§ 124. Правопис прикметників від географічних назв та назв народів

1. -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ). У прикметниках на -инськ(ий), -інськ(ий), утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі компоненти -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігаємо той самий голосний (и або і), що і в базовій назві: Ні́жин — ні́жинський, Тульчи́н — тульчи́нський, Ту́шино — ту́шинський, Цюру́пинськ — цюру́пинський, Чигири́н — чигири́нський; грузи́н — грузи́нський, осети́н — осети́нський; Бо́лдіно — болді́нський, Турі́нськ — турі́нський, Філіппі́ни — філіппі́нський.

В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають в основі -ин, -ін, пишемо и, за винятком позиції після звука й: Аля́ска — аля́скинський, Атла́нтик-Си́ті — атла́нтик-си́тинський, Баку́ — баки́нський, Кабарда́ — кабарди́нський, По́ті — по́тинський, Со́чі — со́чинський, Уфа́ — уфи́мський, Чита́ — чити́нський. Ша́хти — ша́хтинський, але Амудар’я — амудар’їнський.

2. ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)]. У прикметниках на -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)], утворених від географічних назв, що мають у своїй основі –ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігаємо той самий голосний (о, е, є, і, ї), що і в базовій назві: Іва́ново — іва́новський, Ко́сово — ко́совський, Тамбо́в — тамбо́вський, Могильо́в — могильо́вський; Кара́чев — кара́чевський, Колгу́єв — колгу́євський; Кишині́в — кишині́вський, Могилі́в — могилі́вський. Якщо при творенні таких прикметників від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова́ — лозі́вський, Сва́тове — сва́тівський, Хме́леве — хме́лівський.

У прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають у своїй основі цих компонентів, в українських відтопонімних похідних вживаємо -івськ-: Бі́ла Це́рква — білоцеркі́вський. Верболо́зи — верболо́зівський, Гребі́нка — гребі́нківський, Печиво́ди — печиво́дівський; в инших — -івськ- або -овськ- (часто залежно від наголосу): Валу́йки — валу́йківський, Березники́ — березникі́вський. Златоу́ст — златоу́стівський, але Москва́ — моско́вський, Оре́л — орло́вський.

3. Зміни приголосних. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

а) г, ж, з + -ськ-(ий) — -зьк-(ий): Буг — бу́зький, Во́лга — во́лзький, Гаа́га — гаа́зький, Га́мбург — га́мбурзький, Калу́га — калу́зький, Криви́й Ріг — криворі́зький, Ла́дога — ла́дозький, Люксембу́рг — люксембу́рзький, Ле́йпциг — ле́йпцизький, Остро́г — остро́зький, Пра́га — пра́зький, Ри́га — ри́зький, Стра́сбург — стра́сбурзький; Воро́неж — воро́незький, Запорі́жжя — запорі́зький, Пари́ж — пари́зький; Абха́зія — абха́зький, Кавка́з — кавка́зький, Сираку́зи — сираку́зький, францу́з — францу́зький;

б) к, ц(ь), ч + -ськ-(ий) — -цьк-(ий): Баскунча́к — баскунча́цький. Вели́кі Лу́ки — великолу́цький. Ви́шній Волочо́к — вишньоволо́цький, Владивосто́к — владивосто́цький, грек — гре́цький, Кагарли́к — кагарли́цький, калми́к — калми́цький, Кобеля́ки — кобеля́цький; коря́к — коря́цький, Кременчу́к — кременчу́цький, Прилу́ки — прилу́цький, слова́к — слова́цький, таджи́к — таджи́цький, узбе́к — узбе́цький; Ні́цца — ні́ццький, Суе́ц — суе́цький, Черепове́ць — черепове́цький; Ба́хмач — ба́хмацький. Га́лич — га́лицький, Гри́нвіч — гри́нвіцький, О́вруч — о́вруцький;

в) с, х, ш + -ськ-(ий) - -ськ-(ий): Оде́са — оде́ський, Тбілі́сі — тбілі́ський, тунгу́с — тунгу́ський, Черка́си — черка́ський, черке́с — черке́ський, Я́сси –я́сський; воло́х — воло́ський, каза́х — каза́ський, Караба́х — караба́ський, Лепети́ха — лепети́ський, чех — че́ський; Золотоно́ша — золотоні́ський, лати́ш — лати́ський, Сива́ш — сива́ський, чува́ш — чува́ський, Русь — ру́ський, Білору́сь — білору́ський.

Примітка 1. Для збереження звукового складу твірних основ у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом –ськ- не змінюємо: Небіт-Да́г — небі́т-да́гський; Клуж — клу́жський; ацте́к — ацте́кський, Бангко́к — бангко́кський, баск — ба́скський, Ге́льсинкіге́льсинкський, Да́кка — да́ккакий, і́нки — і́нкський, Ме́кка — ме́ккський, Мона́ко — мона́кський, Нью-Йо́рк, — нью-йо́ркський, Са́ки — са́кський, тюрк — тю́ркський; Конста́нца — конста́нцський; Лама́нча — лама́нчський, Печ — пе́чський; Вакх — ва́кхський; Ош — о́шський, а також: белу́дж — белу́джський, Ке́мбрідж — ке́мбріджський.

Примітка 2. Від назв Пере́мишль і Ра́домишль можливі варіянти пере́мишльський і пере́миський, ра́домишльський і ра́домиський.