§ 20. Коли Ь не пишемо

М’який знак (ь) не пишемо:

1. Після р у кінці складу або слова: вір, ві́рте, гірки́й, кобза́р, лі́кар, монасти́р, переві́р, секрета́р, тепе́р, тюрма́, Харкі́в.

2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): інжене́р, кі́нчик, промі́нчик, ме́нший, то́нший, У́манщина; воли́нський, громадя́нський, освітя́нський, селя́нський, у́манський, громадя́нство, селя́нство, але бриньча́ти, до́ньчин, ня́ньчин, ня́ньчити та ин., бо в твірних основах між приголосними виступає ь: бри́нькати, до́нька, ня́нька.

3. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть инші м’які приголосні: ві́нця, дзвя́кнути, кінці́вка, ко́ристю, ланцюжо́к, при́п’ятський, ра́дість, різдвя́ний, світ, свя́то, слід, сміх, сніг, сніп, сього́дні, танцюва́ти, цвях, ща́стя, але різьбя́р (і різьба́р), тьмя́ний і похідні від них.

Примітка. Коли ь наявний у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх инших відмінках; коли ж у називному відмінку його немає, то й в инших відмінках його не пишемо, пор.: Га́лька — Га́льці, дівчи́нонька — дівчино́ньці, письмо́ — на письмі́, ре́дька — ре́дьці, але га́лка — га́лці, ка́зка — ка́зці, сторі́нка — сторі́нці, па́смо — у па́смі.

4. Після л в іменникових суфіксах -алн-(о), -илн-(о): де́ржално, пу́жално, ці́пилно та ин., але в зменшених формах ь пишемо: де́ржальце, пу́жальце й под.

5. Між подвоєними м’якими приголосними: буття́, воло́сся, галу́ззя, гілля́стий, життя́, камі́ння, ллє́ться, підні́сся, прила́ддя, сі́ллю.

6. Після д, м, т перед суфіксами -ченк-(о), -чук, -чишин: Фе́дченко, Па́нченко, безба́тченко; Радчу́к, Степанчу́к, Федчи́шин, Гринчи́шин, але після л пишемо ь: Миха́льченко, Михальчу́к.