§ 12. Чергування І-Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих позиціях, що й у — в.

1. І вживаємо, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Оце тут з дерева виробляють всячину: і вози, і колеса... (Панас Мирний);

б) на початку речення: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський).

2. Й уживаємо, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: У садку співали Ольга й Андрій;

Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцві-тали (Ф. Малицький);

б) після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: іме́ння — йме́ння, імові́рний — ймові́рний, іти́ — йти, іти́ся — йти́ся (іде́ться — йде́ться).

3. Чергування і — й не буває:

а) при зіставленні понять: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир;

б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);

в) після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);

г) у власних іменах і словах иншомовного походження: Іва́не Іва́новичу!; біля Інгу́лу; коло Ірла́ндії; прийшла́ Ізабе́лла; не ідеа́льний; чудо́ва ікеба́на.

Примітка. У художній літературі в іменах українців чергування і — й допускається: Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого (Т. Шевченко).