§ 19. Коли пишемо Ь

Літерою ь позначаємо м’якість приголосних звуків.

1. Ь пишемо:

а) після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: мідь, путь, па́морозь, вісь, ґедзь, па́лець, сіль, кінь; дя́дько, молотьба́, бли́зько, во́сьмий, Грицько́, кільце́, чванько́;

б) після м’яких приголосних усередині слова перед о: бадьо́рий, дзьоб, льон, си́нього, сьо́мий, трьох, тьо́хкати, цього́.

Примітка. Про вживання ь у словах иншомовного походження див. § 107; у прізвищах — § 115, п. 9, 12а; у географічних назвах — § 120, п. 9.

2. Ь пишемо:

а) у словах на:

1) -зький, -ський, -цький; -зькість, -ськість, -цькість; зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; зьки, ськи, -цьки: близьки́й, вузьки́й, воли́нський, доне́цький; бли́зькість, лю́дськість; бли́зько, ві́йсько, бага́цько; по-францу́зькому (по-францу́зьки), по-украї́нському (по-украї́нськи), по-німе́цькому (по-німе́цьки).

примітка. У словах баски́й, боязки́й, в’язки́й, дерзки́й, жаски́й, ковзки́й, пласки́й (плоски́й), порски́й, різки́й і похідних утвореннях: бо́язкість, в’я́зкість, ба́ско, рі́зко тощо ь не пишемо;

2) -енька, -енько, -онька, -онько; -енький, -есенький, ісінький, -юсінький: ру́ченька, ба́тенько, голі́вонька, соколо́нько; гарне́нький, мале́сенький, свіжісі́нький, тоню́сінький (див. ще § 25, п. З, 4);

б) після м’якого л перед наступним приголосним: Га́льченко, Гуцу́льщина, їда́льня, кільце́, кова́льський, па́льці, риба́льство, сільськи́й, спі́льник.

Примітка. Не ставимо ь після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: ба́лка — ба́лці, га́лка — га́лці, галченя́, монго́лка — монго́лці, Ната́лка — Ната́лці, Ната́лчин, риба́лка — риба́лці, риба́лчин, спі́лка — спі́лці, спілча́нський, але Га́лька — Га́льці, Га́льчин;

в) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни: гри́вень, друка́рень, їда́лень, крамни́ць, ма́триць, пісе́нь, робітни́ць, ста́єнь; бажа́нь, знань, кі́лець, місць, серде́ць і серць, але бур, зір (після р);

г) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: бу́дить, бу́дять, здає́ться, ко́сить, ко́сять, ко́ситься, ро́бить, ро́блять, ро́биться, хо́дить, хо́дять; будь, бу́дьте, кинь, ки́ньте, підно́сь, підно́сьте, підно́сься, підво́дь, підво́дься, стань, ста́ньте, трать, тра́тьте (див. ще § 91, прим. 1).

Примітка. Про вживання ь в словах иншомовного походження та у власних назвах див. § 107; § 115, п. 12.