§ 125. Правопис складних і складених географічних назв

1. Написання окремо. Окремо пишемо:

а) географічні назви, що складаються з прикметника або порядкового числівника та іменника: Бі́ла Це́рква, Ве́рхня Силе́зія, Дави́дів Брід, Залі́сся Пе́рше, Запорі́зька Січ, За́хідна Євро́па, Зеле́на Гу́ра, Нове́ Мі́сто, Нови́й Сад, Сомко́ва Доли́на, Широ́кий Яр;

б) власні назви й номенклатурні родові назви при них: Головни́й Кавка́зький хребе́т, Кри́мський піво́стрів, Фі́нська зато́ка, Чо́рне мо́ре; зато́ка Свято́го Лавре́нтія, тро́пік Рака і под., але номенклатурну назву в постпозиції пишемо через дефіс (див. п. 3г цього параграфа);

в) географічні назви, що становлять сполучення імени та прізвища або імени й по батькові: се́лище Лев Толсто́й (але Лев-Толсто́вський район), ста́нція Єрофе́й Па́влович, але мі́сто Іва́но-Франкі́вськ, се́лище Іва́но-Франко́ве, село́ Миха́йло-Коцюби́нське (бо тут маємо сполучний голосний о та словотвірну або граматичну модифікацію прізвища), а також назви на зразок Дмитро́-Варва́рівка, що складаються з двох імен (див. далі п. 3б).

2. Написння разом. Разом пишемо:

а) географічні назви — іменники, утворені від прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: Білопі́лля, Верхньодніпро́вськ, Кам’яногі́рка, Малояросла́вець, Новосибі́рськ, Південносахалі́нськ, Старокостянти́нів, Ясногоро́дка; білопі́льський, верхньодніпро́вський, кам’яногі́рківський та ин.

Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох основ, співвідносних із підрядним словосполученням, які входять до складу назв держав, морів, рівнин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні назви типу респу́бліка, мо́ре, гора́, хребе́т, ліс, о́зеро, низовина́, о́стрів і т. ин.: Західноукраї́нська Наро́дна Респу́бліка, Нижньодуна́йська низовина́, Новосибі́рські острови́, Південноафрика́нська Респу́бліка, Південноукраї́нський кана́л, Східноєвропе́йська рівни́на, Східноказахста́нська о́бласть, Східнокита́йське мо́ре, Центральноафрика́нська Респу́бліка тощо, але Військо́во-Грузи́нська дорога, Півде́нно-За́хідна залізни́ця і т. ин. (тобто складні прикметники, не співвідносні з підрядними словосполученнями);

б) географічні назви, утворені від числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворі́ччя, П’ятиго́рськ, П’ятиха́тки, Семиго́ри, Семипі́лки, Сорокаду́би, Трипі́лля; дворіча́нський, п’ятиха́тківський, семигі́рський, семипі́лківський, сорокаду́бівський та ин.;

в) географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернигородо́к, Гуляйпо́ле, Копа́йгород, Крутиборо́ди, Печиво́ди; вернигородо́цький, гуляйпі́льський, копа́йгородський, крутиборо́дівський, печиво́дівський;

г) географічні назви, утворені від двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболо́зи, Індокита́й, Страхолі́сся, Югосла́вія; верболо́зівський, індокита́йський, страхолі́ський, югосла́вський. Але у випадках, де значення складників є досить самостійними, пишемо дефіс: А́встро-Уго́рщина, Азо́во-Чорномо́р’я, Во́лго-Донськи́й кана́л та ин.;

ґ) географічні назви з другою частиною -город, -град, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Кита́йгород, Но́вгород; Белгра́д, Волгогра́д; Кня́жпіль, Ольго́піль; Адріяно́поль, Севасто́поль; Ашгаба́т, Бра́нденбург, Кемберле́нд, Да́вгавпілс, Кейпта́ун, Йо́ркшир, Рудольфшта́дт; новгоро́дський, волгогра́дський, ольго́пільський, севасто́польський, бранденбу́рзький, да́вгавпільський, рудольфшта́дтський;

д) прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника (без суфіксів -зьк-, -ськ-, -цьк- і суфіксів присвійности) та іменника: біломо́рський (від Бі́ле мо́ре), білоцеркі́вський (від Бі́ла Це́рква), гостромоги́льський (від Го́стра Моги́ла), новоме́ський (від Нове́ Ме́сто), яснополя́нський (від Я́сна Поля́на); житньогі́рський (від Жи́тні Го́ри), західноєвропе́йський (від За́хідна Євро́па), кам’янобалківський (від Кам’яна́ Ба́лка), липоводоли́нський (від Ли́пова Доли́на).

3. Написання через дефіс. Через дефіс пишемо:

а) географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й наступного прикметника, а також прикметники, що походять від них: Ба́ня-Лу́ка — ба́ня-лу́цький, Гвіне́я-Біса́у — гвіне́я-біса́уський, Гли́нськ-Заго́ра — гли́нськ-заго́рський, Ельза́с-Лотари́нгія — ельза́с-лотари́нзький, Ко́ло-Миха́йлівка — ко́ло-миха́йлівський, Орє́хово-Зу́єво — орє́хово-зу́євський, Пу́ща-Води́ця — пу́ща-води́цький; Бері́зки-Берша́дські — бері́зки-берша́дський, Ві́та-Пошто́ва — ві́та-пошто́вий, Кам’яне́ць-Поді́льський — кам’яне́ць-поді́льський, Ра́ва-Ру́ська — ра́ва-ру́сь-кий, Ха́рків-това́рний – ха́рків-това́рний;

б) географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імени та прізвища (прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Дмитро́-Варва́рівка — дмитро́-варва́рівський, Іва́но-Франкі́вськ — іва́но-франкі́вський, Миха́йло-Коцюби́нське — миха́йло-Коцюби́нський, Олекса́ндро-Па́щенкове — олекса́ндро-па́щенківський, але Петропа́влівка;

в) географічні назви, що складаються з иншомовних елементів, а також похідні від них прикметники: Адди́с-Абе́ба, Буе́нос-А́йрес, Ісси́к-Куль, Кзил-Орда́, Нар’я́н-Мар, Рі́о-Не́гро, Ула́н-Уде́; адди́с-абе́бський, буе́нос-а́йреський та ин. Але назви з другими компонентами -даг, -дар’я, -тау пишемо разом: Алата́у, Амудар’я́, Аюда́г, Копетда́г, Сирдар’я́, Чатирда́г; амудар’ї́нський та ин.;

г) географічні назви з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., з кінцевими частинами -ріка, -гора і под. та -ривер, -ситі, -сквер, -стрит, -фйорд (§ 40. А. 1) і похідні від них прикметники Соль-Іле́цьк, Спас-Кле́пики, Усть-Каменого́рськ; Вест-І́ндія, Іст-Ло́ндон, Нью-Йо́рк, Сен-Сальвадо́р, Сан-Франци́ско, Санкт-Петербу́рг, Сант-Я́го, Са́нта-Кла́ра, Сен-Гота́рд, Сент-Луї́с; Москва́-ріка́, Сапу́н-гора́; Фолл-Ри́вер, Атла́нтик-Си́ті, Са́хо-сквер, Уо́лл-стри́т, Бо́нна-фйорд; соль-іле́цький, усть-каменого́рський; вест-інді́йський, нью-йо́ркський, сан-франци́ський; фолл-ри́верський, атла́нтик-си́тинський та ин.;

ґ) географічні назви, що складаються з двох іменників, поєднаних між собою прийменниками або иншими службовими словами, а також утворені від них прикметники: А́льтгайм-бі́ля-У́льма, Новосі́лки-на-Дніпрі́, Росто́в-на-Дону́, Фра́нкфурт-на-Ма́йні, Яр-під-За́йчиком; Було́нь-сюр-Мер, Бург-ель-Ара́б, JIa-Mа́нш, Ла-Пла́та, Лас-Ве́гас, Лос-А́нджелес, Па-де-Кале́, Ріо-де-Жане́йро, Сен-е-Уа́з (департамент); новосі́лківський-на-Дніпрі́, росто́вський-на-Дону́, фра́нкфуртський-на-Ма́йні, я́рський-під-за́йчиком; було́нь-сюр-ме́рський, бург-ель-ара́бський, ла-ма́ншський, ла-пла́тський і т. ин.;

д) прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев(-єв), -ин, -їн, -ськ, -цьк, -зьк: дави́дово-брі́дський (від Дави́дів Брід), олі́йниково-слобідськи́й (від Олі́йникова Слобода́), мишу́рино-рі́зький (від Мишу́рин Ріг), вільша́нсько-новосе́лицький (від Вільша́нська Новосе́лиця), ві́нницько-ставськи́й (від Ві́нницькі Стави́);

е) прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імени та прізвища: іва́но-франкі́вський (село Іва́на Франка́).