фахових термінів // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. – Серія „Міжмовна та міжкультурна комунікація”. – К. : Видавн. центр КНЛУ, 2012. – Т. 2, № 1. – С. 36–44.
13. Вакуленко М. О. Методологічні засади вивчення наукової термінології / М. О. Вакуленко // Термінологічний вісник : Збірник наук. праць / Відп. ред. В. Л. Іващенко. – К. : Інститут української мови НАНУ, 2013. – Вип. 2 (2). – 207 с. – С. 16–21. . http://term-visnyk.net/upload/iblock/77 ... ulenko.pdf [09.06.2015]
14. Вакуленко М. Лексичні та морфологічні особливості українського термінотворення на тлі інших мов / Максим Олегович Вакуленко // Українська наукова термінологія : м-ли наук.-практ. конф. [“Українська наукова термінологія. Фізико-математичні та технічні науки”], (06 грудня 2013 р.). – К. : НВП „Вид во „Наукова думка” НАН України, 2014. – 175 с. – С. 44–66.
15. Vakulenko, Maksym. 2013-2014. Term and terminology: basic approaches, definitions, and investigation methods (Easterm-European perspective). - Terminology Science & Research vol. 24: 12-28. https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [08.06.2015]
16. Vakulenko, Maksym, and Kateryna Meljnyk. 2013-2014. Term properties and modern terminological systems development. - Terminology Science & Research vol. 24: 29-38.
https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [08.06.2015]
17. Вакуленко М. Етимологічні, семантичні та фонетичні аспекти вживання літер „ґ”, „г” і „х” у запозичених термінолексемах / Максим Олегович Вакуленко // Українська наукова термінологія : зб. матеріалів наук.-практ. конф. [“Українська наукова термінологія. Суспільні та гуманітарні науки” № 3], (12 листопада 2010 р.). – К. : НВП „Вид во „Наукова думка” НАН України, 2010. – 311 с. – С. 77–87.
18. Вакуленко М. Акустичний підхід до проблеми відтворення англійського звука [h] в українській мові // Наукові записки. – Випуск 89 (4). – Серія: Філологічні науки (мовознавство) : У 5 ч. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – 364 с. – С. 290–295. http://www.twirpx.com/files/languages/ukrainian/ http://www.twirpx.com/file/267261/ nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/Nz/89_4/Zmist.htm
19. Вакуленко М. О. Акустичні характеристики та інваріанти українських приголосних // Вісник Луганського нац. ун ту імені Тараса Шевченка. Філологічні науки : Збірник наукових праць. – Частина ІІ. – Луганськ, 2010. – № 13 (200). – 352 с. – С. 64–81. http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bi ... &chapter=1 [09.06.2015]
20. Вакуленко М. О. Наукові засади вживання українських літер „ґ”, „г” та „х” у запозичених словах // Вісник Київського лінгвістичного університету. – Серія „Філологія”. – К. : Видавн. центр КНЛУ, 2010. – Т. 13, № 2. – С. 12–18. http://www.stattionline.org.ua/filologi ... lovax.html [09.06.2015]
21. Вакуленко М. О. Правописна традиція українських фонем /ґ/, /г/ та /х/ / Максим Олегович Вакуленко // Мовні і концептуальні картини світу. – К. : ВПЦ „Київський університет”, 2011. – Вип. 33. – 428 с. – С. 110–114. http://www.philology.kiev.ua/library/za ... 10_114.pdf [09.06.2015]
22. Вакуленко Максим. Реалізація наукового підходу щодо вживання „ґ”, „г” та „х” в новозапозичених словах / Максим Вакуленко // Діалог мов – діалог культур. Україна і світ. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції з україністики. Мюнхен, 3 6 листопада 2011 року, KUBON & SAGNER, Мюнхен, 2012. – 475 с. – С. 34 42.
23. Ladefoged, P. A Course in Phonetics / University of California. 1975. – 196 p.
24. Stevens, K. N. Acoustic Phonetics. – Cambridge : MIT Press, 1998. – 607 p.