Чому переконання мають значення: роздуми про природу науки [перекладена]

[Кувалда]

5.8. Висновки
Настав час звести разом різні нитки. Багатьох науковців вражає велич Всесвіту, простота законів, які ним керують, і навіть саме його існування. Інші переконані, що наше людське існування повинно мати глибоке духовне значення. Альберт Айнштайн був вражений нашою здатністю це осягнути, а також своєрідною доцільністю математики стосовно цього. Я заглядаю у свою душу і дивуюся, чому її маю, коли всі мої наукові знання говорять мені, що її нема. Все вищесказане – релігійні реакції на світ. Кожна з них подобається одним людям, але видається пустою чи очевидно неправильною для інших. Більшість з них – це просто прояви подиву, складника релігії, безперечно, але лише одного. Їм бракує будь-яких деталей, і їх дуже важко розвивати далі. Вони також не зачіпають етичних питань, які Ґулд та інші вважають серцевиною великих релігій. Відомі науковці мають підготовлену авдиторію через свій важливий внесок у власні галузі, але це не означає, що вони мають особливо глибокі погляди на інші теми.
Можна було б очікувати, що релігійні лідери та теологи матимуть послідовніші погляди на великі питання, що стосуються нашого існування, але цей розділ свідчить про те, що це не так. Деякі мають добре розроблені вірування, але вони можуть сильно відрізнятися від вірувань інших у межах однієї секти, не кажучи вже про вірування людей з інакшими релігіями. Якщо хтось запитає, чи слід сприймати основну християнську віру як буквальну істину чи як міт, різні люди дають різні відповіді, а деякі зовсім не здатні дати змістовної відповіді. Теологи, схоже, приймають таку ситуацію, не роблячи очевидних висновків про статус своїх переконань.
Коли ми дивимося на політичних лідерів, то виявляємо, що їх так само бракує. За дуже небагатьма винятками, такими як Ганді, Мартін Лютер Кінг та Нелсон Мандела, вони, здається, приділяють стільки ж енергії на підрив своїх політичних опонентів, скільки на посилення почуття згуртованості між різними групами, яким вони нібито служать. Дехто в усіх частинах світу цілком очевидно використовує свої позиції для досягнення особистої вигоди. На Заході політиків сильно стримують медії, які шукають сенсаційних заголовків, і їм важко сказати що-небудь оригінальне, не піддавшись нападкам, коли чорнило ще мокре. Британський прем'єр-міністр Тоні Блер був рідкісним прикладом харизматичного політичного лідера, який міг би об'єднати велику кількість людей своїм баченням майбутнього, якби не його фатальна помилка в підтримці американського президента Джорджа Буша, у війні в Іраку. Чому він це зробив, досі невідомо, але його сильні релігійні переконання могли бути сприятливою причиною: політикам потрібно зосереджуватися на тому, чого можна досягти, а не на тому, що вони вважають абсолютно моральним. Після того, як потрапив у скрутне середовище, всі зусилля, яких Блер доклав, щоб виправдати свої дії, лише погіршили ситуацію. Президент Барак Обама своїм красномовством не поступається Тоні Блеру, і можна лише сподіватися, що це з часом буде супроводжуватися реальними досягненнями. Його надто передчасне отримання Нобелівської премії миру підвищить очікування і може швидше ускладнити його завдання, ніж полегшити.
Однією з моїх цілей було переконати читачів, що на питання, поставлені в цій книжці, немає простих відповідей, і що ті, хто стверджує протилежне, обманюють себе. Можна жити, не знаючи відповідей на великі життєві питання, і, врешті-решт, це може бути найчесніша позиція, навіть якщо вона не забезпечує безпеки, якої багато людей бажає понад усе. Я вірю, як і Кіт Ворд та Ровен Вільямз, що ми повинні навчитися жити з нашими розбіжностями та поважати щиро погляди інших. Це не те саме, що вдавати, що погоджуєтеся з ними – ми повинні бути вільні говорити те, у що ми самі віримо, навіть якщо знаємо, що це може когось образити. Це надзвичайно важливо, бо є багато частин світу, в яких свобода вираження поглядів не сприймається.
Релігійна віра – ключовий компонент людської цивілізації, в тому сенсі, що останню неможливо повністю зрозуміти без посилання на першу. Вона об'єднує людей, а також розділяє їх залежно від обставин, але різні релігії мають більше спільного, ніж можна було б виснувати з їхніх взаємних антагонізмів. Я особисто задоволений тим, що живу у світській країні, яка формально дотримується мінімальної англіканської традиції, і сподіваюся, що вона не стане менш толерантною.
Світогляди людей не ґрунтуються на логіці, і найбільше, чого можна очікувати, – це те, що вони повинні відповідати тому, чого нас навчила наука. У довгостроковій перспективі конфлікти між різними релігіями можуть бути важливішими, ніж нинішні битви між фундаменталістами та науковцями. Наука виживе, бо її продукти працюють: літаки літають, біноклі покращують наше бачення віддалених предметів, а електроенергія забезпечує роботу наших побутових пристроїв. Відносні чесноти різних конкурентних сект та релігій не так легко встановити, бо для цього немає узгодженого критерію. Деякі помірковані описують різні релігії як різні шляхи до того самого Бога, але є так само багато людей, які вважають самоочевидним, що їхня власна – це єдина справжня істина. Через те що ймовірність зникнення різних світових релігій мала, ми повинні працювати над толерантністю до наших відмінностей.
Можна нескінченно довго міркувати над походженням наших етичних норм, але наша здатність до мови та оцінювання музики такі ж загадкові. Усі три частково вроджені, а частково набуті під впливом культури, в якій ми виховані. У кожному разі є люди з винятковими здібностями, а є майже без них. Багато людей вважає релігію найвищим джерелом етики, але інші цілком впевнені у своїх етичних нормах, не вірячи, що їх встановив Бог. Не обов’язково бути релігійними, щоб виступати за скасування рабства та інші права людини, такі як права жінок. Вони свідчення нашого прогресу як етичного виду і їх потрібно цінувати, якщо хочемо їх зберегти.
Закінчую віршем Вільяма Сесіла Дамп'є, відомого історика науки першої половини ХХ століття. Його скопіювала та оздобила моя мама ще до мого народження, і повісила на стіні в домі. Він справив на мене велике враження в дитинстві, і висловлені почуття залишилися зі мною на все життя. Читання віршів вийшло з моди, але він демонструє, якою мірою людський дух вийшов за межі матерії, з якої ми всі зроблені.
At first men try with magic charm
To fertilize the earth,
To keep their fl ocks and herds from harm
And bring new young to birth.
Then to capricious gods they turn
To save from fi re or flood,
Their smoking sacrifices burn
On altars red with blood.
Next bold philosopher and sage
A settled plan decree,
And prove by thought or sacred page
What Nature ought to be.
But Nature smiles – a Sphinx-like smile
– Watching their little day,

She waits in patience for a while
Their plans dissolve away.
Then come those humbler men of heart
With no completed scheme,
Content to play a modest part,
To test, observe and dream.
Till out of chaos come in sight
Clear fragments of a Whole;
Man, learning Nature’s way aright,
Obeying, can control.
The great Design now glows afar;
But yet its changing Scenes
Reveal not what the Pieces are
Nor what the Puzzle means.
And Nature smiles – still unconfessed
The secret thought she thinks –
Inscrutable she guards unguessed
The Riddle of the Sphinx.

Загадка про наше місце у Всесвіті ніколи не буде розгадана, і я задоволений тим, що так і має бути. Зусилля, спрямовані розгадати сенс життя, – частина буття людини.

Примітки та покликання
[1] Brooke, John Hedley (1991). Science and Religion, p.321. Camb. Univ. Press.
[2] See p.65 of http://www.pamd.uscourts.gov/kitzmiller/kitzmiller_342. pdf
[3] Ward, Keith (1998). God, Faith and the New Millennium, p.10. Oneworld Publ., Oxford.
[4] The historical origins of fundamentalism are traced in Armstrong, Karen (2004), The Battle for God: Fundamentalism in Judaism, Christianity and Islam, Harper Perennial, London.
[5] See his message delivered to the Pontifi cal Academy of Sciences on 22 October 1996.
[6] See The Guardian newspaper, 29 May and 1 June, 2007.
[7] Wilson, Edward O. (1975). Sociobiology: The New Synthesis, p.275. Harvard Univ. Press, Cambridge, Mass.
[8] Wilson (1975), p.284.
[9] See for example an article of Cardinal Murphy-O’Connor in The Independent newspaper on 8 December 2008. This is a preview of his contribution to Cooper Zaki and Lodge Guy, eds. (2008), Faith in the Nation: Religion, identity and the public realm in Britain today, Institute for Public Policy Research.
[10] New Statesman interview, 22 Dec. 2008, at http://www.archbishopofcanterbury.org/2065
[11] See http://www.acommonword.com/ for the many responses. Science and Religion 243
[12] Cantor, G. (1991). Michael Faraday, Sandemanian and Scientist. Macmillan Press Ltd., London.
[13] Gould, Stephen J. (2001). Rocks of Ages, p.129. Jonathan Cape, London.
[14] Gould (2001), p.72.
[15] Gould (2001), pp.130, 131.
[16] Polkinghorne, J. (1996). Beyond Science, p.98. Camb. Univ. Press.
[17] The Far-Future Universe: Eschatology From A Cosmic Perspective, Rome, Nov. 2000. Published by the John Templeton Foundation, 2002.
[18] McGrath, Alister (2007). The Dawkins Delusion, pp.12,23–6, 46. SPCK, London.
[19] Atkins, P. (1998). Awesome Versus Adipose, Who Really Works Hardest to Banish Ignorance? Free Inquiry Magazine, 18, no.2.
[20] Carr, B. and Rees, M. (1979). The anthropic principle and the structure of the physical world. Nature 278, 605–12.
[21] Weinberg, S. (2007). Living in the Multiverse. In B. Carr ed. Universe or Multiverse? Camb. Univ. Press.
[22] Adams, Fred C. (2008). Stars in other universes: stellar structure with different fundamental constants. J. Cosmology and Astroparticle Phys. 08, 010.
[23] Swinburne, R. (2004). The Existence of God, 2nd edition. Clarendon Press, Oxford.
[24] Swinburne (2004), p.67.
[25] Swinburne (2004), pp.99–102.
[26] McGrath, Alister (2007). The Dawkins Delusion, p.10. SPCK, London.
[27] Swinburne (2004), p.69.
[28] Ward, Keith (1996). God, Chance and Necessity, p.36. Oneworld Publ., Oxford.
[29] Ward (1996), p.37.
[30] Ward (1996), pp.45–7.
[31] Hume, David (1779). Dialogues concerning Natural Religions, parts 5,10.
[32] See Ward (1996), pp.134–5 for full details.
[33] Ward (1996), p.120. 244 Notes and References
[34] Ward (1996), p.21.
[35] Ward, Keith (1998). God Faith and the New Millennium, p.176. Oneworld, Oxford.
[36] Ward (1998), p.176.
[37] Church Times, 17 July 1998.
[38] Catholic Encyclopedia, article on exorcism, http://www.newadvent. org/cathen/05709a.htm
[39] Ward (1998), pp.100–2.
[40] Polkinghorne, J. (1996). Beyond Science, p.100. Camb. Univ. Press.
[41] Polkinghorne (1996) pp.62, 63.
[42] Ward, K. (2006). Is Religion Dangerous?, p.86. Lion Hudson plc.
[43] Ward (2006), Chapter 3 .
[44] Ward (2006), p.172.
[45] Ward (2006), p.8.
[46] Ward (2006), pp.176, 177.

[Andriy]

трилистника
такої фігура
зробитти
найдзвичайно
зочереджуються

[Кувалда]

дякую!