§ 1. Ненаголошений О

1. У складах із сумнівним ненаголошеним о пишемо ту саму літеру (букву) о, що й під наголосом: бої́́́́́ться, бо бо́́́́́язко; голу́́́́́бка, бо го́́́́́луб; дощу́́́́́, бо дощ; робі́́́́́ть, бо ро́́́́́бить; розу́́́́́мний, бо ро́́́́́зум.

Літеру о пишемо й у таких словах, де сумнівний із правописного погляду звук наголосом не перевіряється: кожу́х (пор. діал. ко́́жа “шкіра”), лопу́́́́́́́х (пор. лопу́́́́́́́цьок), сою́́́́́́́́з (префікс со-, пор. согріши́́́́́ти), хому́́́́́т.

2. У деяких словах, особливо після г, к, х, на місці давнього о перед постійно наголошеним а(я) маємо у вимові та на письмі а: бага́́́́́тий (пор. Бог) і похідних бага́́́́́то, бага́́́́́тство, бага́́́́́ття, бага́́́́́ч; гаря́́́́́чий (пор. горі́́́́́ти), гаря́́́́́чка, гара́́́́́зд, кажа́́́́́н (пор. діал. ко́́́́́жа "шкіра"), кала́ч (пор. ко́́́́́ло), кача́́́́́н, хазя́́́́́їн, а також у деяких похідних з иншим наголосом: багати́р (багач), га́́́́́ряче́́́́́, але гонча́́́́́р (пор. го́́́́́рно), богати́́́́́р (велетень, герой), коря́́́́́вий (пор. кора́́́́́), лопа́́́́́та (пор. ло́́́́́пать), монасти́́́́́р, мона́́́́́х (пор. складні слова з першим компонентом моно-), пога́ний (пор. по́́́́́гань), ропа́́́́́, солда́́́́́т, това́́́́́р та ин.

Примітка Про суфікси -ова-, -ува- (-юва-), -оват-, -уват- (-юват-), -овит- див. § 26, п. 8; § 27, п. 1.