§ 21. Зміни приголосних при їхньому збігові

1. Зміни приголосних перед –СЬК-(ИЙ), -СТВ-(О). Перед суфіксами –ськ-(ий), -ств-(о) деякі приголосні зазнають звукових змін, а саме:

а) к, ц(ь), ч + -ськ-(ия), -ство-(о) дають -цьк-(нй), -цтв-(о): гірни́к — гірни́цький — гірни́цтво, па́рубок — парубо́цький — парубо́цтво, молоде́ць — молоде́цький — молоде́цтво, ткач — тка́цький — тка́цтво;

б) г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -зтв-(о): убо́гий — убо́зтво, Зба́раж — зба́разький, боягу́з — боягу́зький — боягу́зтво;

в) х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) дають -ськ-(ий), -ств-(о): чех — че́ський, птах — пта́ство, това́риш — товари́ський — товари́ство, залі́сся — залі́ський.

Инші приголосні перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) на письмі зберігаються: агент — аге́нтство, бага́тий — бага́тство, брат — бра́тський — бра́тство, заво́д — заводськи́й, інтеліге́нт — інтеліге́нтський, люд — лю́дський лю́дство, сирота́ — сирі́тський — сирі́тство, студе́нт — студе́нтський — студе́нтство.

Примітка. Про творення прикметників із суфіксом -ськ-(ий) від географічних назв і назв народів див. § 124.

2. Зміни груп приголосних -цьк-, -ськ-.-зьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- -чк-. При словотворенні і словозміні зазнають змін такі групи приголосних:

а) група приголосних -цьк- змінюється на –чч-, а -ськ- — на -ч-, утворюючи іменники із суфіксом -ин-(а): воя́цький — воя́ччина, коза́цький — Коза́ччина, німе́цький — Німе́ччина, туре́цький — Туре́ччина (але гали́цький – Галичина́); ре́крутський —рекру́тчина, солда́тський — солда́тчина;

б) групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на -щ-, утворюючи іменники із суфіксом -ин-(а): полта́вський — Полта́вщина, віск — вощи́на, пісо́к (піску́) — піщи́на;

в) групи приголосних -ск-, -шк- змінюються на -щ-, утворюючи прикметники із суфіксом -ан-: віск — воща́ни́й, до́шка — дощани́й, пісо́к (піску́) — піща́ний;

г) групи приголосних -ск-, -ст- змінюються на -щ-, група -зк- — на -жч-, утворюючи різні дієслівні форми: ве́реск — вереща́ти, верещу́, верещи́ш і т. д.; пуск — пущу́ — пу́щений; прости́ти — проща́ти, проща́ю, проща́єш і т. д.; прощу́, але прости́ш, прости́ть і т. д.; брязк — бряжча́ти, бряжчу́, бряжчи́ш і т. д.;

ґ) групи приголосних -ськ-, -зьк- відповідно змінюються на -щ-, жч-, утворюючи прізвища на -енко, -ук: Васько́ — Ва́щенко — Ващу́к, Ісько́ — Іщенко — Іщу́к, Они́сько — Они́щенко — Онищу́к, Водола́зький — Во-дола́жченко, Кузько́ — Кужче́нко;

д) у групі приголосних -чк- під час творення присвійних прикметників із суфіксом -ин- звук к змінюється на ч: дочка́ — доччи́н, Сві́чка — Сві́ччин, Марі́чка — Марі́ччин.

Примітка. У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- звук с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Пара́ска — Пара́счин, Они́ська — Они́сьчин; -шк- дає щ: Мела́шка — Мела́щин.

3. Зміни приголосних перед –Ш-(ИЙ) у формах вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників. У вищому ступені порівняння прикметників і прислівників г, ж, з перед суфіксом –ш-(ий) змінюються на –жч-(ий), а с - +-ш-(ий) – на –щ-(ий): дороги́й — доро́жчий (доро́жче), ду́жий — ду́жчий (ду́жче), вузьки́й — ву́жчий (ву́жче), низьки́й — ни́жчий (ни́жче), висо́кий — ви́щий (ви́ще), але легки́й — ле́гший (ле́гше).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня порівняння: бли́жчати, ву́жчати, кра́щати та ин., і похідних від них іменників: підви́щення (від підви́щити), подоро́жчання (від подоро́жчати).

4. Зміни приголосних перед суфіксом –Н-. Приголосні звуки к, ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на -ч-: безпе́ка — безпе́чний, безпе́чність, безпе́чно; вік — ві́чний, ві́чність, ві́чно; мі́сяць — мі́сячний, око́лиця — око́личний, пшени́ця — пшени́чний, рік — річни́й, се́рце — серде́чний, со́нце — со́нячний, яйце́ — яє́чня. Приголосний основи ч зберігається: по́міч — помічни́й, помічни́к; ніч — нічни́й, ячмі́нь — я́чний (або ячмі́нний).

Виняток становлять слова: двору́шник, міро́шник, рушни́к, рушни́ця, серде́шний (у значенні “бідолашний”), со́няшник, торі́шній.

Примітка 1. Приголосні ж, ч, ш, щ, т(ь) у формах давального та місцевого відмінків іменників (жін. р.) та в дієсловах перед постфіксом -ся на письмі зберігаються: ді́жці, дочці́, кві́тці, кни́жці, ю́шці; не врі́жся, не моро́чся, не мо́рщся, ра́дишся, спи́ться.

ІІримітка 2. Глухі приголосні кореня перед дзвінкими на письмі зберігаються: боротьба́ (бо боро́ти), про́сьба (бо проси́ти). Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: ба́бка, борі́дка, во́гкий, дігтя́р, кі́гті, кни́жка, легки́й, ні́гті, але за́тхлий, зітхну́ти (хоч ди́хати), натхну́ти (хоч надиха́ти), тхір.