§ 23. Подвоєння приголосних

1. Подвоєння приголосних при їхньому збігові. Подвоєння приголосних виникає при збігові однакових приголосних:

а) префікса й кореня: беззву́чний, ввіч, вві́чливий, відда́ти, ві́дділ, завви́шки, зза́ду, обби́ти, роззбро́їти, роззя́ва.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як ото́й, оту́т, ота́к, ота́м, отепе́р, ото́ді, а також оце́й тощо;

б) кінця першої й початку другої частини складно-скорочених слів: військкома́т (військовий комісаріят), страйкко́м (страйковий комітет), юнна́т (юний натураліст);

в) кореня або основи на -н(ь) і суфіксів -н-(ий) [-н-(ій)], -ник, -ниц-(я): вина́ — безви́нний, зако́н — зако́нний, причи́на — причи́нний; день — де́нний, осінь — осі́нній, ра́нок — ра́нній; башта́нник, годи́нник, письме́нник; віко́нниця, Ві́нниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках, а також у прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безви́нний — безви́нність — безви́нно, зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — тума́нно;

г) основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: ви́нісся, па́сся, розрі́сся, тря́сся.

2. –ЕНН-(ИЙ), -АНН-(ИЙ) [-ЯНН-(ИЙ)]. Буквосполучення нн пишемо:

а) у наголошеному суфіксі –енн-(ий) прикметників, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості або можливість й неможливість дії: височе́нний, здорове́нний, силе́нний, невблага́нний, недоторка́нний, нездійсне́нний, нездола́нний, незліче́нний, незрівня́нний, непримире́нний, несказа́нний, страше́нний, числе́нний, нескінче́нний та в прикметнику стара́нний з відтінком підсилення (див. § 26, п.2);

б) у прикметниках на -енн-(ий), -янн-(ий) старослов’янського походження: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний; свяще́нний, спасе́нний, а також боже́ственний. Буквосполучення нн зберігається в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола́нність, нездола́нно, числе́нність, числе́нно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: ви́вершений, ви́хований, зро́блений, індустріялізо́ваний, поо́раний, ска́заний, спе́чений; у прикметниках на -ений, співвідносних з відповідними дієприкметниками (з иншим наголосом): варе́ний (пор. дієприкметник ва́рений), пече́ний (пор. дієприкметник пе́чений та ин.), а також у прикметниках, які не вказують на вищу міру якості: довгожда́ний, жада́ний, навіже́ний, скаже́ний, шале́ний.

Треба розрізняти такі слова, як здійсне́нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді́йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола́нний (непереможний) і нездо́ланий (якого не подолали), незліче́нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́чений (не порахований) та ин.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовва́н, Га́нна, лляни́й, овва́, сса́ти, а також у похідних: боввані́ти, Га́ннин, ви́ссати, ссавці́ та ин.

4. Подвоєння приголосних перед Я, Ю, Є, І. Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються (а на письмі подвоюються), коли вони стоять між голосними:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінкових формах іменників середнього роду II відміни (крім форми родового множини): знаря́ддя, знаря́ддю, на знаря́дді та ин.; життя́, життю́, у житті́; моту́ззя, у моту́ззі; коло́сся, коло́ссю, у коло́ссі; гілля́, гіллю́, на гіллі́; знання́, знанню́, у знанні́; збі́жжя, збі́жжю, у збі́жжі; сторі́ччя, сторі́ччю, у сторі́ччі; підда́шшя, підда́шшю, на підда́шші; а також у похідних від них словах: гілля́ — гілля́стий, гілля́чка; життя́ — життє́вий (і життьови́й ), життє́пис та ин., але знань, знаря́дь, підда́ш, сторі́ч, угі́дь.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття́ — відкритті́в, почуття́ — почутті́в;

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінкових формах деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком форми родового множини із закінченням -ей): суддя́, судді́, суддю́, су́ддів і т. д.; стаття́, статті́, статте́ю (але в родовому множини — стате́й); рілля́, ріллі́, ріллю́, рілле́ю; Ілля́, Іллі́, Ілле́ю та ин.;

в) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: мо́лодь —мо́лоддю, мить — ми́ттю, мазь — ма́ззю, вісь — ві́ссю, міць — мі́ццю, сіль — сі́ллю, тінь — ті́нню, по́дорож — по́дорожжю, ніч — ні́ччю, ро́зкіш — ро́зкішшю.

Примітка. Якщо основа закінчується на два приголосні, губний або р, подвоєння не відбувається: молоді́сть — мо́лодістю, по́вість — по́вістю, при́язнь — при́язню, кров — кро́в’ю, любо́в — любо́в’ю, ма́тір — ма́тір’ю;

г) перед я, ю в прислівниках типу зра́ння, навмання́, спросо́ння; попідві́ко́нню, попідти́нню;

ґ) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова ли́ти (ли́тися): ллю, ллєш, ллємо́, ллєте́, ллють, ллє́ться, ллю́ться, а також у похідних: ви́ллю, наллю́ та ин.

Примітка. Приголосні не подовжуються в іменниках кутя́, попадя́, свиня́, у формах числівника тре́тя, тре́тє та ин.