r2u.org.ua / e2u.org.ua

Якось не може уявити, щоб там, де росіянин каже: «Ну, дерзай!», українець казав: «Ну, відважуйся!» чи «Ну, насмілюйся!» Щось тут не те.

Я так розумію, що «Ну, дерзай!» вживають тоді, коли хочуть хочуть спонукати когось робити щось не боячись, сміливо, не оглядаючись назад. Вважаю, що до цього російського виразу потрібне пояснення, щось на зразок: «Прямого відповідника в українській мові немає. Українці в таких випадках кажуть…» А ось як кажуть, треба подумати.
Мій дідусь (до слова, вчитель української мови та літератури) у випадках, коли хотів, щоб я щось наважився зробити (по суті, «дерзнуть»), казав: «Ну, сміливо!» (з наголосом тільки на першому складі). Можна й ще варіанти придумати. Але запропоновані не годяться.

Гайда?

Усезнайко писав:Гайда?

Як варіант. Але «гайда» використовується взагалі, коли закликають щось зробити. А як ти це будеш робити: не боячись чи премтячи від страху — не важливо.

Я мав на увазі це «Ну, ...»

Усезнайко писав:Я мав на увазі це «Ну, ...»

Не зрозумів.

Анатолій писав:«Ну, дерзай!», «Ну, відважуйся!», «Ну, насмілюйся!» , «Ну, сміливо!».

Це все можна перекласти як: «Гайда», «Нумо». І воно більш притаманно пересічному вкраїнцеві.

«Гайда», «Нумо» — просто заклики щось робити. А щоб «дерзнуть», треба набратися сміливості.

дерзай (дерзайте)! – відважуйся (відважуйтесь)!, насмілюйся (насмілюйтесь)!

І справді, як каже Анатолій, недоладно. Замість цих відповідників варто подати "Сміливо!"